Рішення

від 07.05.2009 по справі 18/814

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/814

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "07" травня 2009 р.                                                            Справа № 18/814

         Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 07.05.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом      відкритого акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи” м. Бердянськ, Запорізької області

до                        приватного підприємства науково–виробнича фірма “ІМЕКС”, с. Нова Дмитрівка,  Золотоніського району, Черкаської області

про                  стягнення  56 062 грн. 50 коп.,-

       ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось відкрите акціонерне товариство “Азовські мастила і оливи” до приватного підприємства науково-виробнича фірма  „ІМЕКС” про  стягнення  заборгованості в розмірі 56 062 грн. 50 коп.,  в т.ч.: 39 040 грн. 74 коп. - основний борг, 15 264 грн. 93 коп. –розмір інфляційного збільшення, 1756 грн. 83 коп. –3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2009 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/814.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 26.06.2007 року позивач перерахував відповідачу кошти на суму 171 841  грн. 55 коп. за сольвент згідно виставленого рахунку №СФ-000008 від 22.06.2007 року, що підтверджується платіжним дорученням № 802 від 26.06.2007 року (а.с. 34).

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання виконав частково, поставивши позивачу товар на суму 115 300 грн. 81 коп., що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-00008 від 13.07.2007 року та прибуткового ордеру  №177 від 24.07.2007 року (а.с. 19, 20).

В подальшому протягом вересня 2007 року –червня 2008 року відповідач повернув позивачу 17 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 94 від 27.09.2007 року на суму 5 000 грн. 00 коп.;

- №3 від 08.01.2008 року на суму 5 000 грн. 00 коп.;

- №126 від 25.04.2008 року № 4 500 грн. 00 коп.;

- № 163 від 09.06.2008 року на суму 3 000 грн. 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату коштів за недопоставлений товар від 13.06.2008 року за № 60-4347 та перед судове нагадування від 27.10.2008 року №60-7543.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)    договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)    завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)    інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст.639 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу сольвенту згідно умов якого позивач –зобов'язався здійснити попередню оплату за поставлений товар (сольвент) в розмірі 171 841  грн. 55 коп., а відповідач в свою чергу –продати позивачу товар на вказану суму.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю і кошти сплатив.

Відповідач зобов'язання з поставки товару виконав не повній мірі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В подальшому відповідач в односторонньому порядку відмовився від поставки товару, проте, лише на суму 17500,00 грн. і цю відмову було прийнято позивачем.

Тобто сторони в добровільному порядку змінили умови договору купівлі-продажу, проте, лише в об'ємі поставки.

На закупівлю товару на суму коштів в розмірі 39 040 грн. 74 коп. зобов'язання не припинялось та не змінювалось і сторони в установленому законом порядку не розірвали договір купівлі-продажу.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.  У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проте, позивач не звертався до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору купівлі-продажу в розумінні ст.188 ГК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не існує на даний момент  зобов'язання перед позивачем сплатити кошти, а залишилось лише зобов'язання поставити товар на суму 39 040 грн. 74 коп.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України, як це зокрема, передбачено ст. 663 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, вимоги про поставку оплаченого товару позивач відповідачу не направляв, а тому й строк виконання відповідачем обов'язку щодо поставки сольвенту на даний час не встановлений.

Представник відповідача в судовому засіданні, а також в своїх поясненнях зазначав, що відповідач не заперечує про свій обов'язок здійснити поставку товару на всю оплачену суму.  

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки у відповідача строк виконання зобов'язання поставити товар не настав, підстав для задоволення позову про стягнення суми попередньої оплати також не вбачається.

Крім того слід зазначити, що звертаючись до суду позивач як на підставу заявлених вимог не посилався на приписи ст.693 ЦК України.

Тобто позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові в частині стягнення заборгованості.

Позивачем було також заявлено на підставі ст. 625 ЦК України вимогу до суду про стягнення з відповідача 15 264 грн. 93 коп. інфляційних втрат, а також 1 756 грн. 83 коп. –3 % річних, нарахованих за період з 01.08.2007 року по 31.01.2009 року.

В зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню також не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення  39 040 грн. 74 коп. заборгованості, 15 264 грн. 93 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 756 грн. 83 коп. –3 % річних є необґрунтованими, в зв'язку з чим в позові слід відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                               А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 12.05.2009 року.