Постанова

від 15.04.2009 по справі 27/236-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/236-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2009                                                                                       Справа№  27/236-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від позивача:  Ігнатенко О.В., Голова Ради, протокол № 14  від 25.06.07; Атаманова Н.М., представник, довіреність № б/н  від 09.01.09;

від відповідача-1:  Андрієнко В.А., представник, довіреність № 48  від 08.09.08;

від відповідача-2: Гусарова К.О., представник, довіреність №14-19/8-295 від 20.01.09;

від третьої особи: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2008р. у справі № 27/236-08

за позовом Громадської організації «Обласний болгарський культурний центр», м. Дніпропетровськ (прос. Гагаріна, буд. 108, кв. 39, м. Дніпропетровськ, 49107; представник Атаманова Н.М., бульвар Слави, буд. 3, кв. 211, м. Дніпропетровськ, 49000)

до відповідача-1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (вул. Комсомольська, буд. 38, м. Дніпропетровськ, 49000)

       відповідача-2 –Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (вул. Челюскіна, буд. 1, м. Дніпропетровськ, 49000)

за участю третьої особи - Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпропетровськ (вул. Наукова, буд. 13, м. Дніпропетровськ, 49050; прос. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010)

про зобов'язання повернути орендну плату в сумі 4415 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Громадська організація «Обласний болгарський культурний центр»(позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (відповідач) про стягнення безпідставно сплаченої орендної  плати у розмірі 4415,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008р. до участі у справі у якості відповідача-2 було залучено Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2008р. до участі у справі у якості третьої особи на боці позивача було залучено Дніпропетровській національний університет.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме просив суд зобов'язати відповідача-2 повернути позивачеві безпідставно стягнену орендну плату у розмірі 4415,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Татарчук В.О.) від 15.01.2009р. позов було задоволено у повному обсязі, відповідача-2 було зобов'язано повернути позивачеві безпідставно сплачену орендну плату у розмірі 4415,00 грн. за договором оренди №12/02-1668-ОД від 01.07.2005р.

Рішення обґрунтоване тим, що факт припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення позивачем приміщення третій особі підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-1 і третьою особою. Суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача про безпідставність перерахування орендної плати в сумі 4415,00 грн. за період з 31.05.2007р. по жовтень 2007р., оскільки неповернення позивачем ключів від орендованого приміщення у будь-якому випадку не може бути підставою для сплати позивачем орендної плати за період після припинення дії договору оренди.

Не погодившись з рішенням, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у позові у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції у порушення ст. 43 ГПК України не врахував ні лист третьої особи від 23.07.2007р. №88-552-297, ні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007р. по справі №18/383-07, яке набрало законної сили. Апелянт вважає, що господарським судом неповно були з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення спору, та проігноровані докази, які були надані відповідачем-1, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.03.2009р. о 12 год. 15 хв.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на його думку рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідач-2 та третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу або письмових пояснень, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 30.03.2009р. оголошено перерву до 12 год. 40 хв. 15.04.2009р.

Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклесою М.П. від 15.04.2009р., справа № 27/236-08 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Стрелець Т.Г. (доповідач),  судді –Головко В.Г., Мороз В.Ф.

В судовому засіданні 15.04.2009р. за згодою представників позивача, відповідача-1, 2 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення має бути скасоване, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 01.07.2005р. між позивачем і відповідачем-1 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1668-ОД (договір), відповідно до розділу 1 якого відповідач-1 передає, а позивач приймає у строкове платне користування нерухоме майно –приміщення будівлі Інституту економіки ДНУ площею 83,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 35 на 1-му поверсі 4-поверхового будинку, що знаходиться на балансі третьої особи (а. с. 9-13).

Пунктом 10.1 договору було передбачено, що він діє з 01.07.2005р. до 01.06.2006р., а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов договору, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути проводжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.07.2005р. нерухоме майно було передано в оренду відповідачем-1 позивачеві (а. с. 14).

Протягом місяця після закінчення терміну дії договору, тобто до 01.07.2006р. жодна з його сторін не заявила про його припинення або зміну його умов, і договір, відповідно, був продовжений до 01.05.2007р.

Додатковою угодою від 23.03.2007р. строк дії договору було продовжено до 01.06.2007р. (а.с. 18).

Згідно п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем, тобто позивачем, балансоутримувачу, тобто третій особі.

31.05.2007р. між позивачем і третьою особою підписано акт приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення від позивача третій особі (а. с. 15).

У матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, які підтверджують перерахування позивачем відповідачеві-2 грошових коштів по договору за період червень-листопад 2007р. у загальному розмірі 4415,00 грн. (а. с. 24-26).

Листом від 23.07.2007р. № 88-552-297 третя особа повідомила відповідача-1 про те, що станом на дату написання листа позивач не звільнив орендовані приміщення, незважаючи на попередження відповідача-1 і лист третьої особи (а. с. 40).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007. по справі № 18/383-07 (суддя Петрова В.І.) за позовом третьої особи до позивача про виселення з приміщення та за зустрічним позовом позивача до відповідача-1 і третьої особи про визнання договору таким, що продовжений, було задоволено первісний позов, позивача було виселено з нежитлового приміщення загальною площею 83,2 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 35, у задоволенні зустрічного позову було відмовлено (а. с. 34).

Вказаним рішенням були встановлені наступні обставини:

-          орендареві, тобто позивачу, були направлені листи про необхідність звільнення орендованого приміщення з огляду на те, що договір не буде продовжений на новий термін;

-          у зв'язку з тим, що орендар не звільнив приміщення, третя особа звернулася до суду з вимогою про виселення орендаря з приміщення для його використання під учбовий корпус;

-          договір оренди припинив свою дію відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»від 10.04.1992р. №2269-ХІІ та положень договору оренди.

Вказане рішення набрало законної сили 27.12.2007р., про що свідчить  Довідка господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2009р. №18/383-07.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 35  ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007. по справі № 18/383-07 за участю тих самих сторін встановлено, що позивач неправомірно продовжував користуватися нерухомим майном, що орендується, після закінчення строку дії договору, тобто після 01.06.2007р.

Позивачем не надано належних доказів відсутності факту користування орендованим майном після закінчення строку дії договору, тобто після 01.06.2007р.

Акт приймання-передачі від 31.05.2007р. не приймається судовою колегію до уваги, оскільки його зміст спростовується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007. по справі № 18/383-07, яке набрало законної сили і встановлені яким обставини не потребують доказування.

З огляду на фактичне користування позивачем орендованим майном після закінчення строку його дії, грошові кошти у розмірі 4415,00 грн. не можна вважати такими, що отримані відповідачем-2 безпідставно, оскільки позивач протягом певного періоду, до виконання рішення про його виселення, користувався нерухомим майном, що належить до державної власності. Таким чином, у господарського суду не було підстав для задоволення позовних вимог про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Господарський суд Дніпропетровської області у порушення ст. 35 ГПК України не врахував обов'язковість фактів, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області 16.10.2007. по справі № 18/383-07, для вирішення спору, відсутність підстав для необхідності їх доведення, не взяв до уваги докази, надані відповідачем-1, а також необґрунтовано надав перевагу доводам і твердженням позивача.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача-1, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2008р. у справі № 27/236-08 скасувати.

В позові відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Громадської організації «Обласний болгарський культурний центр», м. Дніпропетровськ (прос. Гагаріна, буд. 108, кв. 39, м. Дніпропетровськ, 49107, код ЄДРПОУ 26371065) в доход державного бюджету 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяВ. Ф. Мороз