Постанова

від 09.12.2013 по справі 801/8063/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8063/13-а

09.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/8063/13-а за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 07.10.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафа-Термінал" (вул. Геологічна, буд.2-Д, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, буд.82-В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафа-Трмінал» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.04.2013 № 0001621503 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8902,57грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафа-Термінал"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом ( з урахування змін до позовних вимог) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів в Автономній Республіці Крим (даіл-відповідач) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 № 0001621503, а саме: скасувати його в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 8902,57 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є частково необґрунтованим, оскільки відсутнє порушення позивачем термінів сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень 2012 року у сумі 89025,69 грн., тому що сума орендної плати за квітень 2012 року була сплачена позивачем до банківської установи своєчасно - 30 травня 2012року.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи 15.04.2013 Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001621503 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 23586,71 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу в сумі 89025,59 грн. (10% = 8902,57 грн.).

Пунктом 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку, передбаченого статтею 9 Податкового кодексу України - платниками податку за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування (стаття 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з приписами статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно звітних податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік (вх. № 1190 від 27.01.2011) та 2012 рік (вх. №1726від 14.02.2012) позивачем узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати: за грудень 2011 року - у сумі 121170,70грн., за за квітень 2012 року - у сумі 121165,76 грн.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що узгоджене податкове зобов'язання за грудень 2011 року було частково погашено в сумі 5,10грн. за рахунок переплати. Згідно платіжного доручення № 263 від 31.01.2012 остаточне погашення зобов'язань в сумі 121165,60грн. здійснено позивачем 01.02.2012,тобто з перевищенням граничного строку сплати на 2 дні, що, в свою чергу, позивачем не оскаржується. Узгоджене податкове зобов'язання за квітень 2012 року було частково погашено в сумі 6464,31грн. за рахунок переплати. Частина податкових зобов'язань, що залишалася (114701,45 грн.) погашена платником податків згідно квитанції № 319 від 30.05.2012 у сумі 90000,00 грн. (одержано банком 30.05.2012 ) та платіжним дорученням № 314 від 31.05.2012 у сумі 25675,76 грн. (одержано банком 31.05.2012), що повністю підтверджується обліковою карткою платника податків.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що часткове погашення суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю за квітень 2012 року в сумі 89025,59 грн. було здійснено позивачем 30.05.2012, про що свідчить квитанція № 319 на загальну суму 90000,00 грн. Проте, як вбачається з облікової картки платника податків, кошти були перераховані лише 31.05.2012.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій з боку позивача в частині порушення строків оплати податкових зобов'язань, оскільки згідно квитанції № 319 датою операції є 30.05.2012(14:49), що свідчить про завершення ініціювання в період операційного часу, видача квитанції, згідно з пунктом 24.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" , є доказом здійснення операції, а, отже, відсутнє в діях позивача ознак протиправності в частині порушення останнім строків сплати узгоджених грошових зобов'язань в розмірі 89025,59 грн., оскільки вказана сума була сплачена позивачем у встановлений пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України строк.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої нстанції про задоволення позовних вимог про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 №0001621503 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8902,57грн.,оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку щодо порушення позивачем термінів сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень 2012 року у сумі 89025,69 грн., а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, про те, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації, сплачено в цій частині своєчасно- 30 травня 2012року, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 №0001621503 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8902,57грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи стосовно позивача спірне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 №0001621503 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8902,57грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 у справі № 801/8063/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини у наступній редакції:

"3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафа-Термінал" (98100, вул. Геологічна, буд. 2-Д, м. Феодосія, АР Крим, ідентифікаційний код 32511379) 114,70 грн. судового збору."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2013 у справі № 801/8063/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко