Постанова

від 12.12.2013 по справі 813/8152/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року № 813/8152/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Дубас В.М.;

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 року за №0000722200 та №0000712200.

Позивач в позовній заяві стверджує, що платником податків представлено первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального та фактичного здійснення господарських операцій, не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення повністю відповідав встановленому чинним законодавством, оскільки в них зазначено дата та номер договору на ремонтні роботи, вид проведених робіт на конкретному транспортному засобі із переліком використаних запчастин та матеріалів, наявні посади, прізвища і підписи відповідальних осіб. Також, продовжується в позовній заяві, платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом. До набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з податку на додану вартість, відповідач не мав жодних правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що до перевірки підприємством було надано акти-прийняття робіт (надання послуг), що не містять конкретної інформації про виконані роботи (надані послуги), не дають можливості ідентифікувати зміст та обсяг проведеного ремонту. Також, зазначає відповідач, господарські операції між позивачем та контрагентом-постачальником ТзОВ «Мега-Тракс» не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.228 ЦК України.

Також, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, оскільки такі не стосуються предмету спору, а саме тих обставин на яких ґрунтувались висновки контролюючого органу в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної виїзної планової перевірки ТзОВ «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 07.08.2013 року за №57/22-00/32801770 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 року:

- за №0000722200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 250143 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 250143 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. 00 коп.;

- за №0000712200, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2145 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.14.1.181, підп.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, у зв'язку з чим позивачем завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 2145 грн. 00 коп. та порушення підп.14.1.228, п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 250143 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшов до висновку про відсутність здійснення господарської операції з врахуванням того, що у контрагента позивача ТзОВ «Мега-Тракс» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно.

Відповідно до підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях між позивачем та ТзОВ «Мега Тракс».

Так, між ТзОВ «Мега-Тракс» (продавець) та ТзОВ «ТзОВ» «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» (покупець) 04.05.2011 року було укладено договір поставки №2705 згідно з умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну ціну.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано накладні та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Отримані від постачальника автомобільні запчастини були використані позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема, були використані на ремонт власного автотранспорту сідельний тягач VOLVO, державний реєстраційний №ВС 0534 ВЕ, що підтверджується актом списання від 20.06.2011 року.

Судом встановлено та як вбачається з пояснень представника позивача, транспортування товару здійснювалось власним автомобілем VOLVO, державний реєстраційний №ВС 0534 ВЕ, що підтверджується наявним в матеріалах справи подорожнім листом вантажного автомобіля від 20.06.2013 року за №20/06.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про безтоварність господарських операцій, посилається на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом-постачальником ТзОВ «Мега-Тракс» не підтверджуються з врахуванням реального часу для здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.228 ЦК України.

Такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Франківському районі м.Львова від 02.04.2013 року за №458/22-10/33805162.

Однак, вищенаведений акт, в якому досліджуються взаємовідносини між контрагентом позивача та його постачальниками, жодним чином не підтверджують безтоварності досліджуваних господарських операцій, оскільки фактичне транспортування запчастин від контрагента до позивача підтверджується відповідними товаросупроводжуючими документами.

При цьому, слід зазначити, що в основу висновків контролюючого органу не можуть покладатись обставини викладені в актах зустрічних перевірок, що має місце в даному випадку, без дослідження реальності господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Окрім того, слід зауважити, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум коштів, сплачених за результатами господарських операцій з ТзОВ «Мега-Тракс», є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.

Що стосується завищення позивачем валових витрат за результатами господарських операції з ПП «ЮПІ», то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та додатки до них, які повністю відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального та фактичного здійснення господарських операцій, не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення повністю відповідав встановленому чинним законодавством, оскільки в них зазначено дата та номер договору на ремонтні роботи, вид проведених робіт на конкретному транспортному засобі із переліком використаних запчастин та матеріалів, наявні посади, прізвища і підписи відповідальних осіб.

У суду не виникає сумніву про їх існування та представлення під час перевірки, оскільки такі документи також додавались до заперечення на акт, при цьому, відповідачем, в порушення положень п.44.6 ст.44 ПК України, жодної оцінки таким документам не було надано.

Крім того, позивачем подано докази в підтвердження обставин відображення в податковому обліку ПП «ЮПІ» господарських операцій з позивачем за перевірений період.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що платником податків безпідставно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за результатами господарських операцій з ПП «ЮПІ», на загальну суму 1076850 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 року за №0000722200 та за №0000712200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» (код ЄДРПОУ 32801770), що знаходиться за адресою Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Галицька, 115, 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 грудня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк