Постанова

від 09.12.2013 по справі 910/12898/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/12898/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Федоров В.С. - за довіреністю,

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд"

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року

у справі № 910/12898/13 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-

промислова група "Євробуд"

про стягнення 120 048,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Приватне підприємство "ДЦ Арт-Салон" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд" про стягнення 120 048,00 грн., з яких 115 000,00 грн. основного боргу, 4 111,64 грн. пені, 822,33 грн. 3 % річних та 115,00 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 21/02 від 21.02.2013 року щодо поставки оплаченого позивачем товару та не повернув позивачу сплачені кошти.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 910/12898/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем було поставлено позивачу 2 000 тонн щебеню, про що було повідомлено позивача листами № 23 від 13.03.2013 року, № 21 від 23.03.2013 року та № 28 від 26.03.2013 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач до суду апеляційної інстанції 09.12.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про оголошення перерви до 09.12.2013 року на 15:30, яка була підписана представником відповідача Шульгою О.М. Окрім того, представник відповідача надавав пояснення по суті спору у судовому засіданні 25.11.2013р.

Відповідно до аб. 2 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд" (постачальником) та Приватним підприємством "ДЦ Арт-Салон"" (покупцем) було укладено договір поставки № 21/02, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець приймати та оплачувати вартість щебеню гранітного (надалі - "Товар"), номенклатура, якість, кількість, ціна, місце поставки та період поставки якого визначена в даному Договорі, специфікаціях і рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору товар поставляється окремими партіями на підставі специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.5.Договору постачальник зобов'язаний здійснювати поставку Товару покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надходження належно оформленої письмової специфікації та отримання постачальником від покупця попередньої оплати за відповідну партію Товару.

У п. 4.1. Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати Товар згідно з даним Договору на умовах попередньої оплати за певну партію Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що форма оплати - безготівковий розрахунок.

Додатком 1 "Специфікація і умови поставки" від 21.02.2013 року до вказаного Договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість Товару.

Як передбачено п. 2 Додатку 1 до Договору, попередня оплата становить 115 000,00 (сто п'ятнадцять тисяч) грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Встановлено, що на виконання умов Договору відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 115 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10219 від 25.02.2013 року (а.с. 14).

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Встановлено, що позивач направляв відповідачу листи-претензії (вих. 75 від 12.04.2013 р. вих. № 78 від 16.04.2013 р. та вих. № 86 від 30.04.2013 р.) з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 115 000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 17.04.2013 року, фіскальним чеком та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 30.04.2013 року.

Проте, доказів реагування відповідачем на зазначені претензії в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідачем було поставлено позивачу 2 000 тонн щебеню, про що було повідомлено позивача листами № 23 від 13.03.2013 року, № 21 від 23.03.2013 року та № 28 від 26.03.2013 року, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, у п. 2.5.Договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний здійснювати поставку Товару покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надходження належно оформленої письмової специфікації та отримання постачальником від покупця попередньої оплати за відповідну партію Товару.

Відповідно до п. 2.6. Договору разом з Товаром постачальник зобов'язується надати покупцю, в строк не пізніше фактичної передачі Товару всі товарно-супровідні документи на Товар, передбачені діючим законодавством України та даним Договором.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем до суду першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі не було надано накладних, які апелянт подав у суді апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у суді Господарському суді м. Києва, що підтверджується поштовим повідомленням № 25979919, та мав достатньо часу їх надати.

Відповідач, в свою чергу, не довів, що перешкоджало йому надати накладні у суді першої інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Проте, апелянт не довів суду апеляційної інстанції поважність причин, відповідно до яких він не зміг надати суду першої інстанції накладні на поставку Товару позивачу.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем не надавалась довіреність на отримання зазначеного товару.

Також щодо наданих відповідачем суду апеляційної інстанції накладних на підтвердження поставки позивачу щебеню судова колегія зважає на те, що дані накладні не містять прізвищ осіб, які передали та прийняли продукцію; не зазначені їх посади, на накладних відсутні печатки юридичних осіб сторін у справі.

Також, відповідачем не надано доказів реагування на листи-претензії позивача, які ним були отримані, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 17.04.2013 року, фіскальним чеком та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 30.04.2013 року.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 115 000,00 грн. через невиконання відповідачем умов договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 822,33 грн. 3 % річних та 115,00 грн. інфляційних втрат, за період з 05.03.2013 року по 31.05.2013 року.

Перевіривши правильність нарахування 822,33 грн. 3 % річних та 115,00 грн. інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до 6.3. Договору за порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю на його вимогу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалася пеня, від вартості недопоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки.

Позивачем нараховано відповідачу 4 111,64 грн. пені, за період з 05.03.2013 року по 31.05.2013 року.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія дійшла до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 111,64 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 910/12898/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/12898/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна