Постанова

від 04.12.2013 по справі 910/15936/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/15936/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Раілко С.В. - директор;

відповідача: Бітюк В.В. - директор;

Риженко О.С. - пред. за дов. б/н від 26.09.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року

у справі № 910/15936/13 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Юридичні консультанти»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД»

про стягнення 15 280,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-ОЙЛ ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ юридичні консультанти" 15 000,00 грн. - основного боргу, 234,00 грн. - пені, 46,80 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не виконано усіх зобов'язань за Договором. Відповідач вказує на те, що працівники позивача мали прямий доступ до печатки та здійснювали документальні операції щодо діяльності відповідача, а підпис на Договорі, Замовленні та Акті не відповідає реальному підпису Директора скаржника.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Ухвалою від 11.11.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.12.2013.

04.12.2013 представником відповідача, через відділ документального забезпечення суду, до початку судового засідання, подано клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів.

В судове засідання 04.12.2013 представники сторін з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення комплексної судової експертизи. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Договір про надання юридичних та консалтингових послуг №6 від 30.05.2013р, Замовлення №1 до вказаного Договору та Акт прийому-передачі наданих послуг від 10.07.2013р. директором відповідача - Бітюком В.В. не підписувались та директору не було відомо про існування даних договорів. Також, відповідач вважає вказані документи є підробкою та виготовлені в один день, на документах проставлена нумерація від 1 до 5, хоча документи датуються різними датами.

Колегія суддів не задовольнила клопотання відповідача, оскільки у суду не виникла потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних та у зв'язку з тим, що наявні у справі докази не є взаємно суперечливими, з огляду на те, що:

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4).

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду даної справи «16.09.2013» в суді першої інстанції, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 2) представнику відповідача - секретарю «Сумицька» 02.09.2013 (тобто за 2 тижні до проведення судового засідання 16.09.2013) за місцезнаходженням відповідача за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 3.

Наявні у справі докази ( Договір про надання юридичних та консалтингових послуг №6 від 30.05.2013р, Замовлення №1 до вказаного Договору, Акт прийому-передачі наданих послуг замовлення №1 від 30.05.2013р. по Договору, Довідка з ЄДРПОУ (витяг), апеляційна скарга відповідача за вих. №25/10 від 25.10.2013) підтверджують той факт, що відповідач знаходиться весь час за однією і тією ж адресою: м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 3 і за цією ж адресою позивач «19.08.2013» надіслав відповідачу рекомендованим листом з описом вкладень копію позовної заяви з доданими до неї документами (а.с. 14, 15).

Проте, відповідач не скористався своїм процесуальним правом згідно норм Господарського процесуального кодексу України і не направив в судове засідання, яке відбулось 16.09.2013, свого повноважного представника, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, не надав суду першої інстанції, відповідно до ст. 59 ГПК України, відзиву на позовну заяву з усіма документами, які б мали підтвердити заперечення проти позову. Крім того, відповідач мав право додати до відзиву на позов клопотання про призначення судової експертизи, якби дійсно керівник відповідача не підписував жодних документів і, як стверджує відповідач, відбулась підробка документів, а також,міг звернутися до правоохоронних органів для перевірки даної інформації, у разі її підтвердження порушення по даному факту кримінального провадження.

Також, відповідач, не скориставшись своїм процесуальним правом, не звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 77 ГПК України про відкладення розгляду справи на інший день у разі неможливості через поважні причини направити свого повноважного представника в судове засідання «16.09.2013».

Крім того, варто звернути увагу на те, що відповідно до норм ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В Ухвалі про порушення провадження у справі від 21.08.2013 суд першої інстанції запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та зобов'язав сторони направити в судове засідання своїх представників. Проте відповідач зазначені вимоги суду першої інстанції не виконав.

Твердження відповідача щодо послідовної нумерації документів, які мають різну дату їх складення, чинні положення про документообіг не забороняють.

Відповідно до матеріалів справи, доказом надання послуг є належним чином складений та підписаний сторонами двосторонній Акт прийому-передачі наданих послуг на здійснення абонентського обслуговування від 10.07.2013р. на суму 15 000,00 грн. відповідно до Замовлення №1 від 30.05.2013р., що відповідає умовам п.п.4.1.,4.4 Договору, матеріали справи не містять протилежного і відповідачем не спростовано.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ Юридичні консультанти» (Виконавець) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД» (Замовник) про стягнення 15280,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як замовник, неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, оскільки не здійснив розрахунок за Договором про надання юридичних та консалтингових послуг від 30.05.2013р. №6. Станом на момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за вказаним договором складає: 15 000,00 грн. - основний борг, а, також, нараховані позивачем на прострочену суму боргу 234,00 грн. - пеня та 46,80 грн. - 3% річних.

Відзиву на позов відповідач не надав, свого представника в судове засідання до суду першої інстанції не направив, хоча, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2013р. між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником) укладено Договір про надання юридичних та консалтингових послуг №6 (далі - Договір), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг та консалтингових послуг, пов'язаних зі здійсненням замовником статутної діяльності (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору конкретний вид послуг, що надається замовнику, та їх вартість погоджується сторонами шляхом складання відповідного замовлення та підписання його уповноваженими представниками сторін.

За змістом п. 5.3 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013р.

30.05.2013р. між сторонами підписано Замовлення №1 до вказаного Договору, яке містить перелік юридичних та консалтингових послуг (абонентське обслуговування) відповідача. При цьому у останньому визначено вартість послуг даного замовлення на здійснення абонентського обслуговування, яка складає 15 000,00 грн. із строком сплати, який визначений у Договорі.

В подальшому за наслідками надання послуг позивачем у вигляді абонентського обслуговування за червень 2013р., сторонами 10.07.2013р. підписано Акт прийому-передачі наданих послуг Замовлення №1 від 30.05.2013р. по Договору.

Відповідач розрахунку за надані послуги у добровільному порядку не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Оскільки доказів погашення заборгованості в сумі 15 000,00 грн. відповідачем суду не надано, належними і допустимими доказами позовні вимоги не спростовані ( ст.ст. 33, 34 ГПК України), судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою Договір між сторонами даного спору є Договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.п.4.1, 4.2, 4.4 Договору вартість послуг та порядок їх оплати визначається у Замовленні, що складається сторонам; надання послуг виконавцем та прийняття їх замовником засвідчуються актом прийому - передачі наданих послуг, що підписується сторонами, та є підставою для проведення остаточних розрахунків; в разі здійснення виконавцем абонентського обслуговування замовника, вартість такого обслуговування сплачується замовником щомісяця, але в будь-якому разі не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Оплата абонентського обслуговування здійснюється незалежно від того, чи представлений замовнику акт прийому - передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, директорами сторін підписано та скріплено печатками підприємств Акт прийому - передачі наданих послуг, що датується 10.07.2013. Зазначений Акт підписаний без зауважень з боку Замовника до виконаних робіт, отже, відповідач, відповідно до умов Договору мав здійснити оплату до 11.07.2013.

Посилання скаржника на те, що директор відповідача Бітюк В.В. не підписував жодного документа, критично сприймається колегією суддів, оскільки, як можна помітити з копії паспорта Бітюка В.В. та копії останньої сторінки Статуту ТОВ «АЗС-ОЙЛ ЛТД», Директор відповідача має різні власноручні підписи , у зв'язку з чим неможна стверджувати, що підписи на Договорі про надання юридичних та консалтингових послуг №6 від 30.05.2013р, на Замовленні №1 до вказаного Договору та Акті від 10.07.2013р. прийому-передачі наданих послуг замовлення №1 від 30.05.2013р. по Договору не належать Директору відповідача, протилежних доказів матеріали справи не містять.

Щодо твердження відповідача, що позивач має доступ до печатки підприємства, то воно є досить сумнівним, оскільки письмових доказів на підтвердження такого факту суду не надано.

Також, відповідно до п.4.6 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню - 234,00 грн. за період з 11.07.2013 по 19.08.2013.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо оплата затримується на строк, який перевищує 14 календарних днів, то замовник повинен сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 4.6 Договору).

Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми пені та правомірно задовольнив вказану вимогу повністю в сумі 234,00 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 46,80 грн. - 3% річних за період з 11.07.2013 по 19.08.2013.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На стягнення даних платежів поширюється загальний строк позовної давності, оскільки виключення для них чинним ЦК України не передбачені.

Математичний розрахунок трьох процентів річних позивачем зроблено вірно, у зв'язку з чим судом першої інстанції зазначена вимога у заявленому позивачем розмірі задоволена, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд відповідно до норм ст..43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно оцінив всі докази в їх сукупності, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 є надуманими, оскільки скаржником не спростовано належними і допустимими доказами висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/15936/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15936/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха