Рішення

від 30.04.2009 по справі 35/108-09(3/498-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/108-09(3/498-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.09р.

Справа № 35/108-09(3/498-07)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНС", м. Павлоград Дніпропетровської області

до                  Дніпропетровського обласного орендного підрядного                   спеціалізованого підприємства "Дорожник",

                     м. Дніпропетровськ

                    Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

                    Дніпропетровська обласна рада,

                    м. Дніпропетровськ

про               визнання права власності

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - представник не  з'явився

від відповідача - Багно Ю.В., арбітражний керуючий, ухвала господарського суду №Б15/203- 07 від 11.03.2008 р.  

від третьої особи - Смирний О.С., представник, дов. №вих-2061/0/2-08 від 23.12.2008 р.

Бессараб С.С., представник, дов. №вих - 469/0/2-09 від 23.03.2009 р.    

СУТЬ СПОРУ:

      В жовтні 2007р. позивач звернувся з позовом до Дніпропетров-ського обласного орендного підрядного спеціалізованого підприємства

"Дорожник" та просив  визнати за ним право власності на виробничу базу, розташовану у Дніпропетровській області, м. Павлоград, вул. Харківська, 15-А, яка складається з:  

    - гаражних боксів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, загальною площею 633,4 м2, Літ. № 5;

    - гаражних боксів з навісами №19, загальною площею 304,7 м2, Літ. № 10;

     - одноповерхової цегляної будівлі контори, загальною площею 219,6 м2., Літ. № 1;

    - одноповерхового шлакоблочного цеху, загальною площею 136, 6 м2, Літ. № 21;

    - будівлі ТП, Літ. № 3;

    - будівлі складу з рампою, загальною площею 142,0 м2, Літ. № 6;

    - бітумосховища, Літ. №15;

   -  побутових приміщень, загальною площею128, 9 м2, Літ. № 20;

    - одноповерхової цегляної будівлі оздоровчого центру з навісом, загальною площею 56,7 м2, Літ. № 8;

    - вбудованого приміщення котельної, загальною площею 116,2 м2, Літ. № 20;

    - під'їзної залізничної колії довжиною 300 метрів, № 25;

    - під'їзної залізничної колії довжиною 131 метр, № 28;

    - гідророзподільника;

    - складу паливно-мастильних матеріалів;

    - приміщення прохідної Літ. № 34;

    - асфальтового мостіння, загальною площею 457 м2;

    - огорожі, загальною площею 4 080м.

     Визнати за Позивачем право власності на рухоме майно:

-          трактор ЮМЗ- 6АКЛ, № 64, 1996 р.в.;

-          автомобіль КРАЗ-6510, держ. № 03884 АВ;

-          автомобіль КРАЗ-256-Б, держ. № 7164 ДНУ;

-          автогрейдер ДЗ-180, № 368, 1997 р.в.;

-          битовку пересувну, № 366, 1996 р.в.;

-          гідронавантажувач, L-34 Staleva Vola, № 108, 1987 р.в.;

-          асфальтозмішувач ДС –158, № 139, 1991 р.в.;

-          автомашину КДМ, № 144, 1992 р.в.;

-          причіпну цистерну, № 297, 1990 р.в.;

-          зварювальний апарат, № 137, 1991 р.в.;

-          каток ДУ-50, № 141, 1992 р.в.;

-          плуг, № 146, 1992 р.в.;

-          компресор ПКСД-5, № 367, 1997 р.в.;

-    котел паровий Е-1-09Г, № 322 1998 р.в.

       Зобов'язати Відповідача здійснити зняття з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації рухоме майно: трактор ЮМЗ- 6АКЛ, №64, 1996 р.в.; автомобіль КРАЗ-6510, держ. № 03884 АВ; автомобіль КРАЗ-256-Б, держ. №7164 ДНУ; автогрейдер ДЗ-180, №368, 1997 р.в.;   битов-ку пересувну, №366, 1996 р.в.; гідронавантажувач, L-34 Staleva Vola, №108, 1987 р.в.; асфальтозмішувач ДС–158, №139, 1991 р.в.; автомаши-ну КДМ, №144, 1992 р.в.; причіпну цистерну, №297, 1990 р.в.; зварю-вальний апарат, №137, 1991 р.в.; каток ДУ-50, № 41, 1992 р.в.; плуг, №146, 1992 р.в.; компресор ПКСД-5, №367, 1997 р.в.; котел паровий Е-1-09Г, № 322 1998 р.в. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між відпо-відачем та ТОВ «Кассіопея»було укладено договори лізингу нерухо-мого майна №10/01ЛН від 01.01.2002р. та лізингу рухомого майна №11/02 ЛД від 01.01.2002р., згідно яких відповідач зобов'язаний був передати майно у власність після виплати лізингових платежів. До-датковими угодами до договорів від 10.09.2002р. лізингоодержувача ТОВ «Кассіопея» було замінено на ТОВ «Ренс». Вказував, що лізинго-одержувач здійснив обумовлену договором оплату, але відповідач ухиляється від підписання акту остаточних розрахунків, в зв'язку з чим позивач не може оформити право власності в установленому порядку.

