Постанова

від 13.07.2009 по справі 18/814

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/814

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

13.07.09 р.                                                                                          № 18/814          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мазур Л. М.

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,

за участю:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Грачов В.Г. –представник за дов. від 10.07.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року (підписане 12.05.2009 року),

у справі                    №18/814 (суддя Васянович А.В.),

за позовом                    відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»,

м. Бердянськ Запорізької області,

до                              приватного підприємства науково-виробничої фірми «ІМЕКС»,  с. Нова Дмитрівка Золотоніського району Черкаської області,

про                              стягнення 56 062,50 грн., -

встановив:

16.03.2009 року відкрите акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи»(позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства науково-виробничої фірми «ІМЕКС»(відповідач) про стягнення 56 062,50 грн. (а.с. 3-5).

07.05.2009 року позивач звернувся до господарського суду з уточненням до позовної заяви, а саме: просив суд стягнути з відповідача на його користь 39 040,74 грн. основного боргу, 15 264,93 грн. інфляційних втрат, 1 756,83 грн. 3% річних та судові витрати (а.с. 87-88).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі №18/814 відмовлено у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»до приватного підприємства науково-виробничої фірми «ІМЕКС»про стягнення 56 062,50 грн. (а.с. 92-93).

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права та, оскільки у відповідача строк виконання зобов'язання поставити товар не настав, підстав для задоволення позову про стягнення суми попередньої оплати не вбачається.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, відкрите акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі №18/814, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права та не досліджено те, що відповідач в порушення норм ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України відмовився виконати умови усного договору купівлі-продажу сольвенту.

13.07.2009 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з вимогами, що викладені позивачем у скарзі, оскільки вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року є законним, об'єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»без задоволення.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року №18/814 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі №18/814 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників. Колегія суддів апеляційного господарського суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідача.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу сольвенту, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити попередню оплату за поставлений товар (сольвент) в розмірі 171 841,55 грн., а відповідач зобов'язався продати позивачу товар на вказану суму.

26.06.2007 року згідно з платіжним дорученням №802 (а.с. 34) позивач перерахував відповідачу кошти на суму 171 841,55 грн. за сольвент згідно виставленого рахунку №СФ-000008 від 22.06.2007 року.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-00008 від 13.07.2007 року та прибуткового ордеру №177 від 24.07.2007 року (а.с. 19 та 20 відповідно) відповідач свої зобов'язання виконав частково та поставив позивачу товар на суму 115 300,81 грн.

З матеріалів справи вбачається, а саме з виписок з банківського рахунку (а.с. 80, 82-84), що протягом вересня 2007 року –червня 2008 року відповідач повернув позивачу 17 500,00 грн. згідно з платіжними дорученнями №94 від 27.09.2007 року на суму 5 000,00 грн., №3 від 08.01.2008 року на суму 5 000,00 грн., №126 від 25.04.2008 року на суму 4 500,00 грн., №163 від 09.06.2008 року на суму 3 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 13.06.2008 року №60-4347 про сплату коштів за недопоставлений товар та передсудове нагадування від 27.10.2008 року №60-7543 (а.с. 23 та 25 відповідно). Проте, відповіді на зазначені вище вимоги відповідач не надав.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за недопоставлений товар, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час розгляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу сольвенту в усній формі. Згідно умов вказаного договору позивач зобов'язався здійснити попередню оплату за поставлений товар (сольвент) в розмірі 171 841,55 грн., а відповідач в свою чергу –продати позивачу товар на вказану суму.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (ч.2 ст. 642 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання і сплатив кошти, що підтверджується платіжним дорученням №802 від 26.06.2007 року (а.с. 34).

Відповідачем зобов'язання з поставки товару виконані не в повному обсязі. Так, відповідачем позивачеві було поставлено товар (сольвент) у кількості 24530,000 кг на суму 115300,81 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-00008 від 13.07.2007 року (а.с. 20, 86) та прибутковим ордером №177 від 24.07.2007 року (а.с. 19).

Між тим, в подальшому відповідач в односторонньому порядку відмовився від поставки товару на суму 17 500,00 грн. і дану відмову було прийнято позивачем.

Таким чином сторони в добровільному порядку змінили умови договору купівлі-продажу, проте, лише в об'ємі поставки.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

При цьому, зобов'язання щодо закупівлі товару на суму коштів в розмірі 39 040,74 грн. не припинялось та не змінювалось і сторони в установленому законом порядку не розірвали договір купівлі-продажу.

Відповідно до норм ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначені вище норми кореспондуються зі ст. 188 ГК України, якою встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.  У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень сторін, позивач не звертався до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору купівлі-продажу в розумінні ст.188 ГК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідача не існує на даний момент зобов'язання перед позивачем сплатити кошти, а залишилось лише зобов'язання поставити товар на суму 39 040,74 грн.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України, як це зокрема, передбачено ст. 663 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не направляв відповідачеві вимоги про поставку оплаченого товару, а отже, строк виконання відповідачем обов'язку щодо поставки сольвенту на даний час не встановлений.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у відповідача строк виконання зобов'язання поставити товар не настав, підстав для задоволення позову про стягнення суми попередньої оплати також не вбачається.

При цьому, з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач не заперечує про свій обов'язок здійснити поставку товару на всю оплачену суму.

Між тим, позивачем також було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 15 264,93 грн. інфляційних втрат та 1 756,83 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.08.2007 року по 31.01.2009 року з посиланням на ст. 625 ЦК України.

На противагу зазначеним вимогам, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу, як основної вимоги, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню також не підлягають, як додаткової вимоги.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано докази та належним чином не доведено правомірність позовних вимог, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 39 040,74 грн. основного боргу, 15 264,93 грн. інфляційних втрат та 1 756,83 грн. 3% річних колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі №18/814 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі №18/814 за позовом відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»до приватного підприємства науково-виробничої фірми «ІМЕКС»про стягнення 56 062,50 грн. залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року у справі №4/002-09 за позовом відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»до приватного підприємства науково-виробничої фірми «ІМЕКС»про стягнення 56 062,50 грн. залишити без змін.

3.          Справу №18/814 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Мазур Л. М.

                                                                                                    Жук Г. А.

Дата відправки  30.07.09