Ухвала

від 24.03.2014 по справі 809/3041/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 876/862/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Шинкар Т.І.,

суддів: Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

02.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі-ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182201 та №0000192201 від 20 вересня 2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000182201 та №0000192201 від 20 вересня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасування. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що господарські операції між Товариством та ПП КФ «Украгроекспорт», ПП «Украгро-Трейд», ТзОВ «Арсана», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Стіомі-Холдінг», ПП «АФ Приват-Агро» мають ознаки нікчемності, оскільки згідно актів перевірок цих підприємств встановлено, що такі не могли здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Вважають, що відносини Товариства з цими підприємствами спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного зміни активі Товариства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «АБО-МІКС» є господарюючим суб'єктом та правонаступником ТзОВ «Габона Коломия», діє на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Коломийської міської Ради народних депутатів 27.05.2005р., взятий на податковий облік в ДПІ та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Видами діяльності по КВЕД є, в тому числі, виробництво та реалізація комбікормів та їх складових, закупівля та збір у населення зернових та іншої сільськогосподарської продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 02.09.2013р. №196 виданого ДПІ, посадовими особами здійснено позапланова невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП КФ «Украгроекспор» (код за ЄДРПОУ 33384340), ПП «Украгро-Трейд» (код за ЄДРПОУ 37452250), ТзОВ «Арсана» (код за ЄДРПОУ 37044525), ФОП ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1), ТзОВ «Стіомі-Холдінг» (код за ЄДРПОУ 32827667), ПП «АФ Приват-Агро» (код за ЄДРПОУ 38432303), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з серпня 2010 року по травень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2013р. №298/09-07-22-01/32465333, яким встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109 079,00 грн., в т.ч. за 3-й квартал 2010 року в сумі 72 921,00грн , 2-й квартал 2011 року на суму 4 568,00 грн., 3-й квартал 2011 року на суму 17 423,00грн, 4-й квартал 2011 року на суму 5 012,00 грн., 1-й квартал 2012 року в сумі 9 155,00 грн., а також п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168) та п.198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України, в наслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 613 056,00 грн.: серпень 2010 року - 58 336,00 грн., червень 2011 року - 3 972,00 грн., липень 2011 року 764,00 грн., серпень 2011 року - 1 499,00 грн., жовтень 2011 року 15 504,00 грн., листопад 2011 року 1 746,00 грн., січень 2012 року - 8 719,00 грн., лютий 2013 року - 31 263,00 грн., березень 2013 року - 51312,00 грн., квітень 2013 року 354917,00 грн., травень - 85 024,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192201 від 20 вересня 2013 року, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 131 886, 75грн., з яких 109 079,00 грн. основний платіж та 22 807,75грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та №0000182201 від 20 вересня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 903 015,00грн., з яких 613 056,00грн. основний платіж та 289 959,00грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 та п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 та п. 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 та п.138.2 ст.138 ПК України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Аналогічні приписи викладені і в підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків, контрольними ярликами зважування сировини, платіжними дорученнями, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, актами виконаних робіт (транспортні послуги), товарно-транспортними накладними, які є належними доказами в підтвердження факту виконання господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство здійснювало фінансово - господарські операції з ПП «КФ Украгроекспорт» у серпні 2010 року з поставки кукурудзи на загальну суму 350 018,00 грн., в тому числі ПДВ 58 336,34 грн. Операції здійснювались на підставі договору від 10.08.2010р. №10/08/2010.

У вересні 2011 року Товариство здійснювало господарські операції з ПП «Украгро-Трейд» по придбанню соняшникового шроту, що підтверджує договір №87 від 21.09.2011р. на загальну суму 64 295,86 грн., в тому числі ПДВ 10 715,98 грн. та у січні 2012 року на загальну суму 52 312,88 грн, в тому числі ПДВ 8 718,81 грн.

Між Товариством та ТзОВ «Арсана» 20.04.2011 року укладено договір за №1/20-04-11, на виконання якого здійснювались поставки борошна вапнякового для виробництва комбікормів, підгодівлі сільськогосподарських тварин і птиці ГОСТ 26826-86.

Судом встановлено, що Товариство на підставі договору №К-60/13 від 26.04.2013р., придбавало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у квітні 2013 року макуху соєву на загальну суму 182 000,00 грн.; у травні 2013 року на загальну суму 510 143,50 грн.

Крім того, Товариство та ТзОВ «Стіомі-Холдінг» уклали договір №100413/1 від 10 квітні 2013 року щодо поставки пшениці на загальну суму 1947 500,00 грн., в тому числі ПДВ 324 583,32 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між Товариством та ПП «АФ Приват Агро» укладено договір поставки №12/01-1 від 12.01.2013р. на поставку товару згідно додатку №1, №2, №3, №4 до договору: у лютому 2013 року шрот соняшниковий на загальну суму 187 579,00 грн, у березні 2013 року на загальну суму 307 874,15 грн.

Як вбачається з акта перевірки, отриманий товар (сировину) Товариство повністю використовує при виробництві кормів для худоби птиці згідно встановленої рецептури.

На виконання умов Договорів контрагентами виписано видаткові накладні, номенклатура товару в яких відповідає номенклатурі товару у виписаних податкових накладних, суми податку на додану вартість по яких віднесені Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ податкових декларацій серпня 2010 року, квітня-листопада 2011 року, січня 2012 року, лютого-травня 2013 року, що підтверджено ДПІ в акті перевірки.

Оплата за товар проведена в повному обсязі. Товар, який був предметом Договорів, не обмежений в цивільному обороті України. Окрім того на придбаний товар подані посвідчення якості. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за серпня 2010 року, квітня-листопада 2011 року, січня 2012 року, лютого-травня 2013 року, надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Реальність господарської діяльності Товариства підтверджується, окрім того, договором №0-6/10 від 01.02.2010 року з Фірмою «Щит» про надання послуг з охорони майна і об'єктів Товариства, послуг в системі охорони, передбачених дозвільними документами по замовленню замовника: перепуск транспорту на територію ТзОВ «АБО-МІКС», облік якого фіксується в журналах тарування автотранспорту з зазначенням дати, часу заїзду, прізвища водія, назви вантажу та адреси вантажовідправника.

До матеріалів справи, окрім того, долучено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.10.2005р. згідно якого Товариство є власником складських приміщень, зерноскладів, комбіцех, склад безтарного зберігання, та Свідоцтво від 15.11.2005р. про право власності на кормозмішувальний і грануляторний завод.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Факт руху вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу) засвідчують товарно-транспортні накладні, в яких зазначено Замовника - ТзОВ «АБО-МІКС», Відправника - контрагенти Товариства та транспортне підприємство, яке надавало послуги по перевезенні товару згідно вище перелічених угод.

Окрім того, факт поставки придбаного Товариством товару підтверджується Договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, актами виконаних робіт (транспортні послуги), платіжними дорученнями по факту їх оплати.

Як вбачається з акта перевірки (ар. Акта 37), встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334, 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті зайвого віднесення до складу валових витрат та складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню будівельних робіт, будівельних матеріалів які виписані для Товариства від імені ПП КФ «Украгроекспорт», ПП «Украгро-Трейд», ТзОВ «Арсана», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Стіомі-Холдінг», ПП «АФ Приват-Агро», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109 079,00 грн, в т.ч. за 3-й квартал 2010 року в сумі 72 921,00грн , 2-й квартал 2011 року на суму 4 568,00 грн, 3-й квартал 2011 року на суму 17 423,00грн, 4-й квартал 2011 року на суму 5 012,00 грн, 1-й квартал 2012 року в сумі 9 155,00 грн,

Проте колегія суддів зазначає, що висновки щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 109 079,00 грн. ДПІ вчинені без жодних документальних підтверджень, без посилання як на бухгалтерську так і на податкову звітність, а тому на переконання колегії суддів є безпідставні.

В акті перевірки зазначено, що на момент здійснення господарських операцій ПП КФ «Украгроекспорт», ПП «Украгро-Трейд», ТзОВ «Арсана», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Стіомі-Холдінг», ПП «АФ Приват-Агро» знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у вищезгаданих контрагентів Товариства, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадовими особами ДПІ в ході проведеної перевірки не надано належної оцінки первинним документам, які підтверджують господарські операції позивача з його контрагентами та не надано жодних доказів щодо їх безтоварності, а висновки Акту перевірки від 16.09.2013р. №0998/09-07-22-01/32465333, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на висновках викладених в актах зустрічних перевірок іншими податковими органами.

Колегія суддів дослідивши вищевказані акти зустрічних перевірок контрагентів позивача зазначає, що висновки в цих актах сформовані виходячи, в тому числі, з факту не знаходження за юридичною адресою, не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, в більшості випадків без виїзду безпосередньо на підприємства, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій контрагентів, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах податкових органів.

Слід зауважити, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ПП КФ «Украгроекспорт», ПП «Украгро-Трейд», ТзОВ «Арсана», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Стіомі-Холдінг», ПП «АФ Приват-Агро» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з Товариством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що представлені первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, та є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія судді ввважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі №809/3041/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш