Постанова

від 05.12.2013 по справі 809/3041/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 809/3041/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Ткачук І.М.

за участю:

представника позивача Плекана Ю.В.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальнісю "АБО-МІКС"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182201, №0000192201 від 20.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" (надалі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182201, №0000192201 від 20.09.2013 року (том 1 а.с. 5-14).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" з питань взаємовідносин з ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро", результати якої оформлені Актом від 16.09.2013 року №0998/09-07-22-01/32465333. На підставі висновків, викладених в Акті відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000182201, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 613056,00 грн за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції 289959, 00 грн, а також №0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 109079,00 грн. за основним платежем та нараховані в розмірі 22807,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає такими, що винесені на підставі помилкових висновків відповідача щодо визнання угод безтоварними та господарських операцій без фактичного здійснення, сформованих на основі актів зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачальників, які не можуть слугувати доказами для висновків щодо недійсності правочинів, укладених позивачем із ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро", а тому оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в заявленому адміністративному позові підтримав в повному обсязі, надав суду додаткові письмові пояснення (том 2 а.с. 215-226, том 4 а.с. 84-94), просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в поданому письмовому запереченні (том 2 а.с. 79-83), додатково зазначив, що матеріали податкової перевірки надали достатні підстави стверджувати про відсутність настання реальних наслідків від укладених договорів та здійснення господарських операцій, які не мали реального товарного характеру. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

ТОВ "АБО-МІКС" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Коломийської міської Ради народних депутатів від 27.05.2005 року, зареєстроване юридичною особою та включене до ЄДРПОУ. Крім того, позивач Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією 29.05.2002 року взятий на податковий облік.

Згідно статуту ТОВ "АБО-МІКС" метою діяльності є отримання прибутку від господарської діяльності у сфері надання послуг, комерційної діяльності, виробництва продукції та інших видів підприємницької діяльності і реалізація на цій основі економічних інтересів (том 2 а.с. 227-237). Предметом діяльності товариства є виробництво та реалізація комбікормів та їх складових, закупівля та збір у населення зернових та іншої сільськогосподарської продукції. Комбікормове виробництво ТОВ "АБО-МІКС" розташоване по вул. Наливайка Северина, 3, м. Коломия, Івано-франківська область та складається з кормозмішувального і грануляторного заводу, складів, складу готової продукції, зерноскладу, комбіцеху, складу безтарного зберігання (том 2 а.с. 238-239). На виробництві працює 78 працівників (том 3 а.с. 1). Обсяги виробництва та реалізації промислової продукції позивач підтвердив відповідною статистичною звітністю за 2010-2013 роки (том 2 а.с.240-253).

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 02.09.2013 року №196 (том 1 а.с. 18-98) виданого Коломийською оДПІ, посадовими особами здійснено позапланова невиїзну перевірку ТОВ "АБО-МІКС" з питань взаємовідносин щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП КФ "Украгроекспорт" (код за ЄДРПОУ 33384340), ПП "Украгро-Трейд" (код за ЄДРПОУ 37452250), ТОВ "Арсана" (код за ЄДРПОУ 37044525), ФОП ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1), ТОВ "Стіомі-Холдінг" (код за ЄДРПОУ 32827667), ПП "АФ Приват-Агро" (код за ЄДРПОУ 38432303), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2010 року - травень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2013 року №298/09-07-22-01/32465333 (том 1 а.с. 18-63). Згідно з висновками даного Акту не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро", на загальну суму 3 678 314,09 грн, а також, встановлено порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-В.Р. (із змінами та доповненнями), 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зайво віднесено до складу валових витрат та до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по товаро-матеріальних цінностях, які виписані для ТОВ "АБО-МІКС" від імені КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109079,00 грн, в т.ч. за 3-й квартал 2010 року в сумі 72921,00грн , 2-й квартал 2011 року на суму 4568,00 грн, 3-й квартал 2011 року на суму 17423,00грн, 4-й квартал 2011 року на суму 5012,00 грн, 1-й квартал 2012 року в сумі 9155,00 грн, а також п.п.7.4.1, п.м. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-В.Р. "Про податок на додану вартість" та п.198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в наслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 613056,00 грн, в результаті донараховано податку на додану вартість в сумі 613056,00грн, та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: серпень 2010 року - 58336,00 грн, червень 2011 року - 3972,00 грн, липень 2011 року 764,00 грн, серпень 2011 року - 1499,00 грн, жовтень 2011 року 15504,00 грн, листопад 2011 року 1746,00 грн, січень 2012 року - 8719,00 грн, лютий 2013 року - 31263,00 грн, березень 2013 року - 51312,00 грн, квітень 2013 року 354917,00 грн, травень - 85024,00 грн.

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносини з приводу формування податкового кредиту і валових витрат до 01.01.2011 року були врегульовані положеннями Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а з 01.01.2011 року Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданих Законів.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 16.09.2013 року, щодо відсутності господарських операцій та нікчемності правочинів з контрагентами, судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону чинного на час придбання товарів) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно, поняття податкового кредиту і його формування із 01.01.2011 року врегульовано підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пунктоми 198.2, 198.3 статті 198 та статтею 200 Податкового кодексу України.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) "валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах…"

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно акту перевірки від 16.09.2013 року, внаслідок виявлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000182201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903015,00 грн, в тому числі 613056,00 грн за основним платежем, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 289959,00 грн (том 1 а.с. 16), №0000192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з прибуток приватних підприємств в розмірі 131886,00 грн, в тому числі 109079,00 грн за основним платежем, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22807,75 грн (том1 а.с. 17).

До матеріалів справи судом долучені розрахунки розміру визначених оскаржуваними рішеннями податкових зобов'язань в розрізі податку на прибуток та податку на додану вартість, періодів, декларацій, розміру основних платежів та штрафних (фінансових) санкцій (том 4 а.с. 152-154), а в розрізі контрагентів, договорів, податкових, видаткових, накладних, сум - в додаткових поясненнях до справи (том 4 а.с. 84-94).

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки грунтуються на підставі проведених перевірок іншими податковими органами по періодах, в яких ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало господарські операції з ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", а також ПП "АФ Приват-Агро".

Зокрема, проведеною 25.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська перевіркою ПП КФ "Украгроекспорт" (щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-листопад 2010 року) встановлено, що зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство ПП КФ "Украгроекспорт" відсутнє за місцезнаходженням (том 2 а.с. 94-104). На думку податкового органу це вказує на відсутність реального вчинення господарської операції з січня 2010 року по листопад 2010 року.

Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в ході перевірки ТОВ ПП "Украгро-Трейд" 03.10.2012 року (з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 09.06.2011 року по 30.06.2012) встановила, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, а тому податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення операцій за вересень 2011 року (том 2 а.с. 128-144).

ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт за №224/22-8/37044525 від 21.01.2013 року щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Арсана" документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Прайм Ресурс" та встановлено нереальність здійснення господарських операцій (том 2 а.с. 88-93). Акт від 03.06.2013 року № 58/26-55-22-07/37044525 вказує про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Арсана" за період з 01.11.2010 року по 31.07.2012 року (том 2 а.с. 188-203).

Відповідно до Акту від 14.08.2013 року за №90/535/26-57-01-22/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за період квітень, травень 2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ, складеного ДПІ у Святошинському районі м. Києва, встановлено відсутність умов для проведення господарської діяльності. Таким чином, податковим органом зроблено висновок про відсутність наміру створення правових наслідків (том 2 а.с. 158-167).

ДПІ у Печерському районі м. Києва в Акті від 27.06.2013року №121/26-55-22-01/32827667 (щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року) зазначено висновок про відсутність реального здійснення операцій за вказані періоди, а також неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стіомі-Холдінг" документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку (том 2 а.с. 105-127).

Відповідачем в ході проведеної перевірки використано також Акт від 18.06.2013 року №1494/225-08/38432303 складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "АФ Приват Агро" під час здійснення господарських відносин з ПП "Зернопром", за січень, лютий 2013 року, з ТОВ "Град-Будсервіс" за лютий 2013 року, з ТОВ "Біквест" за лютий, березень 2013 року, з ТОВ "Промтехгруп ЛТД" за квітень, травень 2013 року) (том 2 а.с. 168-187).

На підставі даних фактів відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції згідно договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ "АБО-МІКС" з ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, з врахуванням обставин спірних правовідносин, норм матеріального та процесуального законодавства, яке регулює такі правовідносини, матеріалів справи і пояснень сторін суд вважає необхідним дослідити господарські операції позивача з контрагентами: з ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", ПП "АФ Приват-Агро".

Щодо господарських операцій позивача з ПП КФ "Украгроекспорт" судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" здійснювало фінансово - господарські операції з ПП "КФ Украгроекспорт" (код за ЄДРПОУ 33384340) у серпні 2010 року. Протягом серпня на підприємство було поставлено кукурудзу на загальну суму 350018,00 грн, в тому числі ПДВ 58336,34 грн. Операції здійснювались на підставі договору від 10.08.2010 року №10/08/2010 (том 1 а.с. 66-67). Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: накладною від 10.08.2010 року; видатковою накладною № УК-170/3 від 09.08.2010 року на загальну суму 190000,00 грн в. т. ч. ПДВ 31666,67 грн; контрольним ярликом зважування сировини № 11885 від 10.08.2010 року на 20200,00 кг; оплата підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2010 року № 2163 на загальну суму 95000,00 грн.; накладною від 11.08.2010 року; контрольним ярликом зважування сировини № 11910 від 11.08.2010 року на 20600,00 кг; контрольним ярликом зважування сировини № 11919 від 12.08.2010 року на 20580,00 кг; контрольним ярликом зважування сировини № 11918 від 12.08.2010 року на 191080,00 кг; платіжним дорученням від 12.08.2010 року № 2197 на загальну суму 95000,00 грн.; накладною від 13.08.2010 року; контрольним ярликом зважування сировини № 11931 від 13.08.2010 року на 21020 кг.; накладною від 14.08.2010 року; контрольним ярликом зважування сировини № 11937 від 14.08.2010 року на 20900 кг; накладною від 16.08.2010 року; видатковою накладною № УК-181 від 16.08.2010 року на загальну суму 160018,00 грн, в т.ч. ПДВ 26669,67грн; контрольним ярликом зважування сировини № 11951 від 16.08.2010 року на 20180 кг; оплачено за продукцію згідно платіжного доручення від 16.08.2010 року № 2209 на загальну суму 137000,00 грн; накладною від 17.08.2010 року; контрольним ярликом зважування сировини № 11964 від 17.08.2010 року на 20740 кг; платіжним дорученням від 18.08.2010 року № 2235 на загальну суму 3018,00 грн (том 1 а.с 68-86, том 3 а.с. 93-96).

ПП "КФ Украгроекспорт" виписало ТОВ "АБО-МІКС" податкові накладні від 09.08.2010 ку №170/3 на загальну суму 190000,00 грн., в т.ч. ПДВ 31666,67 грн та від -16.08.2010 року №181 на загальну суму 160018,00 грн, в т.ч. ПДВ 26669,67 грн.

ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало господарські операції з ПП "Украгро-Трейд" по придбанню соняшникового шроту, що підтверджує договір №87 від 21.09.2011 року на поставку соняшникового шроту у вересні 2011 року на загальну суму 64295,86 грн, в тому числі ПДВ 10715,98 грн та у січні 2012 року на загальну суму 52312,88 грн, в тому числі ПДВ 8718,81 грн (том 1 а.с.87-89). Реальність даної господарської операції підтверджується розхідною накладною від 21.09.2011 року №769; прибутковою накладною від 22.09.2011 року № ПН-0001016; прихідною накладною від 22.09.2011 року №577; контрольним ярликом зважування сировини № 14732 від 22.09.2011 року на 33840,00 кг.; товарно-транспортною накладною від 21.09.2011 року №053379; придбаний товар оплачено згідно платіжного доручення від 21.09.2011 року № 3416 на загальну суму 32000,00 грн. та платіжного доручення від 22.09.2011 року № 3431 на загальну суму 32295,86 грн.; видатковою накладною від 24.01.2012 року №б/н; накладної від 24.01.2012 року №47; прибутковою накладною від 24.01.2012 року № ПН-0000038; контрольним ярликом зважування сировини № 75 від 24.01.2012 року на 640,00 кг.; товарно-транспортною накладною від 22.01.2012 року №066211; оплачено продукцію згідно платіжного доручення від 17.01.2012 року № 4352 на загальну суму 14000,00 грн; платіжним дорученням від 24.01.2012 року № 4397 на загальну суму 37000,00 грн (том 1 а.с. 90-100, том 3 а.с.89-92).

ПП "Украгро-Трейд" виписало податкові накладні від 21.09.2011 року №769 на загальну суму 64295,86 грн; від 24.01.2012 року №568 на загальну суму 38312,88 грн; від 17.01.2012 року №432 на загальну суму 14000,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Арсана" 20.04.2011 року укладено договір за № 1/20-04-11 на поставку борошна вапнякового для виробництва комбікормів, підгодівлі сільськогосподарських тварин і птиці ГОСТ 26826-86 (том 1 а.с. 165-167).

Факт здійснення позивачем та ТОВ "Арсана" господарських операцій по придбанню товару підтверджуються: видатковою накладною №РН-0000053 від 28.04.2011 року на загальну суму 62,08 грн, в т.ч. ПДВ 743,68 грн.; прибутковою накладною від 29.04.2011 року № ПН-0000506; накладною від 29.04.2011 року № 201; податковою накладною від 28.04.2011 року №60 на загальну суму 4462,08 грн; видатковою накладною №РН-0000071 від 06.05.2011 року на загальну суму 4392,04 грн, в т.ч. ПДВ 732,01 грн; прибутковою накладною від 07.05.2011 року ПН-0000535; накладною від 07.05.2011 року № 225; податковою накладною від 05.05.2011 року №4 на загальну суму 5692,45 грн; видатковою накладною № РН-0000093 від 13.05.2011 року на загальну суму 4321,99 грн; прибутковою накладною від 13.05.2011 року №ПН-0000568; накладною від 13.05.2011 року № 244; видатковою накладною № РН-0000108 від 18.05.2011 року на загальну суму 4879,75 грн; прибутковою накладною від 19.05.2011 року № ПН-0000592; накладної від 19.05.2011 року № 252; податковою накладною від 18.05.2011 року №42 на загальну суму 4879,75 грн; видатковою накладною № РН-0000146 від 26.05.2011 року на загальну суму 4417,02 грн; прибутковою накладною від 26.05.2011 року №ПН-0000614; накладної від 26.05.2011 року № 274; податковою накладною від 26.05.2011 року №75 на загальну суму 4417,02 грн; видатковою накладною № РН-0000173 від 02.06.2011 року на загальну суму 4662,17 грн; прибутковою накладною від 02.06.2011 року № ПН-0000656; накладною від 02.06.2011 року № 292; видатковою накладною № РН-0000300 від 19.07.2011 року на загальну суму 4582,08 грн; прибутковою накладної від 20.07.2011 року ПН-0000768; прихідною накладною від 20.07.2011 року № 354; податковою накладною від 19.07.2011 року №40 на загальну суму 4582,08 грн; видатковою накладною № РН-0000385 від 12.08.2011 року на загальну суму 4522,08 грн; прибутковою накладною від 13.08.2011 року ПН-0000862; прихідною накладною від 13.08.2011 року № 494; податковою кладною від 12.08.2011 року №45 на загальну суму 4522,08 грн; видатковою накладною № РН-0000426 від 27.08.2011 року на загальну суму 4452,04 грн; прибутковою накладною від 29.08.2011 року №ПН-0000927; прихідною накладною від 29.08.2011 року № б/н; податковою накладною від 27.08.2011 року №84 на загальну суму 4452,04 грн; видатковою накладною № РН-0000469 від 08.09.2011 року на загальну суму 4427,06 грн; прибутковою накладною від 09.09.2011 року № ПН-0000972; прихідною накладною від 09.09.2011 року № 569; податковою накладною від 08.09.2011 року №26 на загальну суму 4427,06 грн; прибутковою накладною від 22.09.2011 року № ПН-0001015; прихідної накладної від 22.09.2011 року № 579; податковою накладною від 22.09.2011 року №68 на загальну суму 4259,42 грн, видатковою накладною № РН-0000548 від 27.09.2011 року на загальну суму 4364,48 грн, в т.ч. ПДВ 727,41 грн.; прибутковою накладною від 27.09.2011 року ПН-0001030; прихідною накладною від 27.09.2011 року № 443; податковою накладною від 27.09.2011 року №82 на загальну суму 4364,48 грн; видатковою накладною № РН-0000601 від 07.10.2011 року на загальну суму 5002,33 грн; прибутковою накладною від 08.10.2011 року № ПН-0001070; прихідною накладною від 08.10.2011 року № 640; податковою накладною від 07.10.2011 року №33 на загальну суму 5002,33 грн; видатковою накладною № РН-0000622 від 12.10.2011 року на загальну суму 5750,14 грн., в т.ч. ПДВ 958,36 грн.; прибутковою накладною від 13.10.2011 року № ПН-0001083; прихідної накладною від 13.10.2011 року № 498; податковою накладною від 12.10.2011 року №51 на загальну суму 5750,14 грн; видатковою накладною № РН-0000667 від 25.10.2011 року на загальну суму 4923,76 грн; прибутковою накладною від 26.10.2011 року № ПН-0001123; прихідною накладною від 26.10.2011 року № 1008; податковою накладною від 25.10.2011 року №93 на загальну суму 4923,76 грн; видатковою накладною № РН-0000704 від 04.11.2011 року на загальну суму 1082,50 грн., прибутковою накладною від 05.11.2011 року № ПН-0001175; прихідною накладною від 05.11.2011 року № 660; податковою накладною від 04.11.2011 року №12 на загальну суму 6082,50 грн; видатковою накладною № РН-0000701 від 04.11.2011 року на загальну суму 4391,26 грн., прибуткової накладної від 07.11.2011 року ПН-0001179; прихідною накладною від 07.11.2011 року № 671 (том 1 а.с. 188-260). У зазначених накладних в суму вартості товару включено податок на додану вартість. Крім того, факт здійснення даних операцій підтверджується товаро-транспортними накладними, контрольними ярликами зважування сировини та актами виконаних робіт (транспортні послуги) (том 1 а.с. 168-260, том 3 а.с. 24-34, 43-48).

Позивач здійснив оплату за отриманий товар згідно платіжних доручень від 05.05.2011 року №2173 - 11515,20 грн, № 2404 від 27.05.2011 року - 10957,68 грн, №2660 від 01.07.2011 року - 4662,17 грн, №2918 від 29.07.2011 року - 4582,08 грн, №3126 від 28.08.2011 року - 5882,75 грн, №3267 від 06.09.2011 року - 4452,04 грн, №3267 від 06.09.2011 року - 4452,04 грн, №3405 від 21.09.2011 року - 4427,06 грн, №3461 від 28.09.2011 року - 8623,90 грн, №3597 від 13.10.2011 року - 5002,33 грн, №3637 від 17.10.2011 року - 5750,14 грн, №3823 від 04.11.2011 року - 4923,76 грн, №3836 від 07.11.2011 року - 10473,76 грн, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень (том 3 а.с. 62-71).

Встановлено, що ТОВ "АБО-МІКС" придбавало в фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 макуху соєву. Операції з купівлі-продажу здійснювались на підставі договору №К-60/13 від 26.04.2013 року, відповідно до якого макуха соєва поставлялась у квітні 2013 року на загальну суму 182000,00 грн; у травні 2013 року на загальну суму 510143,50 грн (том 1 а.с. 140-141).

Реальність вищевказаної операції підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № 3 від 30.04.2013 року на загальну суму 182000,00 грн; видатковою накладною № 2 від 18.05.2013 року на загальну суму 172609,00 грн; видатковою накладною № 3 від 22.05.2013 року на загальну суму 148066,00 грн; видатковою накладною № 5 від 31.05.2013 року на загальну суму 189468,50 грн. У зазначені в накладних суми включено податок на додану вартість (том 3 а.с.39-42).

ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало розрахунок за виконання ФОП ОСОБА_5 договору купівлі-продажу в безготівковій формі, оплачено за отриманий товар згідно платіжного доручення від 07.05.2013 року № 9243 на загальну суму 50000,00 грн; платіжного доручення від 08.05.2013 року № 9255 на загальну суму 50000,00 грн.; платіжного доручення від 13.05.2013 року № 9276 на загальну суму 50000,00 грн.; платіжного доручення від 15.05.2013 року № 9341 на загальну суму 32000,00 грн; платіжного доручення від 20.05.2013 року № 9386 на загальну суму 100000,00 грн. від 21.05.2013 року № 9409 на загальну суму 50000,00 грн; платіжного доручення від 22.05.2013 року № 9431 на загальну суму 1608,86 грн; платіжного доручення від 23.05.2013 року № 9445 на загальну суму 50000,00 грн.; платіжного доручення від 29.05.2013 року № 9490 на загальну суму 30000,00 грн від 30.05.2013 року № 9500 на загальну суму 38065,89 грн; від 28.05.2013 року № 9474 на загальну суму 30000,00 грн (том 3 а.с. 97-106).

Слід зазначити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 повідомив суд, що в період квітня-травня 2013 року поставив позивачу макух соєвий на загальну суму у квітні - 182000,00 грн та у травні - 510143,50 грн, заборгованості за поставлений товар у ТОВ "АБО-МІКС" немає (том 3 а.с. 142).

Щодо господарських операцій між ТзОВ "АБО-МІКС" та ТОВ "Стіомі-Холдінг" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Стіомі-Холдінг" укладено договір №100413/1 від 10 квітні 2013 року поставки пшениці на загальну суму 1947500,00 грн, в тому числі ПДВ 324583,32 грн (том 2 а.с. 1-2).

Суд досліджуючи матеріали справи встановив, що ПП ТОВ "Стіомі-Холдінг" виписано видаткові накладні за № ПС-0000323 від 16.04.2013 року на загальну суму 410000,00 грн, №ПС-0000333 від 18.04.2013 року на загальну суму 410000,00грн, №ПС-0000370 від 26.04.2013 року на суму 430500,00грн, прибуткові накладні №ПН-0000396 від 20.04.2013 року, №ПН-0000399 від 19.04.2013 року, №ПН-000419 від 23.04.2013 року, №ПН-000035 від 25.04.2013 року, №ПН-0000443 від 27.04.2013 року та накладні №438 від 18.04.2013 року, №439 від 18.04.2013 року, №390 від 19.04.2013 року, №389 від 19.04.2013 року, №446 від 20.04.2013 року, №445, №444 від 20.04.2013 року, №459, №460, №458 від 24.04.2013 року, №412, №413 від 25.04.2013 року, №474, №476, №475 від 26.04.2013 року, №432, №431 від 27.04.2013 року, податкові накладні (том 2 а.с. 29-70).

Позивачем здійснено оплату за одержаний товар, що підтверджують платіжні доручення №9045 від 16.04.2013 року на суму 410000,00 грн, №9078 від 18.04.2013 року на суму 410000,00 грн, №9130 від 23.04.2013 року на суму 4100000,00 грн, №9180 від 26.04.2013 року на суму 430500,00 грн, №9181 від 29.04.2013 року на суму 287000,00 грн (том 3 а.с. 84-88).

Судом встановлено, що між ТзОВ "АБО-МІКС" та ПП "АФ Приват Агро" укладено договір поставки №12/01-1 від 12.01.2013 року на поставку товару зазначеного в додатку №1, №2, №3, №4 до договору, а саме шроту соняшникового. Зокрема ПП "АФ Приват Агро" поставило у лютому 2013 року на загальну суму 187579,00 грн, у березні 2013 року на загальну суму 307874,15 грн (том 1 а.с. 101-106).

Факт отримання товару підтверджується наступними копіями: прибуткової накладної від 29.03.2013 року № ПН-0000299 на загальну суму 105910,20 грн, в т.ч. ПДВ 17651,70 грн.; видаткової накладної № 519 від 29.03.2013 року на загальну суму 105910,20 грн., в т.ч. ПДВ 17651,70 грн; накладної від 29.03.2013 року № 303; контрольного ярлика зважування сировини № 498 від 29.03.2013 року; товарно-транспортної накладної від 26.03.2013 року № б/н.; прибуткової накладної від 21.03.2013 року № ПН-0000259 на загальну суму 103653,20 грн, в т.ч. ПДВ 17275,50 грн; видаткової накладної № 449 від 21.03.2013 року на загальну суму 103653,00 грн, в т.ч. ПДВ 17255,50 грн; накладної від 21.03.2013 року № 272; контрольного ярлика зважування сировини № 460 від 21.03.2013 року; товарно-транспортної накладної від 19.03.2013 року № б/н.; прибуткової накладної від 13.03.2013 року № ПН-0000224 на загальну суму 98311,20 грн, в т.ч. ПДВ 16385,20 грн.; видаткової накладної № 386 від 13.03.2013 року на загальну суму 98311,20 грн, в т.ч. ПДВ 16385,20 грн; накладної від 13.03.2013 року № 255; контрольного ярлика зважування сировини № 424 від 13.03.2013 року; товарно-транспортної накладної від 10.03.2013 року № 94/18; податкової накладної від 13.03.2013 року №87 на загальну суму 93003,93 грн, в т.ч. ПДВ 15500,66 грн.; податкової накладної від 05.03.2013 року №30 на загальну суму 5307,02 грн, в т.ч. ПДВ 884,55 грн.; податкової накладної від 21.03.2013 року №158 на загальну суму 103653,00 грн, в т.ч. ПДВ 17275,50 грн; податкової накладної від 29.03.2013 року №238 на загальну суму 105910,20 грн, в т.ч. ПДВ 17651,70 грн.; видаткової накладної № 211 від 11.02.2013 року на загальну суму 94231,20 грн, в т.ч. ПДВ 15705,20 грн; податкової накладної від 28.02.2013 року №163 на загальну суму 93347,80 грн, в т.ч. ПДВ 15557,97 грн.; податкової накладної від 11.02.2013 року №61 на загальну суму 94231,20 грн, в т.ч. ПДВ 15705,20 грн.; прибуткової накладної від 11.02.2013 року № ПН-0000106 на загальну суму 94231,20 грн, в т.ч. ПДВ 15705,20 грн.; видаткової накладної № 211 від 11.02.2013 року на загальну суму 94231,20 грн, в т.ч. ПДВ 15705,20 грн.; накладної від 11.02.2013 року № 130; контрольного ярлика зважування сировини № 218 від 11.02.2013 року; товарно-транспортної накладної від 07.02.2013 року № 518931; прибуткової накладної від 28.02.2013 року № ПН-0000169 на загальну суму 93347,80 грн, в т.ч. ПДВ 15557,97 грн; видаткової накладної № 287 від 28.02.2013 року на загальну суму 93347,80 грн, в т.ч. ПДВ 15557,97 грн.; накладної від 28.02.2013 року №173; контрольного ярлика зважування сировини № 332 від 28.02.2013 року; товарно-транспортної накладної від 26.02.2013 року № 87/19 (том 2 а.с. 29-70).

ТОВ "АБО-МІКС" здійснило розрахунок за товар, про що свідчать копії платіжних доручень за номерами відповідно № 8386 від 01.03.2013 року на суму 30000,00 грн, № 8436 від 04.03.2013 року, на суму 30000,00 грн, №8436 від 05.03.2013 року суму 38655,07 грн; № 8572 від 14.03.2013 року на суму 30000,00 грн; №8595 від 15.03.2013 року на суму 30000,00 грн; №8604 від 18.03.2013 на суму 33003,93 грн, № 8703 від 22.03.2013 року на суму 33003,93 грн; № 8726 на суму 40000,00 грн; №8739 від 26.03.2013 року на суму 33653,00 грн (том 3 а.с. 72-83).

Суд звертає увагу на те, що крім вищедосліджених доказів господарські операції ТОВ "АБО-МІКС" з контрагентами підтверджуються також іншими матеріалами справи.

Зокрема, позивач уклав договір № 0-6/10 від 01.02.2010 року з Фірмою "Щит" про надання послуг з охорони майна і об'єктів ТОВ "АБО-МІКС", а також виконання інших дозволених послуг в системі охорони, передбачених дозвільними документами по замовленню замовника (том 3 а.с. 6-13).

Так, Фірма "Щит" на виконання умов договору здійснювала перепуск транспорту на ТОВ "АБО-МІКС". Рух транспорту на територію підприємства обліковувався в журналах тарування автотранспорту на ТОВ "АБО-МІКС", в яких відображалися фактична дата, час заїзду, прізвище водія, назва вантажу та адреса вантажовідправника. Крім того, працівник фірми "Щит" приймав участь у зважуванні сировини, яка надходила на виробництво позивача (том 4 а.с. 38-83, том 3 а.с. 158).

Слід зазначити що, контрольне зважування сировини проводилося після проходження лабораторного контролю сировини, яка проводилась Виробничо-технологічною лабораторією ТОВ "АБО МІКС" на підставі свідоцтва про атестацію виданого 24.11.2011 року ДП "Івано-Франківськстандарт метрологія" (том 3 а.с. 1).

У підтвердження здійснення позивачем лабораторного контролю сировини, яка надійшла від постачальників, надані відповідні довідки (том 3 а.с. 21-23,161).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача в ході проведеної перевірки не надано належної оцінки первинним документам, які підтверджують господарські операції позивача з ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", а також ПП "АФ Приват-Агро", та не надано жодних доказів щодо їх безтоварності, а висновки Акту перевірки від 16.09.2013 року №0998/09-07-22-01/32465333, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, грунтуються на висновках проведених перевірок іншими податковими органами.

