Рішення

від 30.04.2009 по справі 15/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.09                                                                                 Справа № 15/50

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ КАРТ ЦЕНТР», м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Логітех», м. Луганськ

про стягнення 43019 грн. 19 коп.

          Суддя Пономаренко Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31 014 грн. 17 коп., пені у сумі 8 559 грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 467 грн. 75 коп., інфляційних втрат в розмірі 2 977 грн. 36 коп. за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) з використанням пластикових смарт-карт на АЗС № 1863 від 26.05.2008р.

Позивач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні. Від представника позивача надійшла телеграма, за якою він просить розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи суд встановив наступне.

Між сторонами у справі 26.05.2008р. укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) з використанням пластикових смарт-карт на АЗС № 1863.

Предметом даного договору визначено правовідношення з купівлі-продажу, за яким продавець (Позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (Відповідача) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт ПММ, а покупець повинен прийняти та оплатити вартість ПММ на умовах договору. Поставка ПММ здійснюється частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС.

За доводами позивача ним відповідно до умов договору було передано, а Відповідачем було прийнято партії ПММ на загальну суму 122 946,17 грн., з яких оплачено лише вартість ПММ на суму 91 932,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору, Відповідач зобов'язаний здійснити повну оплату протягом 10 календарних днів з моменту отримання ПММ.

Між представниками сторін було підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.08р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 31 514,17 грн.  Після підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідачем 14.01.09р. було здійснено оплату на суму 500,00 грн.

Таким чином, на день подання позовної заяви та на час вирішення спору в суді розмір боргу відповідача перед позивачем становить 31 014 грн. 17 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Грошові зобов'язання з оплати продукції за вказаним договором виконано відповідачем у справі частково.

Розмір боргу відповідача перед позивачем становить 31 014 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідач у справі не довів належними та допустимими засобами доказування виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позов. Наявність грошового зобов'язання на даний час у вказаній сумі не заперечується відповідачем у справі.

За наведених підстав, позовна вимога про стягнення з відповідача боргу у сумі 31 014 грн. 17 коп. підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2977 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 467 грн. 75 коп. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 8.3. договору, у разі невчасної оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,15%  суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок пені на суму 8 559 грн. 91 коп. виходячи з розміру в  0,15% від суми простроченого платежу.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,15%, а тому вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством, у сумі 8 559 грн. 91 коп. є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ у сумі 3 764 грн. 81 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 31 014 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 467 грн. 75 коп., інфляційні втрати в сумі 2 977 грн. 36 коп., пеня у сумі  3 764 грн. 81 коп.; в решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 382 грн. 24 коп. державного мита, а також 104 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 01 коп., перераховане платіжним дорученням від 05.03.2009р. №387 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Логітех»,

м. Луганськ, містечко Пархоменка, б. 17, офіс 17, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32419685, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ КАРТ ЦЕНТР», м. Луцьк Волинської області, вул. Кременецька, б. 38, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33170464, борг у сумі 31 014 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 467 грн. 75 коп., інфляційні втрати в сумі 2 977 грн. 36 коп., пеня у сумі  3 764 грн. 81 коп., судові витрати зі сплати державного мита у сумі

382 грн. 24 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104 грн. 84 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути  товариству з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ КАРТ ЦЕНТР», м. Луцьк Волинської області, вул. Кременецька, б. 38, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33170464, зайво сплачене за платіжним дорученням від 05.03.2009р. №387 державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 05.05.2009 р.

Суддя Є.Ю. Пономаренко