Постанова

від 10.12.2013 по справі 821/3988/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. Справа № 821/3988/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Петропак" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006912200 від 24.09.2012 р. та № 0006922200 від 24.09.2012 р, -

встановив:

21 жовтня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Петропак" (далі - позивач, ТОВ «Петропак») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006912200 від 24.09.2012 р. та № 0006922200 від 24.09.2012 р.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що висновки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області викладені в акті перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибув, але 10 грудня 2013 року надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Представник відповідача в судове засідання не прибув, але 10 грудня 2013 року надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника відповідача, проти позову заперечує з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "Петропак" (ідентифікаційний код 37049628) зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14 травня 2010 року, номер запису 1 499 102 0000 012116. Товариство перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 17 травня 2010 року №55516, та є платником податку на додану вартість з 21 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом №100289748.

Основними видами діяльності підприємства позивача за КВЕД є: 52.10 - складське господарство; 82.92 - пакування.

На підставі наказу ДПІ № 894 від 05 вересня 2013 року, направлень від 06 вересня 2013 року №№ 1087/22-4,1088/22-4 у період з 06 вересня 2013 року по 07 вересня 2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Петропак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та формування показників податкових зобов'язань за лютий 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ складено акт № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 102 560 грн.; підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 144.1,144.3 статті 144, пункту 146.5 статті 146, пункту 7 підрозділу 4 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 688 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, відповідачем 24 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006912200, яким ТОВ "Петропак" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 153 840 грн., в тому числі основний платіж 102 560 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 280 грн. та № 0006922200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 161 532 грн., в тому числі за основним платежем 107 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53844 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Херсонській області від 08 листопада 2012 року №6065/10/10-206 та Державної податкової служби України від 13 грудня 2012 року №7066/0/61-12 податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2012 року № 0006912200 та № 0006922200 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийняті неправомірно та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Ен Джі Консалтантс" заперечується з тих підстав, що відповідно до актів ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1713/22-4/35534650 від 06 червня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ен Джі Консалтантс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567227) за період з 01.01.2012-31.01.2012 року та з ТОВ «Карбонові Технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період з 01.01.2012-28.02.2012 року", ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2236/22-4/35534650 від 05 липня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ен Джі Консалтантс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Структурум-груп» (код ЄДРПОУ 37318149) за період березень 2012 року та з ТОВ «Карбонові Технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період лютий та квітень року", контрагент позивача не має достатніх матеріально-технічних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України платники податків, для цілей оподаткування, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 138.8.1 п.138.8 статті 138 ПКУ визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ).

В поєднанні це, на думку ДПІ, призвело до порушення п.144.1,144.3 ст.144 та п.146.5 ст.146 ПКУ.

Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Для платників податку на прибуток, що перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.

Комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов'язані із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом III цього Кодексу, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу (п.7 Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств Розділ ХХ ПКУ).

На думку ДПІ позивачем порушено дані вимоги, оскільки, між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Ен Джі Консалтантс» не здійснювались господарські операції, а відносини носили формально задокументований характер без настання реальних наслідків.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ТОВ "Петропак" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З акту перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року вбачається, що податковий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код ЄДРПОУ 24370523) у зв'язку з тим, що перевірками ДПІ у Печерському районі м. Києва не підтверджено господарські відносини даного контрагента з його постачальниками, а також не знайдено контрагента за юридичною адресою.

При перевірці ДПІ використала декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, програмні продукти та акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва стосовно ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (акт перевірки стор.2). Таким чином, первинна документація перевіряючими не досліджувалась, а висновки акту перевірки побудовані виключно на матеріалах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва з урахуванням даних програмного забезпечення.

На вимогу суду позивач надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій.

З наданої бухгалтерської документації вбачається, що між позивачем та контрагентом укладено договір про надання послуг з перепакування №131 від 13 січня 2012 року, строк дії договору до 31 грудня 2012 року. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник (ТОВ «Петропак») доручає, а виконавець (ТОВ «Ен Джі Консалтантс») приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з перепакування продукції замовника. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно актів виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться податкові накладні від 03.02.2012, 06.02.2012, 08.02.2012, 10.02.2012, 14.02.2012, 16.02.2012, 20.02.2012, 22.02.2012, 24.02.2012, 27.02.2012, 29.02.2012 та акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) за період з 03.02.2012 по 29.02.2012, виданих та виписаних на підставі даного договору. Факт здійснення господарських операцій з боку позивача ДПІ не перевірявся, а факт сплати за отримані послуги визнається сторонами та підтверджується копіями платіжних доручень № 47 від 12.03.2012, №42 від 03.03.2012, № 40 від 02.03.2012, № 43 від 05.03.2012, та № 46 від 12.03.2012 наявних в матеріалах справи.

Отримання позивачем послуг від контрагента підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

В акті перевірки містяться відомості про подальшу реалізацію ТОВ «Петропак» отриманих послуг ТОВ «Данон» та відображення цієї реалізації в податкових зобов'язаннях (акт перевірки стор.7).

Наявні докази дають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Петропак" та ТОВ «Ен Джі Консалтантс» з придбання товарів, а контрагенти-постачальники ТОВ «Ен Джі Консалтантс» не мають жодного відношення до перевіряємих правовідносин.

Суд не вважає належним та допустимим доказом в даному спорі акти перевірки складені іншим органом державної податкової служби з питань які не стосуються предмету даної справи.

Сам по собі Акт перевірки містить факти, на які посилається відповідна посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідач не надав суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За змістом норми частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина друга статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що «відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом».

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в контексті податкових спорів Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Булвес" АД проти Болгарії» (заява N 3991/03 §57,69,79) зазначає «оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику» також в §69 даного рішення суд відмічає «компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.» і нарешті в §79 суд констатує, що «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд звертає увагу на ті обставини, що відповідачем не надано суду безспірних доказів протиправності дій позивача, а доводи викладені в запереченнях на адміністративний позов спростовуються наявними в справі матеріалами.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами доведено факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області № 0006912200 від 24.09.2012 р. та № 0006922200 від 24.09.2012 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Петропак» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006912200 від 24.09.2012 р. та № 0006922200 від 24.09.2012 р.- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006912200 про збільшення ТОВ «Петропак» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 153 840 грн., в тому числі основний платіж 102 560 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 280 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006922200 від 24.09.2012р. про збільшення ТОВ «Петропак» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 161 532 грн., в тому числі за основним платежем 107 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53844 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Петропак» (73000, м.Херсон, вул. 29 Січня, 37, оф.414, код ЄДРПОУ 37049628) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.2.6.