Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/3901/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3901/13

За позовом: Іноземного підприємства "Петро Карбо Хем-Мукачево", с. Павшино, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс Плюс", м. Львів

про: стягнення 158 264,05 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Меліков С.Б. - представник (довіреність б/н)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Іноземним підприємством "Петро Карбо Хем-Мукачево", с. Павшино, Закарпатська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс Плюс", м. Львів про стягнення 158 264,05 гривень.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2013р.

Ухвалами суду від 05.11.2013р. та від 19.11.2013р. розгляд справи відкладався, з підстав вказаних в ухвалах.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2013р. подав заяву (вх. №52796/13 від 10.12.2013р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 88704,00грн. за недопоставлений товар, 5584,70грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 59136,00грн. помилково перераховані кошти.

Відповідач у судове засідання 10.12.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На вимогу ухвали суду від 18.10.2013р. позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №17544586 від 08.11.2013р., відповідно до якого місцезнаходження ТзОВ "Волмакс Плюс": 79022, м. Львів, вул. Городоцька,174, що відповідає адресі, яка зазначена у позовній заяві.

Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення разом із конвертом з відміткою поштового відділення „повернуто за закінченням терміну зберігання".

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України -за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем шляхом перерахування позивачем грошових коштів у сумі 209664,00грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури N СФ0000017 від 27.05.2011р. було укладено усну угоду, відповідно до якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 209664,00грн. були сплачені позивачем відповідно до умов усної угоди купівлі-продажу 03.06.2011р. та прийняті в якості попередньої оплати відповідачем. Крім того, в той самий день позивач помилково додатково перерахував на рахунок відповідача ще 59136,00грн.

Як зазначив позивач, договір в письмовій формі укладено не було у зв"язку із ненаправленням відповідачем 2 екземплярів договору поставки товару на адресу позивача.

27.07.2011р. позивач отримав від відповідача товару на суму 119229,60грн.

Таким чином, як початково зазначив позивач, відповідач недопоставив позивачу товару на загальну суму 90434,40грн.

В порядку досудового врегулювання спору 13.10.2011р. позивач направив відповідачу претензію, якою просив частково повернути суму авансового платежу та суму помилково перерахованих коштів на загальну суму 149688,00грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не повернув позивачу 88704,00грн. за недопоставлений товар та помилково перераховані кошти в розмірі 59136,00грн. Відтак, Іноземне підприємство "Петро Карбо Хем-Мукачево" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 88704,00грн. за недопоставлений товар та 59136,00грн. помилково перераховані кошти, відповідно до заяви.

Крім того, позивач нарахував 5584,70грн . пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 638, 639 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем шляхом перерахування позивачем грошових коштів у сумі 209664,00грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури N СФ0000017 від 27.05.2011р. було укладено усну угоду, відповідно до якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Таким чином, 03.06.2011р. грошові кошти у розмірі 209664,00грн. були сплачені позивачем відповідно до умов усної угоди купівлі-продажу та прийняті в якості попередньої оплати відповідачем. Отже, грошові кошти позивачем перераховані на виконання господарського зобов'язання з попередньої оплати рахунку відповідача для продажу йому товару. Відтак, між сторонами виникли господарські зобов'язальні правовідносини з укладення правочину у спрощений спосіб шляхом вчинення конклюдентних дій.

Стаття 693 ЦК України передбачає, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати., а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати. Проте, відповідач на таку вимогу відповіді не дав, товару на залишок суми недопоставив та коштів не повернув.

Отже, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 88704,00грн. за недопоставлений товар підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 59136,00грн. помилково перерахованих коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

При зверненні до суду із позовом про стягнення з ТзОВ "Волмакс Плюс" безпідставно набутих коштів в сумі 59136,00грн. Іноземне підприємство "Петро Карбо Хем-Мукачево" керується нормами ст. 1212 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно отримав від позивача кошти, в зв'язку з чим станом на період звернення позивача до господарського суду Львівської області, утворилась заборгованість в сумі 59136,00грн., яка відповідачем на вимогу Іноземного підприємства "Петро Карбо Хем-Мукачево" не була повернута.

Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи банківською випискою від 09.10.2013р. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього не надав.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Волмакс Плюс" спірних грошових коштів позивачу.

Отже, отримані відповідачем грошові кошти в сумі 59136,00грн. є такими, що отримані ним без достатніх правових підстав та підлягають поверненню позивачу.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача 5584,70грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань суд прийшов до висновку залишити без задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою від 19.11.2013р. судом зобов"язано позивача надати письмове уточнення до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог стосовно вимоги про стягнення 5584,70 грн. (пеня чи 3% річних).

На виконання вимоги вказаної ухвали суду, представником позивача подано у судовому засіданні 10.12.2013р. заяву (вх. №52796/13 від 10.12.2013р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача , зокрема , 5584,70грн . пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Таким чином, позивач, подаючи вказану заяву, у прохальній частині визначився, що вимога про стягнення 5584,70 грн. є пенею за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору щодо забезпечення виконання зобов"язання у вигляді пені укладено не було. Спір виник між сторонами внаслідок того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо несвоєчасної поставки товару за попередньою оплатою відповідно до рахунку відповідача. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням заяви (вх. №52796/13 від 10.12.2013р.) про уточнення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 526, 530, 693,1212 ЦК України, ст. ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс Плюс" (79022, м. Львів, вул. Городоцька,174, ідентифікаційний код 37123685) на користь Іноземного підприємства "Петро Карбо Хем-Мукачево" (89643, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Лісна, 21, ідентифікаційний код 30503387) 88704,00грн. за недопоставлений товар, 59136,00грн. помилково перерахованих коштів та 1600,00грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.