Рішення

від 13.04.2009 по справі 34/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/164

13.04.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про                     стягнення 3 657 123,00 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Мельник Ю.М., представник за дов. №129 від 07.04.2009;

від відповідача –Бескелетний М.Є., заст. нач., дов. №40-ГО/09 від 26.01.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 567 123,00 грн., в т.ч. 3 500 000 грн. суму вкладу, 67 123 грн. відсотків за користування депозитом за договором банківського вкладу в національній валюті №36/Ю-06 від 01.08.2006 (далі –Договір №1), договором банківського вкладу в національній валюті №51/Ю-05 від 25.07.2005, додатковими договорами до них та договорами про внесення змін та доповнень.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2009 порушено провадження у справі №34/164.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що відповідно до умов укладених Відповідач відкрив Позивачу вкладні (депозитні) рахунки та прийняв грошові кошти в сумі  3 500 000 грн.

Однак, Відповідач у передбачений договорами строк, до 15.01.2009 суму вкладу не повернув.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників Відповідача, забезпечення схоронності капіталу й активів банку, вжиття невідкладних заходів відновлення його платоспроможності й ліквідності, керуючись ст.73, ч.1 ст. 75 і ст.ст. 76,85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон), 20.01.2009 Правління НБУ своєю постановою №19/БТ призначило строком на 1 (один) рік, з 21.01.2009 до 21.01.2010 тимчасову адміністрацію, а також з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строк на 6 місяців –з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Відповідно до умов Договору, у разі виникнення обставин непереборної сили до яких належить зокрема вступ у дію постанов і розпоряджень державних органів, нормативно-правових актів НБУ, що прямо чи побічно забороняють чи обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, строк виконання своїх зобов'язань відсувається до закінчення терміну дії цих обставин.

Відтак, Відповідач зазначив, що його дії ґрунтуються на правових нормах чинного законодавства, а саме ст.ст.7,55 Закону України «Про національний банк України», ст.ст. 66,85 Закону.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2005 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір №1, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2652202301622 (далі –рахунок)  в ТОВ «Укпромбанк», код банку 321228, код ЄДРПОУ 19357325.

Пунктом 1.2 Договору №1 передбачено, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 1 500 000 грн.

01.08.2006 між сторонами у справі укладено додатковий договір №1 до Договору №1, яким сторонами внесено зміни до п.1.4 Договору №1 та погоджено, що за користуванням коштами Банк сплачує Вкладнику з 01.08.2006 проценти з розрахунку 16% річних.

01.02.2007 між сторонами у справі укладено додатковий договір №2 до Договору №1, яким сторонами внесено зміни до п.1.4 Договору №1 та погоджено, що за користування коштами Банк сплачує Вкладнику з 01.02.2007 проценти з розрахунку 14% річних.

06.08.2007 між сторонами у справі укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору №1, яким сторони визначили, що Банк зобов'язується повернути суму вкладу 15 січня 2009 року.

01.08.2006 між сторонами укладено Договір №2, Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2652303301622 (далі –рахунок) в ТОВ «Укрпромбанк», код банку 321228, код ЄДРПОУ 19357325.

Згідно з п.1.2 Договору №2 сторони погодили, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 2 000 000 грн.

01.02.2007 між сторонами укладено додатковий договір №1 до Договору №2, яким сторони погодили, що за користування коштами Банк сплачує Вкладнику з 01.02.2007 проценти з розрахунку 14% річних.

08.08.2007 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору №2, яким сторони визначили, що Банк зобов'язується повернути суму вкладу 15 січня 2009 року.

Згідно з п.2.2 укладених між сторонами договорів нарахування процентів здійснюється Банком щомісячно з 25 числі попереднього місяця по 24 число (включно) поточного місяця та в день повернення вкладу, в т.ч. у випадку дострокового припинення дії цього договору.

Банк використовує кошти Вкладника на власний розсуд протягом строку дії цих договорів.

Відповідно до п.3.1.2 договорів про внесення змін та доповнень до Договору №1 та №2 сторони погодили, що Банк зобов'язаний повернути Вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються Банком в безготівковій формі на поточний рахунок Вкладника за реквізитами, вказаними в п.7 договору. Якщо днем повернення вкладу є вихідний, святковий або неробочий день, то грошові кошти та нараховані проценти за вкладом повертаються на наступний робочий день.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Матеріали справи містять виписки по особовому рахунку за період –здати відкриття рахунку до 09.04.2009, відповідно до яких залишок коштів на рахунку становить 3 500 000 грн.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Голови правління та головного бухгалтера Позивача, відповідно до якої сума неповернутого депозитного вкладу на день розгляду справи в суді складає 3 500 000 грн.  

Враховуючи той факт, що строк повернення депозиту Позивача закінчився 15.01.2009, факт наявності боргу у Відповідача в сумі 3 500 000 (три мільйони п'ятсот тисяч) грн. неповернутого депозиту та 67 123 (шістдесят сім тисяч сто двадцять три) грн. відсотків за користування депозитом Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується посилань Відповідача щодо виникнення обставин непереборної сили до яких зокрема належить вступ у дію постанов і розпоряджень державних органів суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими в силу наступного.

Так, пунктом 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п.5.1 Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких належать: стихійні лиха, аварії, пожежі, масові безладдя, страйки, військові дії, протиправні дії третіх осіб, вступ і дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень державних органів, нормативно-правових актів Національного Банку України, що прямо чи побічно забороняють чи обмежуються можливість належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з п.5.2 Договору при наявності обставин непереборної сили строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до закінчення терміну дії цих обставин.

У даному випадку суд відзначає, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанови №319, №413 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків».

Постановами Правління Національного банку України «Про окремі заходи щодо діяльності банків»передбачено, що виконання банками своїх зобов'язань за всіма типами договорів лише в разі настання строку завершення зобов'язань.

Відносини, які виникли між сторонами у справі є цивільно-правовими, а відтак, регулюються нормативними актами цивільного законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Частинами 2, 5 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.5 ст. 4 ЦК України, акти НБУ стають актами цивільного законодавства лише за умов, якщо вони прийняті у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною 1 статті 56 Закону України «Про Національний банк України»передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно п.2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів»до Державного реєстру включаються  чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані в Міністерства юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України.

У відповідності до п.5.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.04.2005 №381/10661), нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.  

Зазначені Постанови НБУ не зареєстровані у Міністерстві юстиції України.

Відтак, Відповідач, в порядку ст. 33 ГПК України, не довів існування обставин непереборної сили до яких згідно з пунктом 5.1 Договору належать нормативно-правові акти НБУ, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливе належне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, а також обставин, які б передбачали законне право Відповідача відмовити Позивачу у поверненні депозиту, строк виконання якого вже настав.  

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 21.01.2009 до 21.01.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 до 21.07.2010.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи той факт, що Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в момент призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку, державне мито у розмірі 50% покладається на кожну з сторін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325, з вкладного (депозитного) рахунку №2652303301622 в ТОВ «Укрпромбанк», код банку 321228) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602, р/р 26500110 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, МФО 300335) 3 500 000 (три  мільйони п'ятсот тисяч) грн. основного боргу, 67 123 (шістдесят сім тисяч сто двадцять три) грн. відсотків за користування депозитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по Києву і Київській області, код банку 312024) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602, р/р 26500110 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, МФО 300335) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                         Сташків Р.Б.