Постанова

від 28.04.2009 по справі 55/270-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/270-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р.                                                           Справа № 55/270-08  

Колегія суддів у складі:                     головуючого  судді Погребняка В.Я.

                                                                                         судді Бухана А.І.

                                                                                         судді Шевель О.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача –Дренжика В.В. –дов.

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 658Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року по справі № 55/270-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фріззант», м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД», м. Харків

про стягнення 168 990,19 грн.,

встановила:

Позивач, ЗАТ «Фріззант», у листопаді 2008 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором дистрибьюції № 83/06/24 від 23.08.2006 р. у розмірі 149686,32 грн., 19303,87 грн. санкцій, що нараховані станом на 01.11.2008 р. (з яких: 13129,69 грн. пені, 1631,28 грн. річних, 4542,90 грн. інфляційних) та понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року по справі № 55/270-08 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 88876,08 грн. боргу, 2866,69 грн. інфляційних, 240,49 грн. річних, 919,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Позивач, ЗАТ «Фріззант», з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року по даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Так, як стверджує позивач, судом першої інстанції зроблені безпідставні висновки щодо поставки продукції поза межами укладеного між сторонами договору, не врахована частина доданих до матеріалів справи накладних, які є предметом позовних вимог, та по яким відповідач не заперечував факт отримання продукції, а лише вказував на їх неналежне оформлення.

Відповідач, ТОВ «Компанія НС ЛТД», проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що поставка продукції дійсно відбувалася поза межами спірного договору, оскільки у накладних відсутнє посилання на номер договору. Що ж стосується суми позову –відповідач стверджує, що оскільки частина із доданих до справи накладних позивачем оформлена з суттєвими недоліками, місцевим господарським судом обґрунтовано такі накладні не були прийняті у якості належних доказів.

В судове засідання апеляційного господарського суду 22.04.2009 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на обкладинці справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

       Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

       звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладеного договору дистрибьюції № 83/06/24 від 23.08.2006 р., за яким, за даними позивача, рахується заборгованість у розмірі 149686,32 грн., та на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні і річні.

         Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач посилався на те, що поставка товару позивачем на адресу відповідача здійснювалась з порушенням вимог договору без замовлень та за цінами, що не відповідають умовам договору, супроводжувальні документи позивача містять суттєві недоліки (т. 1 арк.справи 45). У додаткових поясненнях (т. 1 арк.справи 57) відповідач посилається на те, що отриманий від позивача товар ним обліковувався за цінами, зазначеними у специфікації до договору, та, за даними відповідача, розмір його боргу перед позивачем складає 89826,90 грн. Решту ж заявленого до стягнення боргу відповідач вважає недоведеною.

        Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, місцевий господарський суд посилався на те, що матеріалами справи підтверджена лише часткова поставка товару, яка здійснена поза межами спірного договору (на суму 88876,08 грн.). В іншій частині позовних вимог місцевий господарський суд послався на наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, відповідні документи не прийняв у якості належних доказів. Відмовляючи у задоволенні пені, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки поставка здійснена поза межами договору від 23.08.2006 р., умови договору щодо нарахування пені не застосовуються до даних правовідносин. Інфляційні та річні місцевим судом стягнуті починаючи з 24.10.2008 р. –в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням приписів вищенаведеної статті та фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору дистрибьюції № 83/06/24 від 23.08.2006 р. В обґрунтування вимог позовної заяви позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні та видаткові накладні на поставку певної кількості продукції, претензію з доказами її вручення відповідачу на суму 149686,32 грн.

        Як вбачається із матеріалів справи, 23.08.2006 р. між сторонами по справі дійсно укладено договір № 83/06/24 дистрибьюції, відповідно до умов якого позивач (поставщик) зобов'язується поставляти відповідачу продукцію, а останній зобов'язується оплачувати вартість отриманої продукції на умовах, передбачених цим договором.

        Умовами укладеного договору (з урахуванням додаткових угод) сторони визначили, що ціна, кількість та асортимент товару зазначаються в товарно-транспортних накладних та специфікації, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.2). У разі зміни будь-яких даних, узгоджених сторонами в додатку № 1 (специфікації) до договору, поставщик зобов'язаний повідомити дистрибьютора не менш ніж за 15 календарних днів про плануємі зміни. При цьому, додаток № 1 підписується сторонами в новій редакції. Відгрузка товару дистрибьютору за новими цінами може здійснюватись продавцем лише після отримання згоди від дистрибьютора приймати товар за новими цінами і підписання нової редакції додатку № 1 (п. 5.1 в редакції додаткової угоди від 23.08.2006 р. –т. 1 арк.справи 16). Поставка товару здійснюється на підставі заявок (п. 4).

        До матеріалів справи позивачем також надано специфікації до вказаного договору з визначенням ціни товару (т. 1 арк.справи 14-15).  

        Дослідженням поданих позивачем товарно-транспортних та видаткових накладних (т. 1 арк.справи 19-27, т. 2 арк. справи 5-32) встановлено, що поставка товару позивачем на адресу відповідача здійснювалась без замовлень, у жодній з таких накладних відсутнє посилання на договір дистрибьюції № 83/06/24, ціна товару, що зазначена у цих накладних, відрізняється від ціни товару, що погоджена сторонами у специфікаціях до договору. Тобто, матеріалами справи встановлено, що поставка товару по спірним накладним позивачем здійснена не на умовах укладеного між сторонами договору дистрибьюції № 83/06/24.

        Усе вищенаведене, на думку колегії суддів, позбавляє позивача права стверджувати, що поставка товару по залученим до матеріалів справи товарно-транспортним та видатковим накладним здійснювалася саме у межах спірного договору.

       Наявні ж у матеріалах справи замовлення (т. 1 арк.справи 83-93) не є належними доказами по справі, оскільки вони не засвідчені належним чином, не містять підписів особи, від імені якої здійснені заявки, не містять посилань на спірний договір, вартість товару, зазначена в таких заявках, відрізняється від вартості поставленого товару.

       Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

        Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

       З урахуванням приписів вищенаведених статей, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що поставка товару по спірним товарно-транспортним та видатковим накладним здійснена поза межами договору дистрибьюції, тобто, між сторонами по справі укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем.

        Згідно з положенням ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

      Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем продукції на оскаржувану суму, відповідач сам факт отримання продукції не спростовує, а лише посилається на наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних та видаткових накладних. Разом з тим, наявність відповідних недоліків, за умови підтвердження факту отримання товару, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Доказів же оплати отриманого товару на заявлену у позові суму відповідач не надав.

         Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, як вірно встановлено місцевим господарським судом, зобов'язання відповідача щодо оплати грошових коштів за отримання продукції у нього виникло з 24.10.2008 р., тобто, через сім днів від дня отримання вимоги (претензії), в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

         Враховуючи, що інфляційні та річні позивачем нараховані станом на 01.11.2008 р., колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних задоволенню не підлягають, як такі, що нараховані безпідставно, оскільки до 24.10.2008 р. у позивача не було правових підстав для нарахування відповідних сум, нарахування ж інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства не передбачається за неповний місяць (з 25.10.2008 р. по 01.11.2008 р.). Річні ж підлягають стягненню у розмірі 73,82 грн. (за 6 днів –з 25.10.2008 р. по 01.11.2008 р.).

         Що ж стосується вимог позивача про стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки положеннями чинного законодавства передбачено стягнення пені  у розмірі, погодженому сторонами у договорі. Зважаючи на те, що судовими інстанціями обох рівнів встановлено факт поставки товару поза межами укладеного договору дистрибьюції, нарахування та стягнення пені на умовах такого договору є безпідставним.

         На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень ст. 101 ГПК України, відповідно до якої апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та зміни оскаржуваного судового рішення в частині стягуваних сум грошових коштів.

        Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.4 ст. 103, п. 1,  ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 р. по справі № 55/270-08 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД»(61036 м. Харків вул. Морозова,11 Код 33206076 р/р 26003301000198 в ХФ АКБ «Мрія»м. Харкова, МФО 350631) на користь Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(01033 м. Київ вул. Саксаганського, 53/80 Код 24923175 р/р 2600733014252 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300830) 149 686,32 грн. боргу, 73,82 грн. річних, 1497,60 грн. держмита та 104,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД»(61036 м. Харків вул. Морозова,11 Код 33206076 р/р 26003301000198 в ХФ АКБ «Мрія»м. Харкова, МФО 350631) на користь Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(01033 м. Київ вул. Саксаганського, 53/80 Код 24923175 р/р 2600733014252 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300830) 288,89 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                                                 Погребняк В.Я.

                                 суддя                                                Бухан А.І.

                                 суддя                                                Шевель О.В.