Ухвала

від 29.10.2013 по справі 820/5837/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 820/5837/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Мурги С.С.,

за участю: представника позивача - МежирицькогоА.О.

представника відповідача - Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/5837/13-а

за позовом ТовариствА з обмеженою відповідальністю "Система-производство"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Система-производство» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000172202 від 04 березня 2013 р. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000182202 від 04 березня 2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з січня по лютий 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Сторас-М» (код ЄДРПОУ 37263363) за період з 01 липня 2011р. по 31 березня 2012 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 08 лютого 2013 р. № 592/22-206/32235462 (а.с. 21-33 том 1), висновками якого встановлені порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сторас-М» на суму 405878 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 42018,0 грн., IV квартал 2011 року на суму 155657 грн., І квартал 2012 року на суму 208203,0 грн.; порушення п. 185.1 ст. 185, ст., ст. 186,187, п. 188.1 ст. 188, ст. 196, ст., ст. 197, 198, 199 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість на суму 373658,20 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 40016,0 грн., жовтень 2011 року на суму 78796,0 грн., листопад 2011 року на суму 23420,20 грн., грудень 2011 року на суму 33137,60 грн., січень 2012 року на суму 34085,20 грн., лютий 2012 року на суму 23143,20 грн., березень 2012 року на суму 141060 грн.; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Сторас-М», внаслідок чого вказані операції є нікчемними.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000172202 від 04 березня 2013 р. (а.с. 8 том 1), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 461929 грн. (в тому числі за основним платежем - 409878 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 52051 грн.), а також податкове повідомлення-рішення № 0000182202 від 04 березня 2013 р. (а.с. 9 том 1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 467073 грн. (в тому числі за основним платежем 373658 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 93415 грн.).

Висновки акту перевірки винесені на підставі того, що податковими органами встановлено відсутність ТОВ «Сторас-М» за податковою адресою. За висновками податкових органів документів, які підтверджують фінансово-господарську діяльність ТОВ «Сторас-М» надано не було, що, за висновком податкових органів, свідчить про їх відсутність, а також нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сторас-М».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сторас-М» (постачальник) укладений договір постачання від 01 вресня 2011 р. № 01-09/11 (а.с. 34-37 том1), згідно умов якого ТОВ «Сторас-М» зобов'язувався передати у власність позивача продукцію, згідно визначеної специфікації до договору, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вказану продукцію, найменування, кількість та асортимент якої визначено згідно специфікацій №№ 1-32 (а.с. 39-71 том 1).

Фактичне постачання товару підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

У зв'язку із здійсненим господарськими операціями ТОВ «Сторас-М» на адресу позивача виписано податкові накладні , оплати за поставлений товар підтверджується виписками установи банку про рух коштів на рахунках.

Придбані позивачем у ТОВ «Сторас-М» матеріальні цінності в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності під час виконання замовлень за контрактами, укладеними позивачем з замовниками (а.с. 225-249 том 2).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Аналогічні положення містяться в п. 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Частиною 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні положення містяться в п. 2.4 розділу 2 зазначеного вище Положення.

Первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в акті перевірки від 08 лютого 2013 р. № 592/22-206/32235462 не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

У зв'язку з вищенаведеним необґрунтованими суд вважає доводи податкового органу про наявність порушення позивачем вимог п.п. 138.4 ст. 138 ПК України, який передбачає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Оскільки висновки відповідача щодо відсутності реального характеру угод, за якими позивачем сформовано витрати, передбачені ст. 138 ПК України спростовано доказами, зібраними у справі, відсутніми є підстави вважати необґрунтованим формування позивачем вказаних витрат. Інших доводів, крім наведених, відповідач на обґрунтування своєї правової позиції стосовно порушення вимог п.п. 138.4 ст. 138 ПК України не наводить.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/5837/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Бартош Н.С. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.11.2013 р.