Постанова від 28.04.2009 по справі 34/435

34/435

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.04.2009                                                                                           № 34/435

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Євсікова О.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2009

 у справі № 34/435 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс"

 про                                                   стягнення 4 247,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Філатова О.Б. – дов. від 20.01.2009

від відповідача      Тимчишен Ю.І. –дов. № 142 від 28.01.2009

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „Київспецтранс” (надалі – позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аміс Плюс” (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 247,89 грн., з яких 3 258,35 грн. – основний борг, 481, 43 грн. – пеня та 87, 78 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2009р. у справі № 34/435 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено факту існування заборгованості у відповідача, а надані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства та не є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 3 258,35 грн. Крім того, оскільки позивачем не надано доказів існування у відповідача заборгованості в розмірі 3 258,35 грн., то вимога про стягнення штрафних санкції та річних, нарахованих на суму боргу, також задоволенню не підлягає.

Відкрите акціонерне товариство „Київспецтранс”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою №  228/03 від 18.02.2009, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2009 у справі № 34/435 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт стверджує, що судом невірно розтлумачено п.2.12 укладеного сторонами договору, оскільки за змістом цього пункту в товарно-транспортних накладних вказується фактичний обсяг відкачаних рідких побутових відходів – в кубічних метрах, а в актах здачі-приймання наданих послуг вказується загальна вартість послуг. Крім того, апелянт вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача не вартості рідких побутових відходів (яка не могла була бути вказана в товарно-транспортних накладних), а вартості послуг по збиранню, вивезенню та знешкодженню цих відходів.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 28.04.2009, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.08.2006 між позивачем – Відкритим акціонерним товариством „Київспецтранс” (як виконавцем) та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Аміс Плюс” (як споживачем) було укладено договір про надання послуг по збиранню, вивезенню та знешкодженню рідких побутових відходів (а.с.82), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги по відкачуванню, вивезенню та знешкодженню рідких побутових відходів (далі - РПВ), які накопичуються у споживача, а споживач зобов'язується здійснювати оплату послуг на умовах даного договору (п.1.1).

У відповідності до пункту 2.2 названого договору тариф за збирання, вивезення та знешкодження 1 куб.м  РПВ залежить:

- від відстані перевезення РПВ спецавтомобілями виконавця від місця відкачування РПВ до місця їх знешкодження;

- від групи споживача – 1 (першої) або 2 (другої).

Пунктами 2. 4 та 2.5 названого договору передбачені тарифи за збирання і вивезення 1 куб. м РПВ для споживачів 1 та 2 групи відповідно.

Пунктом 2.12 вказаного договору передбачено, що конкретні обсяги та вартість наданих споживачеві послуг визначаються на підставі товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та/або актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг відкачаних і вивезених виконавцем РПВ - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем - в гривнях.

Згідно з п.4.2 договору споживач зобов'язаний до 25 числа поточного місяця здійснювати попередню оплату послуг за наступний місяць в розмірі, не меншому, ніж середньомісячна вартість послуг, вказана в пункті 2.11 договору. На вимогу споживача виконавець надає йому рахунок на оплату, який споживач зобов'язаний повністю оплатити протягом 3 робочих днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до п.п. 9.1-9.2 договору від 29.08.2006 строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами і до 31.12.2006, а в частині розрахунків за послуги – до повного їх здійснення. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на невизначений строк. Протягом строку, на який договір вважається продовженим, кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово попередивши другу сторону про розірвання договору не пізніше 15 календарних днів до дня розірвання.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості..

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту надання послуг за укладеним договором сторонами суду надано:

- акт здачі-приймання наданих послуг по вивезенню відходів від 29.09.2006 на суму 286,70 грн.;

- акти виконаних робіт від 28.02.2007, від 31.03.2007, від 30.04.2007, від 30.09.2007 та від 30.11.2007, у відповідності до яких послуги по вивезенню та знешкодженню рідких нечистот за лютий, березень, квітень, вересень та листопад 2007 згідно договору                        № 4401820 надані повністю на суму 2 502,94 грн.;

- акти надавання послуг по вивозу РПВ, у відповідності до яких виконавцем були проведені роботи (надані послуги) за договором № Р01820 від 23.06.2007 від 31.01.2008 та 29.02.2008 на загальну суму 3 258,35 грн.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та не заперечується відповідачем, договір від 23.06.2007 між сторонами не укладався, а в актах номер та дата договору вказані невірно через механічні помилки.

З вищевказаних актів, підписаних сторонами, вбачається, що за час дії договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 6 047,99 грн.

Відповідачем за той же період було перераховано позивачу 6 220,90 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії наявні в матеріалах справи) та не заперечується сторонами.

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних № 487592 від 10.05.2007, № 705240 від 15.06.2007,                 № 705182 від 16.07.2007, № 705180 від 27.07.2007, № 705181 від 03.08.2007, № 487592 від 22.08.2007, № 705178 від 29.10.2007, № 705179 від 04.12.2007, № 705184 від 13.12.2007,            № 706473 від 25.12.2007, № 706406 від 26.12.2007, № 706406 від 27.12.2007.  

Позивач вважає, що даними товарно-транспортними накладними  підтверджується факт надання відповідачу послуг по договору на суму 3 431,26 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені товарно-транспортні накладні не можуть бути визнані належними доказами надання позивачем послуг по договору на суму 3 431,26 грн. При цьому колегія виходить з наступного.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання  послуг.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не суперечить суті зобов'язання.  

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до укладеного договору (п.2.12) сторони встановили, що конкретні обсяги та вартість наданих споживачеві послуг визначаються на підставі товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та/або актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг відкачаних і вивезених виконавцем РПВ - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем - в гривнях.

Таким чином, даним положенням договору передбачено, що будь-який з первинних документів, на підставі яких сторонами визначаються конкретні обсяги та вартість наданих споживачеві послуг (товарно-транспортні накладні, подорожні листи або акти приймання-передачі наданих послуг), мають містити відомості про фактичний обсяг відкачаних і вивезених виконавцем РПВ (в кубічних метрах) та загальну вартість послуг, наданих виконавцем (в гривнях).      

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем товарно-транспортні накладні вказаних відомостей не містять.

Позивачем не надано суду будь-якого обгрунтованого розрахунку, який би підтверджував той факт, що на підставі даних товарно-транспортних накладних відповідачу були надані послуги по договору саме на суму 3 431,26 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції також не зміг пояснити суду порядок розрахунку позивачем вказаної суми.

Крім того, судова колегія відзначає, що бланки окремих товарно-транспортних накладних позивача, що складені різними датами, мають однакову серію та номер (а саме: № 487592 серія 02 АБД - від 10.05.2007 та від 22.08.2007; № 706406 серія 02 АБД - від 26.12.2007 та від 27.12.2007), та погоджується з висновком суду першої інстанції, що  надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають нормативним вимогам до первинних документів.   

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання відповідачу послуг по договору на суму 3 431,26 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2009 у справі № 34/435 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2009 у справі № 34/435 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Київспецтранс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аміс Плюс” – без змін.

2.    Матеріали справи № 34/435 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Євсіков О.О.