      Відповідач позов не визнавав, мотивуючи тим, що позивач не виконав п. 3.7. договору лізингу та підтвердив виконання позивачем обов'язків зі сплати лізингових платежів у повному обсязі.

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007р. у справі №3/498-07 позов було задоволено частково та визнано право власності на частину рухомого та нерухомого майна, решта позовних вимог залишена без розгляду.

     За касаційною скаргою Дніпропетровської обласної ради вказане рішення було скасовано та справа направлена на новий розгляд (Постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2009р.)

     Розпорядженням голови суду від 04.03.2009р. справу було передано на розгляд судді Широбоковій Л.П.

     При новому розгляді справи позивач в судові засідання 24.03.2009р., 02.04.2009р. та 22.04.2009р. не з'явився, позовні вимоги не підтримав, вимог суду щодо надання доказів не виконав, незважаючи на те, що на-лежним чином був повідомлений про час та місце слухання справи (поштове повідомлення від 01.04.2009р),представник позивача 31.03.2009р. знайомився з матеріалами справи. 22.04.2009р. від позивача надійшла факсимільна заява про відкладення розгляду справи, мотивована тим, що ним несвоєчасно отримана ухвала суду. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, та відхиляє його заяву про відкладення розгляду справи.

     Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, представник відповідача –арбітражний керуючий зазначив, що підприємство знаходиться в процедурі банкрутства на стадії ліквідації та йому не передані документи щодо спірного майна.

     Залучена до участі у справі  в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -  Дніпропетровська обласна рада вказує, що позовні вимоги стосуються її прав та обов'язків щодо спір-ного майна, та вважає, що вони не підлягають задоволенню посилаю-чись на наступне: 30.07.1993р. між Фондом комунального майна обла-сної ради народних депутатів та організацією орендарів  Дніпропетров-ського обласного орендного підрядного спеціалізованого підприємства "Дорожник" було укладено договір оренди цілісного майнового комп-лексу, що являється комунальним майном, до складу якого входить і спірне майно, яке до цього часу перебуває в оренді у відповідача. Вка-зане майно є спільною власністю територіальної громади та знаходить-ся в управлінні Дніпропетровської обласної ради. Обласна рада не при-ймала рішень стосовно надання у користування (лізинг) та визначення умов відчуження майна ДООПСП «Дорожник». З огляду на свої дово-ди, вважає, що відповідач не являється власником спірного майна та не мав права його відчужувати, в задоволенні позову просить відмовити.

   Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

      За згодою представників відповідача та третьої особи в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.          

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників відповідача та третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

        10.01.2002р. між відповідачем Дніпропетровським обласним оренд-ним підрядним спеціалізованим підприємством "Дорожник" (Лізинго-давець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  фірмою "Кас-сіопея" (Лізингоодержувачем)  укладено договір лізингу нерухомого майна №10/01 ЛН (далі договір-1), відповідно до п.1.1 якого Лізинго-давець  передає, а Лізингоодержувач отримує у платне користування на умовах оперативного лізингу виробничу базу, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 15-А, яка належить Лізингодавцю на праві власності:  гаражні бокси № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, загальною площею 633, 4 м2, Літ. № 5; гаражні бокси з навісами № 19, загальною площею 304,7 м2, Літ. № 10; одноповерхову цегляну будівлю контори, загальною площею 219,6 м2., Літ. № 1; одноповерховий шлакоблочний цех, загальною площею  136, 6 м2,  Літ. № 21; будівлю ТП, Літ. № 3; будівлю складу з рампою, загальною площею 142,0 м2, Літ. № 6; бітумосховище, Літ. №15; побутові приміщення, загальною площею128, 9 м2, Літ. № 20; одноповерхову цегляну будівлю оздоровчого центру з навісом, загальною площею 56,7 м2, Літ. № 8; вбудоване приміщення котельної, загальною площею 116,2 м2, Літ. № 20;  під'їзну залізничну колію довжиною 300 метрів, № 25;   під'їзну залізничну колію довжи-ною 131 метр, № 28;  гідророзподільник; склад паливно-мастильних матеріалів; приміщення прохідної Літ. № 34; асфальтові мостіння, загальною площею 457 м2; огорожу, загальною площею 4 080 м.

