Постанова

від 03.12.2013 по справі 801/1000/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1000/13-а

03.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1000/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 22.04.13

за позовом Дочірнього підприємства "Кримпласт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація південь" (вул. Лермонтова, буд. 5 кв. 83, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Кримпласт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація південь" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 10.01.2013р. №0000251502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49585,25грн., з яких 39668,2грн. за основним платежем, 9917,05грн. штрафні санкції; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.01.2013р. №0000991501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51950,50грн., з яких 42217грн. за основним платежем та 9733,5грн. штрафні санкції; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.01.2013р. №0000981501 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010р. у сумі 10833грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація південь» 1123,68грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 03.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013р. №0000251502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49585,25грн., з яких 39668,2грн. за основним платежем, 9917,05грн. штрафні санкції; від 29.01.2013р. №0000991501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51950,50грн., з яких 42217грн. за основним платежем та 9733,5грн. штрафні санкції; від 29.01.2013р. №0000981501 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010р. у сумі 10833грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 26.12.2012 №10463/15-2/31532073 позапланової перевірки ДП «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація південь» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з з ПП «Базис торг» (код ЄДРПОУ 36165986) за лютий, липень 2010 року, ПП «Портал Крим» (код ЄДРПОУ 36165682) за лютий, березень, квітень 2010 року, ПП «Ротонда торг» (код ЄДРПОУ 36165656) за квітень 2010 року, ПП «Команд» (код ЄДРПОУ 37081766) за липень, вересень 2010 року, ПП «Строитель плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за липень 2010 року, квітень-листопад 2011 року - січень 2012 року, ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677) за серпень 2011 року, Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815) за липень 2010 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст..3, пп 7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на суму 39668,26 грн.; пп. 5.1., пп.5.2.1., п.5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п. 138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. 138.8.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1. ст.. 139 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2010 року у сумі 10 833 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 42217 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладено ряд договір та придбано наступні послуги.

01.04.2010 між позивачем та фірмою "Капітель Плюс" укладено договір, за яким придбано юридичні послуги за ціною 9700грн., у т.ч. ПДВ 1620грн.

26.02.2010 між позивачем та приватним підприємством "Портал Крим" укладено договір, за яким позивач придбав послуги з надання оновлень програмного забезпечення 1С і обслуговування програмного забезпечення офісної комп'ютерної техніки.

26.02.2010 між позивачем та приватним підприємством «Скіпер» укладено договір від 26.02.2010р., за яким позивач придбав послуги з виготовлення та розповсюдження листівок.

У приватного підприємства "Базис Торг" позивач придбав послуги аналізу ринку та послуг з розробки бізнес плану розвитку телекомунікації в м. Євпаторія.

В результаті виконання договору сторонами складені: акт здачі-приймання виконаних робіт від 28.07.2010р; податкова накладна № 1433 від 28.07.2010р;

26.02.2010 між позивачем та приватним підприємством "Базис Торг" укладено договір на надання послуг з пошуку клієнтів від 26.02.2010р.

01.02.2009 між позивачем та приватним підприємством "Стілар" укладено договір про надання юридичних послуг та договір про надання рекламних послуг від 01.04.2010р.,

Окрім того, у приватного підприємства "Ротонда Торг", позивач придбав товарно - матеріальні цінності, у приватного підприємства «Комманд» придбав товарно - матеріальні цінності.

29.04.2010 між позивачем та будівельно - виробничим підприємством "Строитель-Плюс", укладено договір, по якому позивач придбав у БВП "Строитель-Плюс" транспортні послуги.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені у підпункті 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

В результаті виконання договорів та надання послуг сторонами складені: рахунок-фактура №203 від 31.03.2010р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.2010р; податкова накладна № 207 від 31.03.2010р., рахунок-фактура № 160 від 26.02.2010р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 26.02.2010р; податкова накладна № 86/1 від 26.02.2010р., рахунок - фактура № 1022 від 30.08.2011р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2011р, податкова накладна № 122 від 30.08.2011 р., рахунок-фактура № 99 від 26.02.2010р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 26.02.2010р; податкова накладна №119 від 26.02.2010р; рахунок-фактура № 150 від 26.07.2010р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 26.07.2010р; податкова накладна № 1182 від 26.07.2010р., рахунок-фактура №210 від 30.04.2010р; акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.04.2010р; податкова накладна № 235 від 30.04.2010р., рахунок-фактура СФ-336 від 02.04.2010р, видаткова накладна № РН-767 від 02.04.2010р, податкова накладна №767 від 02.04.2010р., рахунок-фактура СФ-337 від 13.04.2010р, видаткова накладна № РН-768 від 13.04.2010р, податкова накладна №768 від 02.04.2010р., рахунок-фактура № 685 від 20.09.2010р, видаткова накладна № 672 від 20.09.2010р., податкова накладна №672 від 20.09.2010р., рахунок-фактура №242 від 30.07.2010р., видаткова накладна №247 від 30.07.2010р., податкова накладна №247 від 30.07.2010р., рахунки-фактури №3636 від 30.07.2010р., №1263 від 29.04.2011р., №1629 від 31.05.2011р., №2056 від 30.06.2011р., №3251 від 31.08.2011р., №3664 від 08.09.2011р., №4398 від 18.11.2011р., №102 від 20.01.2012р.; податкові накладні №3660 від 30.07.2010р., №489 від 29.04.2011р., №473 від 31.05.2011р., №512 від 30.06.2011р., №555 від 31.08.2011р., №93 від 08.09.2011р., №210 від 18.11.2011р., №131 від 20.01.2012р.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/1000/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/1000/13-а змінити.

Викласти п. 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кримпласт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація південь» (ЄДРПОУ 31532073, вул. Кечкеметська, 198 кв.219,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022) 1123,68 грн. (тисяча сто двадцять три грн. шістдесят вісім коп.) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/1000/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко