Рішення

від 28.04.2009 по справі 12/609

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/609

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "28" квітня 2009 р.                                                             Справа №  12/609

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – Миткалика Є.В. за довіреністю, відповідача –Чаканова Р.К. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кобеляцька інвестиційна компанія” до відкритого акціонерного товариства „Асфальто-бетонний завод „Південь” про стягнення 297800 грн. 04 коп.,

                            ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки від 02.01.2008 року № 11, 270405 грн. 69 коп. боргу, 13868 грн. 47 коп. пені, 1733 грн. 55 коп. 3 % річних, 11792 грн. 33 коп. інфляційних втрат, що разом складає 297800 грн. 04 коп., та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і клопотань про підтвердження позовних вимог (а/с 2-6, 86-89, 233-234), підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подавав письмовий відзив на позов (а/с 46-48, 210-212). Із відзиву і пояснень представника відповідача в судовому засіданні слідує, що позов відповідач визнав частково (в частині основного боргу на суму 222925 грн. 98 коп., пені - повністю), проти його задоволення в решті основного боргу заперечував з підстав неправильності визначення позивачем розміру заборгованості, в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних –із-за відсутності договірних умов та попередньої вимоги про це.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

Між сторонами по справі 02.01.2008 року було укладено договір № 11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач –прийняти і оплатити цемент (далі - товар). Найменування, кількість і асортимент товару вказуються в додатках, які являються його невід'ємною частиною. За своїм змістом зазначений договір є договором поставки, в якому сторони узгодили всі його істотні умови.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 3.4., 3.7., 3.10., 5.1., 5.3. договору, транспортні витрати відносяться на відповідача, відповідач зобов'язаний був регулярно надавати позивачу заявки на поставку товару, а позивач –формувати рахунок на його оплату для кожної конкретної поставки, оплата здійснюється на умовах 100 % передоплати по рахунку, в разі, якщо сума фактично поставленого товару буде більша за сплачену, відповідач зобов'язаний здійснити доплату протягом п'яти банківських днів з моменту пред'явлення рахунку, при порушенні умов договору винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству, за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню.

Згідно договору відповідачем надано заявки №№ 35, 45, 128, 248, 444, 478, 483, 507, 530, відповідно, від 22.01., 30.01., 12.03., 15.04., 18.07., 01.08., 19.08., 02.09., 18.09.2008 року (а/с 17-21, 96-99).

Позивачем, по видатковим накладним №№ 2, 4, 8, 17, 18, 42, 79, 87, 100, 105, 108 (а/с 22-26, 109-111) здійснено поставку відповідачу товару, виконано роботи (надано послуги) по його транспортуванню згідно актам здачі-прийняття робіт (а/с 32-36, 100-108), на їх оплату сформовано і виставлено відповідачу рахунки №№ 6, 8, 37, 49, 65, 112, 116, 120, 125, 132, відповідно, від 25.01., 01.02., 17.02., 24.03., 16.04., 21.07., 01.08., 20.08., 02.09., 19.09.2008 року (а/с 27-31, 91-95) на загальну суму 742763 грн. 98 коп.

Вищезазначені обставини суд вважає позивачем доказаними, відповідачем –визнаними.

Із пояснень представника відповідача в суді, платіжних доручень відповідача (а/с 49-72, 213-231) вбачається, що ним по договору від 02.01.2008 року № 11 сплачено позивачу за поставлений товар 519838 грн., зазначені платіжні доручення, крім платіжного доручення № 114 від 06.10.2008 року (а/с 69), узгоджуються з реєстром розрахункових документів про рух коштів по особовому рахунку позивача.

За твердженням представника позивача в суді, відповідно до довідки банку про рух коштів по особовому рахунку позивача і доданого реєстру розрахункових документів за період з 01.01.2008 по 01.01.2009 року (а/с 122-135, 136-206), відповідачем сплачено на користь позивача 472358 грн. 26 коп.

