Постанова

від 09.12.2013 по справі 910/16326/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/16326/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Лазнюк Є.В. - за довіреністю,

Від відповідача: представник Дербеньова С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА -СТРОЙ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року

у справі № 910/16326/13 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Убінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА

КОМПАНІЯ "ІКА -СТРОЙ"

про стягнення 427 358,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Убінвест" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА -СТРОЙ" про стягнення 400 00,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 4 602,74 грн. 3 % річних, 400,00 грн. інфляційних втрат та 22 356,16 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було помилково перераховано відповідачу 400 000,00 грн.

Крім того, позивач звернувся до суду першї інстанції з заявою про забезпечення позову, яка обгрунотована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА-СТРОЙ" тривалий час свідомо, незаконно та безпідставно користується грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Убінвест" в розмірі 400 000 грн.

Розглянувши вказану заяву суд першої інстанції відмовив в її задоволенні.

До суду першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 400 000 грн. безпідставно отриманих грошових кошті, 4 602,74 грн. 3 % річних та 11 178,06 штраф на підставі ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року у справі № 910/16326/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА-СТРОЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Убінвест" 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 11 178 (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 08 коп. штрафних санкцій та 1 655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. судового збору. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що представник позивача, яка підписала претензії-вимоги до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн., Лазнюк Є.В. вийшла за межі повноважень, наданих їй довіреністю товариства, а тому у відповідача не виникло обов'язку на повернення зазначених вище коштів позивачу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Убінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА-СТРОЙ" укладено договір № 41 виконання робіт з механізації та підготовки майданчика під будівництво, відповідно до якого у позивача перед відповідачем виникла заборгованість в розмірі 1 096 540,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що 15.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА-СТРОЙ" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (новий кредитор) було укладено договір № 8-п про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 41 від 28.09.2011 року, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Убінвест" (боржник).

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 096 540,00 грн. основного боргу, сплати інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по договору №41 від 28.09.2011.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Убінвест" з 1 по 26 листопада 2012 помилково було здійсненне часткове погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора на загальну суму 400 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1997 від 01.11.2012, № 2074 від 09.11.2012, № 2150 від 16.11.1012 та № 12 від 26.11.2012 (а.с. 24-27).

Встановлено, що вказане часткове погашення заборгованості у розмірі 400 000 грн. за договором № 41 відбулося після підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА-СТРОЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" договору №8-п про відступлення права вимоги та повідомлення позивача про заміну кредитора у зобов'язанні.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом № 167 від 24.12.2012 року звертався до відповідача з вимогою повернути позивачу помилково сплачені грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензіями-вимогами від 14.03.2013 року, від 15.03.2013 року та від 29.03.2013 року про повернення позивачу помилково сплачених грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн.

Однак, доказів реагування відповідачем на зазначені звернення в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що представник позивача, яка підписала претензії-вимоги до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн., Лазнюк Є.В. вийшла за межі повноважень, наданих їй довіреністю товариства, а тому у відповідача не виникло обов'язку на повернення зазначених вище коштів позивачу, оскільки в матеріалах справи міститься лист № 167 від 24.12.2012 року, за яким позивач звертався до відповідача з вимогою повернути позивачу помилково сплачені грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., який підписаний директором позивача А.М. Пасічник (а.с. 57).

Крім того, факт безпідставного отримання грошових коштів представник відповідача не заперечує.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 400 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 4 602,74 грн. 3 % річних та 11 178,06 штраф на підставі ст. 231 ГК України судова колегія зазначає наступне.

Як передбачено ст. 1214 ЦК України, особа яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона могла одержати або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судова колегія, перевіривши правильність нарахування штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога щодо стягнення 11 178,08 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за користування грошима в розмірі 4 602,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за користування грошима в розмірі 4 602,74 грн., враховуючи те, що на помилково перераховані кошти не можуть нараховуватись проценти річні, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених вище обставин, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКА -СТРОЙ" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року у справі № 910/16326/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/16326/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна