Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-8407/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/800/11329/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Гайдуков В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року у справі№ 2-а-8407/12/2070 за позовомПриватного акціонерного товариства «Альтрон» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року у справі № 2-а-8407/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.07.2012 року № 0005772305 та № 0005762305.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмові в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.4.1, 7.4,4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Альтрон» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» протягом грудня 2010 року, з ТОВ «Євросонік» протягом жовтня 2010 року, з ТОВ «Майвін» протягом листопада 2011 року, складено акт від 14.06.2012 року № 2030/2204/31633037, яким зафіксовано порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до завищення валових витрат за IV квартал 2010 року, за IV квартал 2011 року на 5 579 095,00 грн., що мало наслідком заниження податку на прибуток за IV квартал 2010 року, за IV квартал 2011 року на суму 1 352 717,00 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит на суму 1 115 819,00 грн., в т. ч. по періодах: жовтень 2010 року завищена сума податкового кредиту на 186 796,00 грн., грудень 2010 року завищена сума податкового кредиту на 508 463,00 грн., листопад 2011 року завищена сума податкового кредиту на 420 560,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0005772305 від 04.07.2012 року, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 352 717,00 грн. за основним платежем та 434 536,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005762305 від 04.07.2012 року, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 115 819,00 грн. за основним платежем та 557 909,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості викладених в акті перевірки висновків про неправомірне формування податкового кредиту по безтоварним операціям.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма міститься в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 1908 від 19.08.2011 року, укладеного з ТОВ «Майвін», договору № 26/11-10 від 26.11.2010 року, укладеного з ТОВ «Росаріо», договору № 1509/10 від 15.09.2010 року, укладеного з ТОВ «Євросонік» та використання в господарській діяльності щодо подальшої реалізації отриманої програмної продукції підтверджується матеріалами справи.

На момент здійснення спірних господарських операцій та виписування податкових накладних ТОВ «Майвін», ТОВ «Росаріо», ТОВ «Євросонік» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що видані вказаними контрагентами податкові накладні містять необхідні реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності висновків про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із безтоварністю спірних операцій із вказаними контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо нереальності спірних операцій викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року у справі № 2-а-8407/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак