Ухвала

від 03.12.2013 по справі 824/1793/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1793/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавки Г.Г.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представника позивача - Чоп'юка М.Д.; представника відповідача - Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Демо плюс" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002982220 від 22 липня 2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано у повному обсязі вказане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП позивача, проведеної податковим органом з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських розрахунків з ТОВ "Біотрейд НДК" за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р., з 01.09.2011р. по 31.10.2012 р., на підставі акту перевірки №831/22-2/33540112 від 02.07.2013 року яким за порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, п. 198.1 а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, визначено суму зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 80 610 грн., в тому числі сума за основним платежем 53 740 грн., за штрафними санкціями 26 870 грн. Як наслідок прийнято податкове повідомлення рішення від 22.07.2013 року №0002982220.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів обставин, які свідчать про обґрунтованість висновків, що містяться в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення податкового органу є акт ОДПІ м. Борисполя про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Біотрейд НДК" щодо документального підтвердження відносин з ТОВ "Вікар" - не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Вікар", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Вікар" - ТОВ "Біотрейд НДК" - контрагенти/покупці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для перевірки податковому органу були надано договір поставки №84 від 01.02.2011 року який укладено в м. Києві між позивачем та ТОВ "Біотрейд НДК" - постачальник, про поставку товарів під торговельною маркою "MOSQUITALL", засоби для догляду над взуттям і шкіряними виробами під торговими марками "Твист", "Salamander", "Salamander Professional", дитячу косметику ТМ "Babyline", текстильну продукцію ТМ "Хлопковый рай"; договір поставки №30 від 01.08.2011 року, який укладено в м. Києві між позивачем та ТОВ "Біотрейд НДК" - Постачальник про поставку товарів під торговельною маркою ""MOSQUITALL", засоби для догляду над взуттям і шкіряними виробами під торговими марками "Твист", "Salamander", "Salamander Professional", дитячу косметику ТМ "Babyline", текстильну продукцію ТМ "Хлопковый рай"; податкові накладні за періоди з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.09.2011 року по 31.10.2012 року; розрахунки фактури, банківські виписки по розрахунках позивача з ТОВ "Біотрейд НДК", що проводились у безготівковій формі.

Таким чином на думку колегії суддів, податковим органом під час перевірки були досліджені усі первинні бухгалтерські документи необхідні для відображення зазначених господарських операцій.

В свою чергу, жодних зауважень щодо повноти та правильності їх оформлення відповідачем не було зазначено в суді першої та апеляційної інстанції.

Відтак, надані позивачем до перевірки документи у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчиненні ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо посилань відповідача на Акт ОДПІ м. Борисполя, згідно якого неможливо провести зустрічну звірку ТОВ "Біотрейд НДК" , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно актів звірки станом на 30.06.2011 року за ПП "Демо Плюс" рахується дебіторська/кредиторська заборгованість за отриманий товар по взаєморозрахунках з ТОВ "Біотрейд НДК" в сумі 247 271,16грн. Згідно актів звірки від 31.10.2012 року за ПП "Демо Плюс" рахується дебіторська/кредиторська заборгованість за отриманий товар по взаєморозрахунках з ТОВ "Біотрейд НДК" в сумі 633,84грн. Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки як вже встановлено товар був поставлений, і на нього відповідно вимог податкового законодавства виписано податкові накладні. За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг). Як вже встановлено жодних зауважень щодо повноти та правильності оформлення податкових накладних відповідачем не було зазначено в суді першої та апеляційної інстанції.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

При цьому суд вважає за необхідне вказати на помилку допущену судом першої інстанції в другому абзаці резолютивної частини постанови. Зокрема суд вказав визнати «нечинним» та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином судом першої інстанції помилково вказано, що спірне рішення визнане «нечинним» замість «протиправним». Дана помилка підлягає виправленню в порядку ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.