Рішення

від 14.05.2009 по справі 15/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/85

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/85                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Апмарт Ю Ей” м. Київ (код ЄДРПОУ 34483925)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32516492)

про стягнення основного боргу в сумі 951325,62 грн., пені в розмірі 57465,51 грн., інфляції в сумі 59257,03 грн., 3% річних у розмірі 6992,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Горобець В.Ю. за довіреністю б/н від 26.01.2009 р.

від відповідача: Костенко І.А. за довіреністю № 2789 від 11.10.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Апмарт Ю Ей” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 951325,62 грн., пені в розмірі 57465,51 грн., інфляції в сумі 59257,03 грн., 3% річних у розмірі 6992,01 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/85, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2008 р. сторони уклали договір поставки № 0323, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах та в строки, визначені даним договором. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується в погодженому додатку до договору (специфікація), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 989619,24 грн., в т.ч. ПДВ, та перераховується на рахунок постачальника протягом 50–ти банківських днів з моменту прийняття товару на складі покупця.

Згідно п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 3% від суми несплати за кожний день затримки платежу.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

До даного договору сторонами прийнято специфікацію, якою вони передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару. Завірені копії даного договору та специфікації до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар за товарною накладною № А–00000379 від 08.10.2008 р. та товарно–транспортною накладною № А–00000379 від 08.10.2008 р. на суму 975581,87 грн., завірені копії яких додані до позову.

Факт отримання відповідачем товару на суму 975581,87 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача та відбитками його печатки на товарній та товарно–транспортній накладній в графі „прийняв”, а також податковою накладною № 379 від 08.10.2008 р. на суму 975581,87 грн., завірена копія якої також додана до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 0323 від 24.09.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору від 24.09.2008 р.  

Відповідач будь–яких заперечень щодо укладення договору поставки № 0323 від 24.09.2008 р. з позивачем, факту отримання товару по спірній накладній на виконання умов вказаного договору до суду не надав; наявність інших договорів або домовленостей між сторонами, на підставі яких виконувалася поставка товару на спірну суму, в установленому порядку не довів.

У акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2008 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, складає 977269,17 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Позивач в позовній заяві стверджує, що сторони актом № АМё–000011 від 06.01.2009 р. провели між собою залік взаємних вимог на суму 19256,25 грн., згідно якого сторони домовились, що заборгованість позивача перед відповідачем по договору поставки № 1905 від 07.02.2007 р. на суму 19256,25 грн. за послуги, надані для збільшення об'єму реалізації товару за 2 квартал згідно акту № АМё–000011 здачі–прийому робіт (надання послуг) від 06.01.2009 р. погашається в рахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 0323 від 24.09.2008 р. за поставлений та реалізований товар. Завірені копії договору поставки № 1905 від 07.02.2007 р., акту № АМё–000011 здачі–прийому робіт (надання послуг) від 06.01.2009 р., акту № АМё–000011 заліку взаємних вимог від 06.01.2009 р. містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.03.2009 р., завірена копія якої додана до позову.

Таким чином, неоплаченою залишилась частина заборгованості на суму 951325,62 грн. (975581,87 грн. – 19256,25 грн. – 5000,00 грн. = 951325,62 грн.).

Позивач надіслав відповідачу претензію № 05/ю від 05.02.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи, з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений товар. Факт направлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується відбитком штампу відповідача із зазначенням вх. № 542 та дати отримання, якою є 12.02.2009 р.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі поставки встановлений строк оплати вартості товару покупцем протягом 50 банківських днів з дати отримання товару, тобто від дати підписання товарної накладної № А–00000379 від 08.10.2008 р. – у період з 09.10.2008 р. по 17.12.2008 р. включно, а вже з 18.12.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 2427 від 21.04.2009 р., в якому заперечує проти позовних вимог наступним:

Між сторонами був укладений договір постачання № 1905 від 07.02.2007 р., за порушення умов якого у позивача виникло грошове зобов'язання сплатити на користь відповідача штрафи на суму 59400,00 грн. та 19256,25 грн. Загальна сума штрафів складає 78656,25 грн. З вказаного питання відповідач, нібито, направив позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог, тому грошове зобов'язання на суму 78656,25 грн. слід вважати припиненим. На підставі цього відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову на суму 78656,25 грн.

Позивач надав до суду пояснення на відзив № 90/ю від 07.05.2009 р., в яких зазначає, що заперечення відповідача стосовно позовних вимог на суму 78656,25 грн. є безпідставними та необґрунтованими, тому що нарахування штрафу здійснювалося за іншим договором, який не пов'язаний з предметом позову у даній справі. Будь–якого акту взаємозаліку або заяви позивач від відповідача не отримував.

Оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

У відзиві відповідач вказує, що акт взаємозаліку направлений позивачу листом 10.04.2009 р., що підтверджується, на його думку, поштовою квитанцією від 10.04.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Проте заява відповідача про припинення грошового зобов'язання шляхом заліку однорідних грошових вимог на суму 78656,25 грн. до суду не надана. В матеріалах справи акт взаємозаліку на суму 78656,25 грн. відсутній. З поштової квитанції встановити, що саме було відповідачем направлено позивачу, неможливо.

У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують вимоги відповідача до позивача по оплаті штрафу на суму 78656,25 грн. Судове рішення, яке набрало чинності, про задоволення вимог відповідача щодо стягнення з позивача штрафу на суму 78656,25 грн. до суду також не надано.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що у позивача перед відповідачем станом на день винесення даного судового рішення відсутнє грошове зобов'язання щодо сплати штрафу у розмірі 78656,25 грн. за договором постачання № 1905 від 07.02.2007 р. у зв'язку з недоведеністю наявності такого зобов'язання та строку його виконання належними доказами. Також, не доведений факт подачі заяви про проведення взаємозаліку однорідних грошових вимог між сторонами на суму 78656,25 грн. За таких обставин заперечення відповідача щодо позовних вимог на 78656,25 грн. суд відхиляє як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару у встановлений строк за договором постачання № 0323 від 24.09.2008 р. на суму 951325,62 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання відповідачем зобов'язання позивач нарахував на підставі п. 6.2 договору пеню в сумі 57465,51 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляцію в розмірі 59257,03 грн. та 3% річних в сумі 6992,01 грн. (розрахунок позивача знаходиться в в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві заперечує проти розрахунку інфляції тим, що вона нарахована з порушенням вимог рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Проти розрахунку пені та 3% річних відповідач заперечує тим, що позивач не врахував той факт, що 2008 р. був високосним та кількість днів в ньому складала 366.

Відповідач надав до суду контррозрахунок суми пені та інфляції за супровідним листом № 3069 від 14.05.2009 р., в якому врахував рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. при нарахуванні інфляції; при нарахуванні пені відповідач врахував, що кількість днів у 2008 р. становила 366 та той факт, що за Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За розрахунками відповідача сума пені складає 56173,67 грн., сума інфляції – 42460,86 грн. Контррозрахунок міститься в матеріалах справи.

Судом правильність нарахування пені та інфляції відповідачем перевірено та встановлено, що контррозрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом до уваги.

Позивач в судовому засіданні усно погодився із розрахунком відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 57465,51 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 56173,67 грн. В частині стягнення пені на суму 57465,51 грн. – 56173,67 грн. = 1291,84 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляції в сумі 59257,03 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 42460,86 грн. В частині стягнення інфляції на суму 59257,03 грн. – 42460,86 грн. = 16796,17 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач припустився помилок стосовно початку першого періоду нарахування 3% річних, по кількості днів у 2008 р. та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов'язання по першому періоду нарахування, а також зробив численні арифметичні помилки, що призвело до зменшення суми 3% річних у розрахунку позивача. За власним розрахунком суду сума 3% річних складає 7021,71 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 6992,01 грн.

