Ухвала

від 28.01.2014 по справі 820/10070/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 820/10070/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/10070/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук"

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова від 12.04.2013 р. №64, №65, №66.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр Харківського регіонального відділення "Українська екологічна академія наук" (далі - ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН"), зареєстрований як юридична особа - код 32761507, місцезнаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 317, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" з питань дотримання платником вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 16.01.2004 по 20.02.2013 р.р.

За наслідками перевірки УПФУ в Київському районі м. Харкова було складено акт № 102 від 27.03.2013 року (а.с. 6-28)

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено наступне:

- донараховано загальну суму виплат, на яку нараховуються страхові внески та загальну суму виплат, з якої утримуються страхові внески на загальну суму 1724,00 грн., а саме за липень 2005 року - 440,00 грн., листопад 2007 року - 840,00 грн., липень 2010 року - 444,00 грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та абз. 6 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- донараховані страхові внески за липень 2005 року, листопад 2007 року та липень 2010 року на загальну суму 631,16 грн. (32,3% ,33,2%-607,08 грн., 0,5%, 1%, 2% - 24,08 грн.), чим було порушено вимоги п. 6 ст. 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та абз. 6 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- за липень 2010 року суму нарахованої заробітної плати, у межах максимальної величини за найманого працівника ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) було відображено не в повному обсязі, розбіжність становить 444,00 грн., а також не було відображено в повному обсязі суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за липень 2010 року на загальну суму 8,88 грн., чим порушено вимоги ст.ст. 17, 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV;

- за листопад 2007 року суму нарахованої заробітної плати, у межах максимальної величини за найманого працівника ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_2) не було відображено 420,00 грн., а також не було відображено суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за листопад 2007 року - 2,10 грн., також встановлено, що за найманого працівника ОСОБА_3 (ід.код НОМЕР_3) сума нарахованої заробітної плати у межах максимальної величини була помилково відображена - 420,00 грн., а також було помилково відображено суму страхових внесків (із заробітної плати/доходу) за листопад 2007 року - 2,10 грн., чим порушено вимоги ст.ст. 17, 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV.

На підставі висновків акту перевірки № 102 від 27.03.2013 року УПФУ в Київському районі м. Харкова було винесено вимогу про сплату боргу № Ю-1728 від 01.04.2013 року та наступні рішення:

1) № 64 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1724,00 грн.;

2) №65 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків на підставі п. 4, п.6 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 1944,38 грн.;

3) №66 від 12.04.2013 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 170,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані позивачем рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова №64 від 12.04.2013 р., №65 від 12.04.2013 р., №66 від 12.04.2013 р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

1) у разі ухилення страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в територіальних органах Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, в ході планової перевірки відповідачем було виявлено невідповідність між звітами, які страхувальник надав до пенсійного фонду, та первинними документами.

Так, у звіті за липень 2005 р. позивачем, на думку відповідача, було занижено фонд заробітної плати на 440 грн.

Матеріали справи містять первинні документи, які підтверджують правильність внесених до звіту за липень 2005 р. даних, що ґрунтуються на відомостях перебування працівників у трудових відносинах, встановлення для працівників заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу та нарахування відповідних сум заробітної плати. Так, судом з матеріалів справи встановлено, що у липні 2005 року кількість працюючих у товаристві працівників - дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які працювали з режимом праці неповного робочого дня відповідно до наказу директора ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" від 29.06.2005 р., у зв'язку з чим нарахування заробітної плати на кожного працівника здійснено відповідно до відпрацьованого часу та складає по 110 грн. на кожного, про що свідчить також надані до суду представником позивача належним чином посвідчені копії: відомостей з книги обліку нарахованої заробітної плати та табелю робочого часу за липень 2005 року.

Крім того, з даних акту перевірки вбачається, що, на думку відповідача, ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" у звіті до пенсійного фонду за липень 2010 року було занижено фонд заробітної плати на 444 грн., а саме: відповідно до звіту загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов'язаних з відносинами трудового найму, становить 1776,00 грн., тоді як згідно первинних документів - 2220,00 грн.

Дана обставина спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, які підтверджують правильність внесених до звіту за липень 2010 р. даних, що ґрунтуються на відомостях перебування працівників у трудових відносинах, встановлення для працівників заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу та нарахування відповідних сум заробітної плати.

Так, у липні 2010 року кількість працюючих у товаристві працівників - чотири особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, які працювали з режимом праці неповного робочого дня відповідно до наказу директора ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" від 25.06.2010 р., у зв'язку з чим нарахування заробітної плати на кожного працівника здійснено відповідно до відпрацьованого часу та складає по 444 грн. на кожного, про що свідчить також надані до суду представником позивача належним чином посвідчені копії: відомостей з книги обліку нарахованої заробітної плати та табелю робочого часу за липень 2010 року.

Щодо посилань апелянта на заниження позивачем фонду заробітної плати за листопад 2007 року на 840,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказаний висновок зроблено відповідачем на підставі співставлення даних звіту за листопад 2007 року, який ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" надав до пенсійного фонду, та первинними документами за вказаний період.

Проте вказана обставина спростовується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача, відповідно до яких позивачем взагалі звіт за листопад 2007 року до УПФУ в Київському районі м. Харкова подано не було, що підтверджується, зокрема, листом відповідача № 6567/27-03 від 08.04.2013 р., відповідно до якого відповідач повідомляє ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" про те, що розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (звіт) за листопад 2007 року до УПФУ в Київському районі м. Харкова не подавався, відомостями з програми АРМ управління пенсійного фонду щодо подачі позивачем звітності за 2007 рік.

Також представником позивача було надано до суду належним чином посвідчені копії первинних документів, на підставі яких позивачем був сформований фонд заробітної плати за листопад 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянтом не надано до суду належних доказів, на підставі яких відповідачем зроблено вищезазначені висновки щодо заниження ТОВ "НТЦ ХРВ УЕАН" витрат на оплату праці у липні 2005, листопаді 2007 року та липні 2010 року.

Слід відзначити, що оскаржувані позивачем рішення винесені відповідачем на підставі відповідно п.п. 3, 4, 5 та 6 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначені норми виключені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) з 01.01.2011 р. (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").

Тобто, що відповідачем застосовано фінансові санкції на підставі неіснуючої норми Закону, що доводить безпідставність прийняття спірних рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Враховуючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності даного Закону.

Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше, а тому відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.

Відповідно ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій та пені за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 у справі №21-367а12.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень про застосування до позивача фінансових санкцій.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані позивачем рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова №64 від 12.04.2013 р., №65 від 12.04.2013 р., №66 від 12.04.2013 р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 820/10070/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/10070/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.