Ухвала

від 15.10.2013 по справі 820/6383/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/6383/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6383/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-продторг"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноград-продторг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, у якому просив: визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000361502 від 27 березня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000361502 від 27 березня 2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2013 року фахівцями відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ " Сотерма" за листопад 2012 року. За наслідками перевірки складено акт від 12 березня 2013 року № 141/15/36569878, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198 ПК України.

Порушення, встановлені зазначеним актом перевірки слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року № 0000361502, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20750 грн., в т.ч. основний платіж 16600,00 грн. та штрафні санкції 4150,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п., п198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на зазначені приписи суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даній справі судом першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що між позивачем та ТОВ "Сотерма" було укладено договір купівлі-продажу від 01 листопада 2012 року, відповідно до якого продавець (ТОВ "Сотерма") зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві (ТОВ " Красноград-продторг") жмих соняшника (р.1 Договору).

На підтвердження факту реального виконання доводу матеріали справи містять копії податкових накладних від 05 листопада 2012 року № 14 та від 01 листопада 2012 року № 5, які за формою відповідають вимогам ст.201 ПК України, Наказу Мінфіну від 01 листопада 2011 року № 1379.

Із наявних у матеріалах справи квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.46-52) встановлено факт сплати позивачем за поставлений товар грошовими коштами. Факт отримання товару за вказаним вище договором та його подальша реалізація у власній господарській діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, звітами про рух сировини та передавання залишків по складу, договором постачання від 22 лютого 2012 року № 1/02-12, укладеним між позивачем та ТОВ "Агрофірма "Песчанская", видатковими та податковим накладними, виписаними позивачем на користь вказаного підприємства (а.с.42-43, 62-90, 99-104)

Перевезення товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.44-45), зі змісту яких вбачається, що пунктом розвантаження є склад позивача за адресою м.Харків вул. Леніна,2, який перебуває у віданні позивача згідно договору оренди з ТОВ "Витаойл" від 01 січня 2012 року № 1.2012 (а. с. 56-59).

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що наявні у справі документи, досліджені судом, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995року за № 168/704 (далі - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6383/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.