Відповідач надав до суду заяву № 3066 від 14.05.2009 р. про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

 В обґрунтування заяви відповідач надав до суду наступні документи: баланс станом на 31.12.2008 р., аудиторський висновок № 30 про фінансову звітність товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” станом на 31.12.2008 р., звіт про фінансові результати за 2008 р., звіт про рух грошових коштів за 2008 р., звіт про власний капітал за 2008 р., примітки до річної фінансової звітності за 2008 р., лист № 2056 від 01.04.2009 р., лист № 05–19/802 від 17.04.2009 р., лист № 2473 від 16.04.2009 р., службову записку економіста Савицької О., довідку № 2644 від 24.04.2009 р., довідку № 2639 від 27.04.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

У підтвердження своєї заяви відповідач посилався на той факт, що згідно фінансової звітності за 2008 р. (баланс на 31.12.2008 р.) непокритий збиток на початок 2009 р. склав 46816,00 тис.грн. (рядок 350), у зв'язку з чим кредиторська заборгованість за товари збільшилася та складає на кінець звітного періоду 395085 тис.грн., непогашена дебіторська заборгованість за виданими авансами перед відповідачем інших осіб складає 252012 тис.грн. Чистий прибуток за звітний період складає 115 тис.грн. (при цьому за попередній період він складає 0 тис.грн.) та є недостатнім для покриття суми боргу перед позивачем.

Фінансовий стан відповідача останнім часом ще більш погіршився, тому що зазнав значного впливу зовнішнього фактору, а саме грошової кредитної політики Національного Банку України (відсутність кредитування).

Відповідно до розділу 8 аудиторського висновку № 30 від 25.03.2009 р. коефіцієнт автономії відповідача станом на 31.12.2008 р. має значення 0,04 при нормативному значенні 0,3. Це свідчить про залежність відповідача від зовнішніх джерел фінансування. Коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом підтверджує залежність відповідача від залучених засобів та на кінець звітного періоду має значення 0,04. Як стверджує відповідач, він не має можливості проводити зовнішнє фінансування діяльності за рахунок банківських кредитів, що підтверджується листами, які додані до заяви.

Також відповідач вказує, що сума, яка стягується з нього, є великою, виведення з обігу цих коштів в даний час може призвести до поглиблення фінансових труднощів у відповідача, що може, в свою чергу, стати причиною скорочення робочих місць на підприємстві.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить надати відстрочку виконання судового рішення на шість місяців з метою вирішення питань його кредитування, стабілізації фінансового стану.

Надані відповідачем докази суд вважає такими, що підтверджують відсутність можливості виконати рішення суду в повному обсязі станом на травень 2009 р.

Вказані документи на думку суду в повній мірі свідчать про неможливість відповідача одночасно виконати судове рішення про стягнення основного боргу, пені, інфляції та 3% річних на загальну суму 1056952,16 грн. Вказані обставини суд вважає винятковими та достатніми для відстрочення рішення суду.

Позивач в судовому засіданні в усній формі заперечував проти надання відстрочки виконання судового рішення на 6 місяців з посиланням на фінансові труднощі самого позивача.

Господарський суд повинен враховувати негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню в частині надання відстрочки на 3 місяці замість 6 місяців, як це просить відповідач.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” (юридична адреса: 83012,  м. Донецьк, вул. Соколина, 38; код ЄДРПОУ 32516492; розрахунковий рахунок 26003959968354 в філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537; розрахунковий рахунок 26002301777062 в філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Апмарт Ю Ей” (юридична адреса: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414; фактична адреса: 02140, м. Київ, пр. Воз'єднання, 15; код ЄДРПОУ 34483925; розрахунковий рахунок 26003801313177 в ЗАТ „ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) суму 1056952,16 грн. (а саме: основний борг в сумі 951325,62 грн., пеню в розмірі 56173,67 грн., інфляцію на суму 42460,86 грн., 3% річних в розмірі 6992,01 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 10569,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,02 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1291,84 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 16796,17 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці від дати вступу рішення в законну силу.

В судовому засіданні 14.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.