Ухвала

від 09.07.2014 по справі 821/3988/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3988/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Петропак" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006912200 від 24.09.2012 р. та № 0006922200 від 24.09.2012 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ТОВ "Петропак звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області викладені в акті перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, позивач вважав, що проведені господарські операції з контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006912200 про збільшення ТОВ «Петропак» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 153 840 грн., в тому числі основний платіж 102 560 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 280 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006922200 від 24.09.2012р. про збільшення ТОВ «Петропак» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 161 532 грн., в тому числі за основним платежем 107 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53844 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Петропак" (ідентифікаційний код 37049628) зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14 травня 2010 року, номер запису 1 499 102 0000 012116. Товариство перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 17 травня 2010 року №55516, та є платником податку на додану вартість з 21 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом №100289748.

Основними видами діяльності підприємства позивача за КВЕД є: 52.10 - складське господарство; 82.92 - пакування.

На підставі наказу ДПІ № 894 від 05 вересня 2013 року, направлень від 06 вересня 2013 року №№ 1087/22-4,1088/22-4 у період з 06 вересня 2013 року по 07 вересня 2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Петропак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та формування показників податкових зобов'язань за лютий 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ складено акт № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 102 560 грн.; підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 144.1,144.3 статті 144, пункту 146.5 статті 146, пункту 7 підрозділу 4 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 688 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, відповідачем 24 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006912200, яким ТОВ "Петропак" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 153 840 грн., в тому числі основний платіж 102 560 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 280 грн. та № 0006922200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 161 532 грн., в тому числі за основним платежем 107 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53844 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Херсонській області від 08 листопада 2012 року №6065/10/10-206 та Державної податкової служби України від 13 грудня 2012 року №7066/0/61-12 податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2012 року № 0006912200 та № 0006922200 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з позивачем наданими документами доведено факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Податковим органом, згідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Ен Джі Консалтантс" заперечується з тих підстав, що відповідно до актів ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1713/22-4/35534650 від 06 червня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ен Джі Консалтантс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567227) за період з 01.01.2012-31.01.2012 року та з ТОВ «Карбонові Технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період з 01.01.2012-28.02.2012 року", ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2236/22-4/35534650 від 05 липня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ен Джі Консалтантс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Структурум-груп» (код ЄДРПОУ 37318149) за період березень 2012 року та з ТОВ «Карбонові Технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період лютий та квітень року", контрагент позивача не має достатніх матеріально-технічних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності.

За змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України платники податків, для цілей оподаткування, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту 138.8.1 п.138.8 статті 138 ПКУ визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ до витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В поєднанні це, на думку податкового органу, призвело до порушення п.144.1,144.3 ст.144 та п.146.5 ст.146 ПКУ.

Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Для платників податку на прибуток, що перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.

Згідно п.7 Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств Розділ ХХ ПКУ комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов'язані із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом III цього Кодексу, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу.

На думку податкового органу позивачем порушено дані вимоги, оскільки, між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Ен Джі Консалтантс» не здійснювались господарські операції, а відносини носили формально задокументований характер без настання реальних наслідків.

За змістом статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підставі статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ТОВ "Петропак" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

За правилами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За правилами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки № 1832/22-4/37049628 від 11 вересня 2013 року, податковий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код ЄДРПОУ 24370523) у зв'язку з тим, що перевірками ДПІ у Печерському районі м. Києва не підтверджено господарські відносини даного контрагента з його постачальниками, а також не знайдено контрагента за юридичною адресою.

При перевірці податковий орган використав декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, програмні продукти та акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва стосовно ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (акт перевірки стор.2). Отже, первинна документація перевіряючими не досліджувалась, а висновки акту перевірки побудовані виключно на матеріалах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва з урахуванням даних програмного забезпечення.

На вимогу суду першої інстанції позивач надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій.

З наданої бухгалтерської документації вбачається, що між позивачем та контрагентом укладено договір про надання послуг з перепакування №131 від 13 січня 2012 року, строк дії договору до 31 грудня 2012 року. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник (ТОВ «Петропак») доручає, а виконавець (ТОВ «Ен Джі Консалтантс») приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з перепакування продукції замовника. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно актів виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться податкові накладні від 03.02.2012, 06.02.2012, 08.02.2012, 10.02.2012, 14.02.2012, 16.02.2012, 20.02.2012, 22.02.2012, 24.02.2012, 27.02.2012, 29.02.2012 та акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) за період з 03.02.2012 по 29.02.2012, виданих та виписаних на підставі даного договору. Факт здійснення господарських операцій з боку позивача податковим органом не перевірявся, а факт сплати за отримані послуги визнається сторонами та підтверджується копіями платіжних доручень № 47 від 12.03.2012, №42 від 03.03.2012, № 40 від 02.03.2012, № 43 від 05.03.2012, та № 46 від 12.03.2012 наявних в матеріалах справи.

Отримання позивачем послуг від контрагента підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

В акті перевірки містяться відомості про подальшу реалізацію ТОВ «Петропак» отриманих послуг ТОВ «Данон» та відображення цієї реалізації в податкових зобов'язаннях.

Наявні докази дають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Петропак" та ТОВ «Ен Джі Консалтантс» з придбання товарів, а контрагенти-постачальники ТОВ «Ен Джі Консалтантс» не мають жодного відношення до перевіряємих правовідносин.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем наданими документами доведено факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Петропак" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі у справі № 821/3988/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян