Рішення

від 16.04.2009 по справі 33/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09                                                                                           Справа№ 33/26

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(м. Пустомити)

до:Інспекції архітектурно –будівельного контролю Пустомитівської районної державної адміністрації (м. Пустомити)

до:Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради (м. Пустомити)

про :визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1674,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19-а, м. Пустомити, Львівська область.

                                                                     Суддя:                                                  Цікало А.І.                                                                      При секретарі:                                   Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Медвідь В.О. –представник (довіреність б/н від 25.03.2009 р.)

Відповідача 1:Пузанська М.М. –представник (довіреність № 06-2279 від 29.12.2008 р.)

Відповідача 2:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

В судовому засіданні 26.03.2009 р., представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору:  До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(м. Пустомити) до Інспекції архітектурно –будівельного контролю Пустомитівської районної державної адміністрації (м. Пустомити) та Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради (м. Пустомити) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1674,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19-а, м. Пустомити, Львівська область.

Ухвалою суду від 13.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.03.2009 р. В судовому засіданні 26.03.2009 р. було оголошено перерву до 16.04.2009 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.04.2009 р. до суду за вх. № 2855, від представника позивача, поступив висновок № 08-04-09 про встановлення відповідності надбудови мансардного поверху нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19а, м. Пустомити, Львівська область, державним архітектурно-будівельним, протипожежним та санітарним нормативним вимогам (ДБН), котрий складено 08.04.2009 р. суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, судовим експертом Рубцевою Г.В. (свідоцтво Міністерства юстиції України № 141 від 19.06.1998 р., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія ВО2 № 648001).

В судовому засіданні 16.04.2009 р. від представника позивача поступили письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення, що відображають зміст позовної заяви, додатково пояснивши, що спірне майно –зведено у відповідності до державних будівельних норм.

Відповідач 1 вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2009 р. виконав частково, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.04.2009 р. до суду за вх. № 7903, від відповідача 1 поступив відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що не може бути відповідачем у спорах про визнання права власності, оскільки не є органом, який наділений повноваженнями визначати чи реєструвати право власності.

Представник відповідача 1 проти позову не заперечив, просив суд виключити його з числа співвідповідачів, оскільки орган, який він представляє не наділений повноваженнями визначати чи реєструвати право власності.

Відповідач 2 вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2009 р. виконав частково, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.

В судовому засіданні 26.03.2009 р., представник відповідача 2, подав заперечення проти позовної заяви, в якому заперечив позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідач 2, будучи присутнім в судовому засіданні 26.03.2009 р., проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у запереченні та відзиві.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марком»зареєстроване Пустомитівською районною державною адміністрацією 13.02.2004 р. за записом № 14041080001001023.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.06.2005 р. Пустомитівською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7609144 виданого ЛОСК БТІ та ЕО 24.06.2005 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 882,2 кв. м., що знаходяться за адресою, вул. Фабрична, 19а, м. Пустомити, Львівська область.

Рішенням № 301 від 25.05.2004 р. Пустомитівська міська рада надала згоду ТзОВ «Марком»на розрроблення проекту відведення земельної ділянки, яка розташована по вул. Фабрична, 19 у м. Пустомити, під розташування цеху з виробництва гігієнічно-санітарних паперових виробів на базі підсобно-допоміжного корпусу автопарку.

Рішенням № 02/03-237 від 12.08.2004 р. виконавчий комітет Пустомитівської міської ради надав дозвіл позивачу на збір матеріалів попереднього погодження по реконструкції будівлі підсобно-допоміжного корпусу автопарку під цех по виготовленню гігієнічно-санітарних паперових виробів.

Рішенням № 155 від 14.11.2006 р. Пустомитівська міська рада погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1580 га в оренду терміном на 5 років ТзОВ «Марком»для реконструкції нежитлових приміщень під виробничий цех за адресою: м. Пустомити, вул. Фабрична, 19.

Відповідно до вказаних рішень, позивачем було проведено реконструкцію належного йому нежитлового приміщення шляхом надбудови і облаштування мансарди. Вказану реконструкцію було проведено без виготовлення та погодження технічної документації та належно затвердженого проекту.

Як вбачається з висновку № 08-04-09 про встановлення відповідності надбудови мансардного поверху нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19а, м. Пустомити, Львівська область, державним архітектурно-будівельним, протипожежним та санітарним нормативним вимогам (ДБН), котрий складено 08.04.2009 р. суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, судовим експертом Рубцевою Г.В. (свідоцтво Міністерства юстиції України № 141 від 19.06.1998 р., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія ВО2 № 648001) надбудова мансардного поверху нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Пустомити, вул. Фабрична, 19а відповідає вимогам державних будівельних норм, санітарним та протипожежним правилам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено самочинну реконструкцію будівлі, належної йому на праві власності, яка знаходиться на спеціально відведеній для цього ділянці та з дотриманням будівельно-технічних, пожежних і санітарних норм.

З матеріалів справи не вбачається, що проведена позивачем реконструкція належного йому на праві власності приміщення, зачіпає права та охоронювані законом інтереси третіх осіб.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій”, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про оренду землі”, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

У статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.  Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. З огляду на відсутність належного дозволу на будівництво, суд дійшов висновку про те, що спірне майно збудовано самочинно.

У частині 2 статті 375 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим у частинах 3 та 4 даної статті передбачена можливість визнання за особою права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості у судовому порядку.  Зі змісту вказаної статті вбачається, що необхідною умовою для визнання за особою права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості є відсутність заперечень проти цього власника чи користувача земельної ділянки. Крім того, самочинно здійснена забудова не може порушувати чиїх не будь прав чи спричиняти нецільове використання землі.

Згідно ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збутове нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що своїм рішенням № 155 від 14.11.2006 р. відповідач 2, висловив своє волевиявлення на створення спірного майна, погодивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1580 га в оренду на 5 років для реконструкції нежитлових приміщень під виробничий цех; створення спірного майна відповідає цільовому призначенню земельної ділянки на якій воно розміщено; за своєю якістю спірне майно відповідає державним будівельним нормам України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(м. Пустомити) до Інспекції архітектурно –будівельного контролю Пустомитівської районної державної адміністрації (м. Пустомити) та до Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради (м. Пустомити) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1674,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19-а, м. Пустомити, Львівська область є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 43, 33, 34, 43, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(м. Пустомити) до Інспекції архітектурно – будівельного контролю Пустомитівської районної державної адміністрації (м. Пустомити) та до Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради (м. Пустомити) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1674,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19-а, м. Пустомити, Львівська область –задоволити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Марком»(вул. Шевченка, 181, м. Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ 31730195) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1674,5 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Фабрична, 19-а, м. Пустомити, Львівська область.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                             Цікало А.І.