       Відповідно до п. 1.2 договору-1 вартість майна, переданого у фі-нансовий лізинг визначена 221 915,56 грн.  Додатком № 1 до договору-1 сторони погодили розрахунок лізингових платежів, з урахуванням лі-зингових відсотків сума лізингових платежів становить  237 759,21 грн.

       Сторонами договору було складено акт приймання-передачі об'єкта лізингу від 10.01.2002р.

      10.01.2002р. відповідачем та ТОВ фірмою "Кассіопея" укладено договір лізингу рухомого майна №11/02 ЛД (далі договір-2) відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець  передає, а Лізингоодержувач отримує у платне користування на  умовах оперативного лізингу наступні об'єкти рухомого майна, яке належить Лізингодавцю на праві власності:  трактор ЮМЗ- 6АКЛ, №64, 1996 р.в.; автомобіль КРАЗ-6510, держ. №03884 АВ; автомобіль КРАЗ-256-Б, держ. №7164 ДНУ;  автогрейдер ДЗ-180, № 368, 1997 р.в.; битовку пересувну, № 366, 1996 р.в.;  гідронавантажувач, L-34 Staleva Vola, №108, 1987 р.в.;  асфальто-змішувач ДС –158, № 139, 1991 р.в.; автомашину КДМ, №144, 1992 р.в.; причіпну цистерну, № 297, 1990 р.в.;  зварювальний апарат, № 137, 1991 р.в.; каток ДУ-50, № 141, 1992 р.в.; плуг, № 146, 1992 р.в.; компресор ПКСД-5, № 367, 1997 р.в.; котел паровий Е-1-09Г, № 322 1998 р.в.

Відповідно до п. 1.2 договору-2 вартість майна, яке передається у фінансовий лізинг, становить 116 529,63 грн. Сторонами договору було складено акт від 10.01.2002р. приймання-передачі об'єкта лізингу

         Сторонами договору та позивачем були укладені Додаткові угоди №1 від 10.09.2002р до вище зазначених  договорів, якими проведено заміну сторони Договору, а саме Лізингоотримувача – ТОВ фірму "Кассіопея" замінено на ТОВ "РЕНС", до якого перейшли всі права та обов'язки сторони Договору.

         Згідно з п. 3.1. договорів Лізингоодержувач не пізніше 30 числа кожного місяця сплачує лізинговий платіж у розмірі, вказаному у додат-ку № 1 "Розрахунок лізингових платежів", шляхом перерахування гро-шових коштів на банківський рахунок Лізингодавцю або шляхом вне-сення готівкових грошових коштів у касу Лізингодавця. Пунктами 5.3. договорів сторони погодили, що Лізингоодержувач отримує право  власності на майно після закінчення строку лізингу за умови належного виконання ним усіх своїх обов'язків за даним договором. Документом, що підтверджує перехід права власності  від  Лізингодавця  до Лізинго-одержувача, є акт кінцевих розрахунків, який підписується обома сторо-нами і фіксує повне виконання даного договору і перехід права власності.

      30.08.2007р. за вих. № 3 та 27.09.2007р. за вих. № 4 Позивач звертався до Відповідача з пропозицією підписати акти кінцевих розрахунків  за обома договорами, але останній  акти не підписав.

      Предметом спору у даній справі є визнання права власності на  об'єкти  рухомого та нерухомого майна, що було предметом договорів лізингу.

     Частиною 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин,  пов'язаних з лізингом,  застосовуються загальні положення  про  купівлю-продаж  та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

     За змістом ст. 806 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(редакції яка діяла на момент укладення договору) майно, що передається у користування на умовах лізингу має належати лізингодавцю виключно на праві власності. Вказане також кореспондується із положеннями  ст. 658 Цивільного ко-дексу України, згідно якої  право продажу товару, крім випадків приму-сового продажу та інших випадків,  встановлених законом, належить власникові товару, що було передбачено і статтею 225 Цивільного коде-ксу УРСР, яка була чинною на час укладання цих договорів лізингу.

    Лізингодавцем спірного майна за договором лізингу нерухомого майна №10/01 ЛН від 10.01.2002р. та за договором лізингу рухомого майна №11/02 ЛД від 10.01.2002р. було Дніпропетровське обласне орендне підрядне спеціалізоване підприємство «Дорожник»(відповідач).

    Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України та ст. ст. 2, 4 Закону України «Про власність»(чинного на момент укладення договору) правом власності є право особи на річ  (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України «Про власність»(чинного на момент укладення договору) зміст права власності  складають право володіння, право користування та право розпоряджання своїм майном. Володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння є однією з правомоч-ностей власника майна, а також різновидом речових прав на чуже майно і може виникнути на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

      Також, слід зазначити, що право власності, як суб'єктивне право особи на річ, зокрема, об'єкти нерухомого майна є титульним правом і передбачає наявність правовстановлюючих документів, які підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Право власності на транспортні засоби також підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти  нерухомого майна, визначений в Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р.  №7/5), а перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на  транспортні засоби,  встановлено в п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України  від 7 вересня 1998р. N 1388.

      На підтвердження права власності лізингодавця на спірне рухоме та нерухоме майно позивачем надано лише  генеральний план (схема) земельної ділянки, який не  є правовстановлюючим документом і не може підтверджувати право власності відповідача на спірну виробничу базу, яка розташована на вказаній земельній ділянці, а також на інше рухоме та нерухоме майно.   

         При новому розгляді справи суду також не надано жодних документів, які б свідчили, що на момент вчинення правочинів спірне майно належало лізингодавцю (відповідачу) на праві власності.

  Як вбачається із самої назви відповідача він являється орендним підприємством, що також підтверджується довідкою з ЄДРПОУ.

      30.07.1993р. між Фондом комунального майна Дніпропетровської обласної ради народних депутатів  (орендодавець) та Організацією орендарів Дніпропетровського обласного орендного підрядного спеціа-лізованого підприємства "Дорожник" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, який не розірваний до цього часу.

     Законом України «Про оренду державного та комунального майна»  передбачено, що орендоване  майно  (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення,  частини будівель,  споруд,  а також  іншого  окремого індивідуально  визначеного  майна) включається до балансу орендаря із  зазначенням, що це майно є орендованим. Орендар   стає   правонаступником    прав    та    обов'язків підприємства відповідно  до  договору  оренди,  а  у  разі  оренди цілісного майнового  комплексу  структурного  підрозділу  -  також правонаступником прав та  обов'язків  підприємства,  пов'язаних  з діяльністю цього структурного підрозділу.

        Передача майна в оренду не припиняє права власності  на  це майно, орендареві    належить   право  власності  на  виготовлену продукцію,  в тому числі у  незавершеному  виробництві,  та  доход (прибуток),   отриманий   від  орендованого  майна,  амортизаційні відрахування на майно,  що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем  відповідно до законодавства інше майно. Такі ж самі положення містяться в договорі оренди від 30.07.1993р., згідно п. 2.1. якого власником орендованого майна залишається держава та передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцю майно в разі припинення дії договору оренди.  Умовами п. 5.1.14 договору оренди також передбачено право орендаря викупати орендоване майно.

       Доказів того, що орендар (відповідач) викупив орендоване майно суду також не надано.

      В переліку об'єктів лізингу наявне майно, а саме трактор ЮМЗ- 6АКЛ, № 64, 1996 р.в.; автогрейдер ДЗ-180, № 368, 1997 р.в.; битовка пересувна, № 366, 1996 р.в.; компресор ПКСД-5, № 367, 1997 р.в.;    котел паровий Е-1-09Г, № 322 1998 р.в., яке могло бути придбано вже після укладання договору оренди цілісного майнового комплексу. Разом з тим, сторонами не надано доказів, що на момент укладання договору лізингу відповідач був власником цього майна, воно було зареєстровано за ним на праві власності в установленому законом порядку та придбано на кошти від його господарської діяльності.

      З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем та відповідачем не доведено право власності на рухоме та нерухоме майно, яке було предметом договорів лізингу  №10/01 ЛН від 10.01.2002р. та  №11/02 ЛД від 10.01.2002р., а, отже, і право відповідача відчужувати вказане майно. В позові про визнання права власності за ТОВ "РЕНС" на спірне майно слід відмовити. Як наслідок цього не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача здійснити зняття з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації рухоме майно –транспортні засоби.

          Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати  у справі покладаються на позивача. Позивач в позовній заяві ставить дві вимоги –про визнання права власності, яка є матеріальною вимогою та підлягає оплаті митом в розмірі 1% ціни позову, тобто в сумі 3 384,46 грн, яка і оплачена позивачем; а також заявлена вимога про зобов'язання вчинити дії –вимога  не матеріального характеру, яка відповідно до ч. 2 ст. 3 Декрету України «Про державне мито»повинна бути оплачена митом в сумі 85 грн. Вказана сума мита позивачем не сплачена та підлягає стягненню з нього до державного бюджету.

       Керуючись ст. 33, 34, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, ст. 316,317, 806 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Витрати у справі покласти на позивача.          

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНС" -  51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К.Маркса, 86/3, код ЄДРПОУ 23938074 в доход Державного бюджету України державне мито  85,00 грн (вісімдесят п'ять грн).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано 29 квітня 2009 р.