Платіжним дорученням № 114 від 06.10.2008 року (а/с 69) згідно рахунку № 132 від 19.09.2008 року відповідачем перераховано позивачу за цемент 10000 грн., реквізити позивача в платіжному дорученні відповідачем вказані правильно, списання цих коштів з рахунку відповідача підтверджено його банком (відмітка банку на платіжному дорученні), зарахування цих коштів на рахунок позивача його банком не підтверджено (реєстр розрахункових документів за період з 01.01.2008 по 01.01.2009 року).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01. по 16.12.2008 року (а/с 79-80), кошти в сумі 10000 грн., перераховані відповідачем за платіжним дорученням № 114 від 06.10.2008 року, йому повернені 22.10.2008 року.

Відповідно до п. 3.7. договору, датою оплати являється дата зарахування коштів на рахунок позивача.

За таких обставин договірне зобов'язання щодо оплати товару в цій частині суд вважає відповідачем не виконаним, зазначена сума коштів(10000 грн.) не підлягає зарахуванню в рахунок оплати товару.

В платіжних дорученнях № 936 від 27.08.2008 року, № 067 від 25.09. 2008 року, № 071 від 26.09.2008 року на загальну суму 36000 грн. (а/с 70-72) в графі «призначення платежу»відповідачем не вказано номер рахунку, на оплату якого здійснюється перерахування коштів. Представник відповідача стверджує, що цими платіжними дорученнями здійснюється оплата товару, поставленого по спірному договору від 02.01.2008 року № 11, представник позивача це заперечує і стверджує, що ці кошти позивачем зараховані в рахунок оплати попередньої заборгованості, визначеної не цим договором.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01. по 16.12.2008 року (а/с 79-80), на початок періоду, тобто до укладання спірного договору від 02.01.2008 року № 11, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем, що свідчить про наявність між сторонами інших господарських відносин, не передбачених цим договором, і самі представники сторін в судовому засіданні це підтвердили.

У відповідності до п.п. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів як платіжне доручення.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 того ж Закону, платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 7 розділу ІІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ 29.03.2001 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 року за № 368/5559, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.

За таких обставин зазначена сума коштів (36000 грн.) зарахуванню в рахунок оплати товару за спірним договором не підлягає.

З огляду на викладене суд вважає, що сума заборгованості відповідача за договором від 02.01.2008 року № 11 складає (742763,98-473838) 268925 грн. 98 коп., розрахунок відповідачем здійснюється з порушенням строків.

Зазначені документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Наявність і розмір невиконаного грошового зобов'язання за вищеназваним договором відповідачем допустимими доказами не спростовано.

За змістом ст.ст. 179, 193, 202 ГК, 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється після його належного виконання.

Відповідно до ст.ст. 625 ч. 1 ЦК, 194 ч. 2 ГК України, неможливість виконання, неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних передбачена п.п. 5.1., 5.3. договору, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6, 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу обґрунтованими, доказаними частково, пені, інфляційних втрат і 3 % річних –повністю і в таких розмірах ці вимоги задовольняє, заперечення відповідача в цій частині –безпідставними і їх відхиляє.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 2963 грн. 11 коп. та 117 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 3080 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

                                                                    ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Асфальто-бетонний завод „Південь”, 18036, м. Черкаси, вул. Сурікова, 12/2, ідентифікаційний код 03090280, р/р 26006301787708 в філії ЦВ ПІБ м. Черкаси, МФО 354091 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кобеляцька інвестиційна компанія”, 39200, м. Кобеляки, вул. Калініна, 14, ідентифікаційний код 31889591, р/р 26009100003338 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 331605 –268925 грн. 98 коп. боргу, 13868 грн. 47 коп. пені, 11792 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1733 грн. 55 коп. 3 % річних, 3080 грн. 52 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог в частині стягнення 1479 грн. 71 коп. боргу, 15 грн. 48 коп. судових витрат, ? позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

          Суддя                                                                                  В.М. Грачов