Постанова

від 11.11.2013 по справі 804/11296/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 р. Справа № 804/11296/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБринзі О.В. за участю представників сторін: від позивача: Логвінова Т.В., Кошик В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013р. №0000882250, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Машкомплект» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить податкове повідомлення-рішення №0000882250 від 27.05.2013р. визнати недійсним та скасувати повністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкової інспекції, вважає його таким, що винесене безпідставно, оскільки висновки акту перевірки від 08.05.2013р. є такими, що не відповідають нормам ст. 137, ст. 138, 185, 198 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», базується на формальних ознаках, не відповідає суті господарської діяльності позивача та спростовуються наявними первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, даними бухгалтерського обліку, складськими накладними, наявністю у позивача орендованого складу для зберігання металу, а також відповідного персоналу, який повністю забезпечує господарську діяльність позивача, вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, позивач виконав усі вимоги щодо перевірки правового статусу продавця до здійснення ним господарської операції, підприємство-продавець ТОВ «Акопт» знаходилося за власною податковою адресою на момент перевірки податковою інспекцією та було ліквідовано за власним бажанням лише за 5 днів після здійснення спільної господарської операції з позивачем та відповідач не наводить ніяких фактів, що свідчать про нереальність операції та наміри позивача, спрямовані на ухилення від сплати податків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2013р. не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином особисто під розписку у судовому засіданні 23.10.2013р. (а.с.101).

Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні 23.10.2013р. проти позову заперечував, у наданих письмових запереченнях на позов просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що позов позивача не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що актом Західної МДПІ м. Харкова Харківської області встановлено наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Акопт» за період з 20.12.2011р. по 30.06.2012р., а тому наявність оформлених первинних документів на реалізацію ТОВ «Акопт» товарів для позивача за травень 2012р. не підтверджує факту здійснення операцій та, як наслідок, не підтверджує факту здійснення операцій наявність оформлених первинних документів у позивача по ланцюгу на подальшу реалізацію ТМЦ. Крім того, позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, шляхові листи та інше.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача з урахуванням наданих представником відповідача усних пояснень у попередньому засіданні та письмових заперечень відповідача за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.11.2013р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Машкомплект» 23.03.1998р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,буд. 106-А кім.213, перебуває на обліку у ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копію статуту позивача, копією свідоцтва про реєстрацію від 11.01.2011р., копією довідки статистики, копією довідки про взяття на облік та копією свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ (а.с. 8-10).

У період з 18.04.2013р. по 08.05.2013р. органами державної податкової служби на підставі наказу №338 від 18.04.2013р., згідно із п.75.1 ст.75,п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Машкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» за травень 2012р. за результатами якої складено акт від 08.05.2013р. №1160/22.5-08/25522254 за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за травень 2012р. на загальну суму ПДВ 6180,00грн;

- п.137.10 ст.137 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І півріччя 2012р. на загальну суму 7787,33 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012р. на суму 7787,33 грн.;

- ТОВ НВП «Машкомплект» порушено ст.185 ПКУ в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів з контрагентом - постачальником ТОВ «Акопт» та контрагентами - покупцями (а.с.27-45).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2013р. №0000882250 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 7780,00 грн., за штрафними санкціями - 3890,00 грн. (а.с.46).

Заслухавши представників позивача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За приписами статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, які також були досліджені і у ході перевірки посадовою особою податкової інспекції, 18.05.2012р. між ТОВ НВП «Машкомплект» (покупцем) та ТОВ «Акопт» (продавцем) був укладений договір поставки №1805 відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Акопт» зобов'язувався забезпечити поставку, а покупець - ТОВ НВП «Машкомплект» - своєчасну сплату і прийняття товару ( труб катаних). При цьому, умовами п.2.4 договору доставка товару передбачена транспортом продавця та за рахунок продавця, тобто ТОВ «Акопт» - (а.с.47).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором у травні 2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору поставки, копіями рахунків-фактур від 25.05.2012р. та від 31.05.2012р. копіями податкових накладних, копіями прийомного акту на зберігання труб на складі, який орендував позивач, копіями актів здачі приймання щодо надання послуг по зберіганню металопрокату на складі, копією штатного розпису, копіями декларацій з податку на прибуток за спірний період, які свідчать про наявність прибутку у підприємства, а також копіями виписок банку про оплату позивачем придбаного у вказаного контрагента товару, де у складі вартості товару позивачем, у тому числі було сплачено і суми ПДВ (а.с.56-57).

Вказана трубна продукція була використана підприємством позивача у своїй господарській діяльності шляхом її продажу, що підтверджено дослідженими у ході перевірки податковим інспектором бухгалтерськими документами, які відображені в акті перевірки, а також і копією оголошення, наданого позивачем про продаж труб (а.с.137).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби зроблено висновки у акті від 08.05.2013р. про те, що у зв'язку з тим, що актом перевірки Західної МДПІ м.Харкова Харківської області встановлено наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Акопт» за період з 20.12.11 по 30.06.12, наявність оформлених первинних документів на реалізацію ТОВ «Акопт» товарів для ТОВ НВП «Машкомплект» за травень 2012р. не підтверджує факту здійснення операцій, та, як наслідок, не підтверджує факту здійснення операцій наявність оформлених первинних документів у ТОВ НВП «Машкомплект» по ланцюгу на подальшу реалізацію ТМЦ. Також позивачем не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші). З огляду на наведене, відповідачем зроблені висновки про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми, які не є сумами податків нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів, а суми по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» за травень 2012р. не мають ознак вчинення операцій на загальну суму ПДВ 6180,42 грн., а тому відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем доходу в частині безоплатно отриманих товарів у 2 кварталі 2012р. на суму 37082,52 грн. (а.с. 41, 43).

Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 08.05.2013р., податковим органом в основу встановленого порушення позивачем норм податкового законодавства України було покладено висновки акту перевірки Західної МДПІ м. Харкова яким встановлено наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Акопт» у спірний період, у зв'язку з чим зроблені висновки, що наявні у позивача первинні документи не підтверджують факту здійснення операцій по ланцюгу на подальшу реалізацію ТМЦ, при цьому, також зазначено, що позивачем не були надані до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші)- (а.с.41).

Проте, як вбачається зі змісту договору № 1805 від 18.05.2012р. , зокрема згідно п.2.4 договору видно, що зобов'язання по доставці товару брав на себе саме ТОВ «Акопт» як продавець товару(а.с.47).

З огляду на наведене, є безпідставними твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних чи шляхових листів, оскільки позивач не брав на себе зобов'язання по поставці товару, а тому у останнього і не можуть бути відповідні наявні товарно-транспортні накладні, так як позивач товар не перевозив.

Також, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки.

При цьому, і норми ст.ст. 198, 185 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до витрат підприємства у відповідному періоді.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Акопт», який складений Західною МДПІ м.Харкова з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і висновки податкового інспектора про те, що позивачем занижено доходи в частині безоплатно отриманих товарів у 2 кварталі 2012р. в порушення п.137.10 ст. 137 ПК України, оскільки такі висновки не підтверджені жодними доказами з урахуванням досліджених судом первинних бухгалтерських документів, зокрема і умов договору від 18.05.2012р., укладеного з ТОВ «Акопт» та є лише суб'єктивною думкою податкового інспектора і зроблені інспектором в порушення Порядку № 984.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав відсутності у позивача ТТН, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат і у подальшому формування податку на прибуток у разі відсутності товарно-транспортних накладних та порушень контрагента позивача ТОВ «Акопт», встановлених іншою податковою інспекцією.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт»» у травні 2012р., а також правомірно сформовано податок на прибуток по вказаній господарській операції з ТОВ «Акопт» на основі договору поставки та первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судом та наявні у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 08.05.2013р. щодо відсутності товарно-транспортних накладних та нереальність здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» у травні 2012р. є протиправними та такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховується, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, який стосується прав та обов'язків лише позивача, а тому у відповідності до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України слід захистити порушене право позивача шляхом визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування.

Статтями 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 1875 від 19.08.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 116 грн. 71 коп.(а.с.70), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача з урахуванням ставки судового збору, встановленої Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013р. №0000882250 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.05.2013р. №0000882250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект»(49033, м. Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, буд. 106а, оф.213, код ЄДРПОУ 25522254, р/р №2600400017297 у Дніпропетровській філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 305675) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 116 грн. 70 коп. ( сто шістнадцять грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18.11.2013р.

Суддя С.О. Конєва