Дослідивши вищевказані акти зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача, суд встановив, що висновки в цих актах сформовані виходячи, в тому числі, з факту не знаходження за юридичною адресою, не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, в більшості випадків без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій контрагентів, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах податкових органів.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб підприємств щодо ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Стіомі-Холдінг", а також ПП "АФ Приват-Агро" відсутні записи про їх не знаходження за юридичною адресою (а.с. 95-122).

Поряд з цим, у відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищенаведені акти зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача складено і сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування фактів порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів з позивачем. А тому, суд вважає, що такі акти не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність оскаржуваних дій та рішень, безпідставними.

Також, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в Акті Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 20.09.2012 року №2215/22-5/37452250 про неможливість проведення документальної перевірки ПП "Украгро-Трейд" вказано, що в ході розслідування кримінальної справи №169002/12 по обвинуваченню ОСОБА_6, у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, встановлено, що організовано злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету. Суть злочинної схеми полягає в незаконному формуванні податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг підприємств, які мають ознаки фіктивності, в тому числі ПП "Украгро-Трейд".

В даному випадку слід звернути увагу на факт неможливості проведення документальної перевірки ПП "Украгро-Трейд", а господарські відносини позивача і ПП "Украгро-Трейд" не були предметом перевірки та розслідування відповідної кримінальної справи.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь-яких з яких відповідальних посадових осіб або засновників позивача чи контрагента та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами фіктивного підприємництва.

Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки від 16.09.2013 року про порушення ТОВ "АБО-МІКС" вимог Цивільного кодексу України про недодержання вимог ст.ст. 203, 215, 216 вказаного Кодексу в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених із ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4 і ТОВ "Стіомі-Холдінг" та ТОВ "АБО-МІКС", і як наслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин у період з серпня 2010 року по травень 2013 року на загальну суму 3678314,09 грн, суд зазначає наступне.

При визначенні нікчемним правочину, що був укладений між ТОВ "АБО-МІКС" та ПП КФ "Украгроекспорт", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Арсана", ФОП ОСОБА_4 і ТОВ "Стіомі-Холдінг", перевіряючі працівники податкового органу посилаються на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації правочину нікчемним, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину (в т.ч. щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

В свою чергу, частина 1 статті 215 згаданого Кодексу встановлює лише загальні підстави недійсності правочину. Підставою ж для визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, є норми інших статей цього Кодексу. Так, в акті перевірки від 16.09.2013 року стверджується, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Підставою для визнання таких правочинів недійсними є норми статті 234 Цивільного кодексу України, які встановлюють недійсність фіктивних правочинів (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином). Такі правочини відносяться до категорії оспорюваних правочинів та можуть бути визнані недійсними тільки судом. Орган державної податкової служби, визнаючи нікчемним правочин (при цьому не маючи на це жодних повноважень), який, на його думку, вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, порушує вимоги частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказаний правочин є господарським за своїм правовим характером та до нього повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України) при наявності для цього підстав, які в згаданому випадку відсутні.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

На переконання суду, вирішення питань визнання укладеного правочину нікчемним, неукладеним чи недійсним не передбачено переліком завдань та повноважень органів державної податкової служби, встановленим вимогами Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України.

Однією із обов'язкових умов для застосування санкцій є наявність умислу на вчинення правочинну з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що не доведено в силу дії норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Натомість, частинами 1, 3 статті 215 вказаного Кодексу з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначає лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

При цьому, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд звертає увагу на те, що питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата позивачем податку на додану вартість до бюджету, поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку до податкового кредиту.

Поряд з цим встановлено, що господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків, що підтверджується матеріалами справи.

Так, вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів, складених з дотриманням вимог ст.3 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, вимог "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України: 5 червня 1995 року за № 168/704, ТОВ "АБО МІКС" правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вищезгаданими операціями та правомірно визначено податковий кредит, а також визначено податкові зобов'язання.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

При цьому, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, наведені в Акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не обґрунтовуються жодними належними доказами, носять швидше інформаційний характер, а самі по собі результати проведеної невиїзної документальної перевірки не можуть чітко та об'єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, що підлягає доказуванню в суді та підтвердженню належними доказами.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак, позивач звернувся з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Таким чином, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, що дає підстави суду, враховуючи вимоги ст. 11 КАС України, прийняти постанову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000182201 та №0000192201 від 20.09.2013 року.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000182201 та №0000192201 від 20.09.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 06.12.2013 року.