Постанова

від 28.04.2009 по справі 5/29-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/29-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009 року                                                                                       Справа№  5/29-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Врона С.В.

за участю представників:

від відповідача: Цибитовський С.Ю., довіреність №03-3/48  від 08.01.09,  спеціаліст;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  11.02.2009 року  у справі  №5/29-09

за позовом  державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг

до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 33 834 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

                  Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2009 року у справі №5/29-09 (суддя Шевченко С.Л.) позовні вимоги задоволено частково.

                  Стягнуто з Головного управління  юстиції  у Дніпропетровській області на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" суму 22 640 грн. 22 коп. основного боргу; 631 грн. 53 коп. - 3% річних; 5 032 грн. 70 коп. інфляційних втрат; 283 грн. 04 коп. держмита; 98 грн. 71 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору №332 від 01.04.2002 року на постачання теплової енергії, вимог ст.526 ЦК України не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отримані послуги з теплопостачання. Заборгованість за період з листопада 2005 року по травень 2008 року, з урахуванням оплаченої відповідачем після подачі позову суми 5 309 грн.08 коп. становить 22 640 грн.22 коп.

                  Задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних суд обґрунтував положеннями ст.625 ЦК України.

          Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

                  Посилається на те, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та незаконним, яке суперечить нормам матеріального та процесуального права, а саме ст.257 ЦК України щодо строку позовної давності, ст.33 ГПК України щодо оцінки наданих позивачем доказів про відсутність підстав для оплати заборгованості за період грудня 2005 року, з листопада 2006 року по березень 2007 року в зв'язку з тим, що ця заборгованість попередником відповідача не передана Головному управлінню юстиції у Дніпропетровській області, та про відсутність необхідних для оплати реквізитів в рахунках за квітень 2007 року, жовтень – грудень 2007 року.

                  Посилається також на невиконання позивачем передбаченого п.19 Постанови КМ України від 21.07.2005 року №630 перерахунку за фактично надані послуги.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення суду від 11.02.2009 року винесено законно, обґрунтовано та відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

                  Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням попередніх судових засідань, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

          Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

          Як  вбачається  із  матеріалів  справи, 01.04.2002 року між позивачем та Дніпропетровським обласним управлінням юстиції був укладений договір № 332 на постачання теплової енергії, згідно з п.1 якого  енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язаний  оплачувати одержану теплову енергію( а.с.7-11).

          Відповідно до п.6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду повинен сплатити енергопостачальній організації вартість за місяць кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми.

          Відповідно до п.6.5 договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

          В зв'язку з ліквідацією Дніпропетровського обласного управління юстиції та утворенням Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, яке згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 року №1577 “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України”, наказами Міністерства юстиції України від 25.01.2007 року №21/5 “Про реформування органів юстиції” та №398/7 від 03.04.2007 року “Про оплату юридичних та фінансових зобов'язань” є правонаступником Дніпропетровського обласного управління юстиції, до вищезазначеного договору було укладено додаткову угоду №5 від 02.04.2007 року ( а.с.12).

          Таким чином доводи скаржника про те, що від Дніпропетровського обласного управління юстиції йому не було належним чином передано заборгованість за оплату послуг позивача є безпідставними.

          Наявними у справі доказами підтверджується, що в період з листопада 2005 року по травень 2008 року відповідач отримав від позивача послуги з теплопостачання згідно встановлених об'ємів.

          Господарський суд, встановивши, що відповідач не має приладів обліку, правильно зазначив, що відповідно до  п.6.3.; п.6.5 договору відповідач зобов'язаний за три дні до початку розрахункового періоду сплатити вартість теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, а  різницю  між  заявленою та фактично спожитою   тепловою енергією  сплатити  не пізніше 15 числа місяця, наступного  за звітним.

                 Таким чином, заборгованість відповідача за листопад 2005 року повинна бути сплачена до 15 грудня 2005 року.

                 Позов позивачем заявлено 11.12.2008 року, в межах строку позовної давності. Тому доводи скаржника про порушення судом вимог ст.257 ЦК безпідставні.

               Згідно ст.ст. 525, 526,  ЦК  України  передбачено, що зобов'язання повинно бути виконане належним чином  і відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.   

                 Заперечення скаржника щодо відсутності в договорі обов'язку споживача щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних спростовуються положеннями ст.625 ЦК України.

                Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір  процентів  не встановлений договором або законом

          Оскільки на час розгляду позову частина зобов'язання відповідачем була виконана, а саме сплачено 13.11.2008 року суму 5309 грн. 08 коп., господарський суд правомірно стягнув залишок заборгованості 22 640 грн. 22 коп.; інфляційні втрати  5032 грн. 70 коп. та  3% річних.

                  Доводи скаржника щодо  не оплати  теплової енергії з причин відсутності  актів виконаних робіт та зміни реквізитів господарським судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки складання актів виконаних робіт і направлення рахунків умовами договору не передбачено.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Скаржником доводи апеляційної скарги не доведені. Оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

                Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  11.02.2009 року  у справі  №5/29-09 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

  Головуючий суддя:                                                                        Т.А. Верхогляд                                                                                                                                                  

  Суддя:                                                                                               І.Л. Кузнецова       

  Суддя:                                                                                    І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 30.04.2009 року.