Постанова

від 12.12.2013 по справі 29/75/2011(18/78)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 р. справа №29/75/2011(18/78)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2013 року у справі№ 29/75/2011 (18/78) ( суддя Ворожцов А.Г.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області до відповідачаУправління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області простягнення 62 917 грн. 40 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області про стягнення основного боргу у розмірі 100 889 грн. 80 коп. та інфляційних у розмірі 62 197 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.07.2010 року у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області про стягнення 163 087 грн. 20 коп. було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. рішення господарського суду Луганської області від 06.07.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року рішення господарського суду Луганської області від 06.07.2010 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року у справі № 18/78 скасовано та справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.13 року позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області задоволено частково. Стягнуто з Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області витрати на поліпшення орендованого майна у розмірі 100 889 грн. 00 коп. У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.13 року рішення господарського суду Луганської області від 21.01.13 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.13 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.13 року та рішення господарського суду Луганської області від 21.01.13 року у справі №29/75/2011 (18/78) скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення інфляційних у розмірі 62 197 грн. 40 коп. та направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.09.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області інфляційні у розмірі 2 738 грн. 47 коп. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 59 458 грн. 93 коп. відмовлено.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 04.09.13 р. скасувати.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового повідомлення про вручення уповноваженим представникам сторін 23.11.2013 р. та 26.11.2013 р. ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.11.2013 р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 20.11.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 29/75/2011 (18/78).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2003 року між Фізичною особою - підприємцем (орендар) та КП «Управління житлово-комунального господарства № 1» (орендодавець) був укладений договір оренди комунального майна № 13, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду нежитлове приміщення, площею 314 м.кв., яке є власністю територіальної громади м. Краснодона і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі. Майно передане в оренду з метою ефективного використання.

Відповідно до п.5.4 договору, орендар зобов»язаний своєчасно проводити капітальний та поточний ремонт орендованого приміщення.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що орендар (позивач) має право з письмового дозволу орендодавця і за згодою власника проводити реконструкцію орендованого майна.

09.07.2007 року між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області укладений договір на внесення змін до договору оренди комунального майна №13 від 02.01.2003 року, згідно з яким було змінено орендодавця, їм став відповідач по справі, крім того, змінена редакція п. 6.3 договору та договір доповнено пунктом 7.5, згідно якого орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю вартість здійснених останнім невід'ємних поліпшень орендованого майна за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення, у межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

У відповідності з п.7.5 договору оренди ( в редакції договору від 09.07.2007 р. про внесення змін до договору №13 від 02.01.2013р.), позивач 16.09.2009 р. звернуся до відповідача з претензією про відшкодування частини витрат на капітальний ремонт на суму 79 598 грн. 21 коп., яка залишена відповідачем без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області основного боргу у розмірі 100 889 грн. 80 коп. та інфляційних у розмірі 62 197 грн. 40 коп. Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013 року рішення господарського суду Луганської області від 21.01.13 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. залишені без змін в частині стягнення витрат на поліпшення орендованого майна у розмірі 100 889 грн. 00 коп. При новому розгляді справи судом переглядалася тільки вимога про стягнення інфляційних у розмірі 62 197 грн. 40 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений момент пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час.

Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звернувшись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача також інфляційні у розмірі 62 197 грн. 40 коп. за загальний період прострочення з 2005 р. по 2009 р., при цьому позивачем не змінювався предмет позову відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013 р., яке набрало законної сили, встановлений факт наявності боргу в результаті поліпшення орендованого майна за договором оренди комунального майна № 13 від 02.01.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.09.2009 р. звернуся до відповідача з претензією про відшкодування частини витрат на капітальний ремонт на суму 79 598 грн. 21 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов»язку відповідача сплатити вартість ремонтних робіт на суму 79 598 грн. 21 коп. у строк до 24.06.2009 р.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування інфляційних як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України на суму боргу саме у розмірі 79 598 грн. 21 коп. за період з 25.06.2009 р. по грудень 2009 р. та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2 738 грн. 47 коп. з відмовою у іншій частині стягнення інфляційних у розмірі 59 458 грн. 93 коп. оскільки за період з 2005 р. по 24.06.2009 р. у відповідача було взагалі відсутнє грошове зобов»язання перед позивачем по сплаті основного боргу, факт чого був встановлений лише судом.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 2 738 грн. 47 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегію розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме проведення судового засідання 04.09.2013 р. без виклику представників сторін, оскільки як вбачається з матеріалів справи, сторони були повідомлені про час та дату проведення судового засідання, призначеного на 04.09.2013 р., 14.08.2013р., що підтверджується відповідним записом про оголошення перерви, при цьому представник відповідача був присутнім у судовому засіданні, а позивач у судове засідання не з»явився, не повідомивши про причини неявки, та неявка позивача не перешкоджала вирішенню спору по суті.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2013 р. у справі № 29/75/2011 (18/78) ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2013 р. у справі № 29/75/2011 (18/78) залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2013 р. у справі № 29/75/2011 (18/78) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.