Рішення

від 03.12.2013 по справі 918/1649/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2013 р. Справа № 918/1649/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Мороз С.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «Гарант Плюс»

до Дочірнього підприємства «Партнер»

про стягнення в сумі 3 397 грн. 51 коп.

за участі представників:

від позивача: Янчук В.В., довіреність №1 від 04.11.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Гарант Плюс» (далі Товариство або ТОВ фірма «Гарант-плюс») звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Партнер» (далі Підприємство або ДП «Партнер») про стягнення 12 015 грн. 85 коп.

В обґрунтування зазначеного позову Позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 104 від 29.08.2012 року, він поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4 183 грн. 12 коп., який останній по видаткових накладних прийняв, однак вартість її оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4069 грн. 92 коп. А тому, позивач просив суд стягнути з Підприємства заборгованість в сумі 4 069 грн. 92 коп., 3% річних в сумі 117 грн. 23 коп., пеню в розмірі 1% від суми протермінованого боргу за кожен день протермінування - 7 421 грн. 71 коп., штраф в сумі 406 грн. 99 коп., всього 12 015 грн. 85 коп. А також просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 12 листопада 2013 року.

12 листопада 2013 року, через відділ канцелярії господарського суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 24.10.2011 року у справі №25/187 про те, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. За наведених підстав, просив прийняти заяву до розгляду та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 4 069 грн. 92 коп., 3% річних 117 грн. 23 коп., пеню в розмірі 304 грн. 58 коп., штраф в сумі 406 грн. 99 коп., всього 4 898 грн. 72 коп. А також просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

26 листопада 2013 року, через відділ канцелярії суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 4 069 грн. 92 коп., 3% річних 115 грн. 34 коп., пеню в розмірі 305 грн. 26 коп., штраф в сумі 406 грн. 99 коп., всього 4 897 грн. 51 коп. та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

03 грудня 2013 року, через відділ канцелярії суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог. В обґрунтування зазначеної заяви Товариство зазначило, що відповідачем сплачено частину основної заборгованості в сумі 1 500 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 21.11.2013 року. А відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 2 569 грн. 92 коп., 3% річних 115 грн. 34 коп., пеню в розмірі 305 грн. 26 коп., штраф в сумі 406 грн. 99 коп., всього 3 397 грн. 51 коп. А також просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вказане, подана позивачем заява від 03.12.2013 року про зменшення позовних вимог приймається судом. Як вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 03 грудня 2013 року просив позов задоволити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.12.2013 року.

Представник відповідача в жодне судове засідання не забезпечив явку свого повноважного представника, відзиву на позов не надав, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 22,51).

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2013 року між ТОВ «Гарант-плюс» (далі Продавець) та ДП «Партнер» (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції №104 (далі Договір, а.с. 8-9), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати продукцію у власність Покупцю по найменуваннях у кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (п. 1.1 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Договору продукція за даним договором поставляється партіями. Замовлення на доставку продукції здійснюється шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою. При цьому замовлення повинно містити термін (строк) поставки, найменування та асортимент продукції, кількість кожного виду продукції

Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.3. Договору ціни на продукцію узгодженні Сторонами та вказуються Продавцем у видатковій накладній на день її виписки з урахуванням власних виробничих затрат та коньюктури ринку. Загальна сума Договору виходить із цін на продукцію, асортименту та загальної кількості продукції, відповідно до умов цього Договору. Датою купівлі-продажу партії продукції вважається дата підписання накладної уповноваженим представником Покупця. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що розрахунок проводиться у національній валюті України шляхом перерахування суми, вказаної у видатковій накладній, рахунок Продавця на протязі 14 банківських днів в осінньо-зимовий період, та на протязі 14 банківських дінв в літній період, з дня отримання товарів.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариством передано, а Підприємством прийнято товар на загальну суму 4 183 грн. 12 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними підписаними повноважними представниками вказаних юридичних осіб (а.с. 10-14): видаткова накладна № 15074 від 30.08.2012 року на суму 957 грн.10 коп.; видаткова накладна № 15075 від 30.08.2012 року на суму 176 грн. 30 коп., видаткова накладна № 16140 від 13.09.2012 року на суму 1 411 грн. 00 коп.; видаткова накладна № 16141 від 13.09.2012 року на суму 190 грн. 90 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов даного Договору.

Проте, ДП «Партнер» взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару у встановлені Договором строки виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 2 569 грн. 92 коп.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за Договором у розмірі 2 569 грн. 92 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Товариства про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та ст. 625 ЦК України, ТОВ фірма «Гарант Плюс» нараховано штраф на суму боргу 4 069 грн. 92 коп. в розмірі 406 грн. 99 коп., пеню в розмірі 305 грн. 26 коп., а саме: на суму боргу 843,90 грн. за період з 20.09.2012 р. по 20.03.2013 р. в сумі 63,02 грн.; на суму боргу 176,30 грн. за період з 20.09.2012 р. по 20.03.2013 р. в сумі 13,17 грн.; на суму боргу 1 411,00 грн. за період з 04.10.2012 р. по 04.04.2013 р. в сумі 105.97 грн.; на суму боргу 190,92 грн. за період з 04.10.2012 р. по 04.04.2013 р. в сумі 14,34 грн.; на суму боргу 1 447,80 грн. за період з 18.10.2012р. по 18.04.2013 р. в сумі 108,76 грн. А також, 115,34 грн. 3% річних нарахованих на вищезазначені періоди та суми боргу (розрахунок на а.с. 45).

Пунктами 6.2. та 6.3. Договору сторони погодили, у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми протермінованого боргу за кожний день такого протермінування. В разі протермінування платежу більше ніж на 10 банківських днів, Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 10% від суми протермінованого боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати пені та штрафу.

Крім того, приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

Отже, нараховані позивачем штраф в розмірі 406 грн. 99 коп. та пеня в сумі 305 грн. 26 коп., відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 305 грн. 26 коп. пені та 406 грн. 99 коп. штрафу підлягають до задоволення.

Разом з тим, за умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає до задоволення в сумі 115 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ фірма «Гарант Плюс» про стягнення з ДП «Партнер» основного боргу у розмірі 2 569 грн. 92 коп., 3% річних в сумі 115 грн. 34 коп., пені у розмірі 305 грн. 26 коп. та штрафу в сумі 406 грн. 99 коп. стверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 32. 33. 34. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Партнер» (34371, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вулиця Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 32626256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Гарант Плюс» (33024, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 22562218) 2 569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 92 коп. основного боргу , 115 (сто п'ятнадцять) грн. 34 коп. 3% річних, 305 (триста п'ять) грн. 26 коп. пені, штраф в сумі 406 (чотириста шість) грн. 99 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "09" грудня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.