Постанова

від 13.12.2013 по справі 815/6913/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6913/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Максюкової А.Л. (за довіреністю);

представника відповідача - Мельник Х.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням наданих уточнень до нього, надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» (далі - ТОВ «СЕКО-ПАК», або Позивач чи товариство) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або Відповідач чи податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року №0001492240, №0001502240 та від 05.09.2013 року №0000442210, № 0000432210.

Позивач мотивує свої уточнені позовні вимоги тим, що податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.06.2013 року №0001492240 та №0001502240, які прийняті на підставі акту перевірки від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313, ТОВ «СЕКО-ПАК» збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Водночас, як вказує позивач, за наслідками адміністративного оскарження вказаних рішень, ГУ Міндоходів в Одеській області збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість і збільшено суми штрафних санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у зв'язку із чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000442210 та № 0000432210.

Проте, позивач вважає, що вказані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем неправомірно та відповідно підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на правомірність формування ним податкового кредиту та віднесення відповідних сум до витрат підприємства, а також на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що для проведення перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси товариством на запит податкового органу було надано всі необхідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які стосуються зазначених у акті перевірки правовідносин із ТОВ "Пост Експрес Одеса" та ТОВ "Інвест-Пак", а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, тощо. Проте, як вказує позивач, відповідачем при проведені перевірки не було взято до уваги вказані документи, а використано акти інших ДПІ, зокрема, акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Інвест-Пак" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період серпень 2011 року", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу (товарів) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 роки. Водночас, позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі №804/1271/13-а за позовом ТОВ "Шоковіта" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, дії останньої визнано незаконними, встановлено реальність господарських операцій ТОВ "Шоковіта" з контрагентами.

Отже, як вказує позивач, відповідачем порушено вимоги законодавства при встановлені порушень, оскільки не взято до уваги первинні документи, надані позивачем, а використано матеріали перевірок інших ДПІ щодо контрагентів позивача, які (матеріали), в свою чергу, визнані судом такими, що не відповідають дійсності.

Водночас, позивач зазначає, що жодна норма законодавства, що регулює порядок формування податкового кредиту, не позбавляє платника податку, в даному випадку, ТОВ «СЕКО-ПАК» права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами законодавства по ланцюгу постачання.

Позивач також зазначає, що перевірка по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Пост Експрес Одеса» здійснювалась за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року, який вже перевірявся відповідачем та за наслідками перевірки не встановлено нікчемності господарських операцій з ТОВ «Пост Експрес Одеса», що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ТОВ «СЕКО-ПАК» від 24.02.2012 року №1093/23-1.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем порушено п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, оскільки службові особи ДПІ у Приморському районі м. Одеси не виїжджали за місцезнаходженням платника податків для проведення перевірки.

Таким чином, зважаючи на викладе, позивач вважає, що зазначені господарські операції з його контрагентами в повній мірі відповідали економічній та правовій природі договорів та ні в якому разі не були спрямовані на вчинення будь-яких незаконних дій, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів в Одеській області, підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.148-154), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки, та обґрунтовуючи свої заперечення даними, які встановлені під час перевірки. Так, зокрема, відповідач зазначив, що актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки по взаємовідносинам з ТОВ "Пост Експрес Одеса" не надані первинні документи, якими визначено час, дату, адресат отриманої кореспонденції, вид відправленої кореспонденції, не визначена мета відправлення кореспонденції для визначення витрат кур'єрської доставки, як витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідач також зазначив, що згідно акту перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Інвест-Пак" не встановлено факту реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, посилаючись на порушення позивачем вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.178, п.п.14.1.181 п.14 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем податку на прибуток та заниження податку на додану вартість у перевіряємий період, відповідач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення за вказані порушення податкового законодавства є правомірними, і отже не підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви, поясненнях до позову та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ТОВ «СЕКО-ПАК» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.08.2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.128-129).

На момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, яка в подальшому реорганізована в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та було зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 12.06.2008 року №100121728 та платником податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується п.п.2.4.1 п.2.4 акта перевірки.

Судом встановлено, що 16.04.2013 року за №16440/10/22-4/15 відповідачем направлено запит на адресу ТОВ «СЕКО-ПАК» щодо надання пояснення та підтверджуючих документів стосовно господарських відносин позивача із платником податків ТОВ "Пост Експрес Одеса" (код ЄДРПОУ 34606975) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та ТОВ "Інвест-Пак", (код ЄДРПОУ 36835671) за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року із визначеним переліком запитуваної інформації та документів, які необхідно надати до податкового органу протягом 10 робочих днів, з дня отримання запиту (т.1 а.с.157). Вказаний запит отримано позивачем 19.04.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на ньому.

На вказаний запит ТОВ «СЕКО-ПАК» надало на адресу податкового органу відповіді від 07.05.2013 року за №10 та №11 разом із довідками з питань правових відносин із ТОВ "Пост Експрес Одеса" та ТОВ "Інвест-Пак" за вказані періоди (т.1 а.с.43-47, 48-52), а також, надало копії первинних документів на підтвердження цих господарських операцій.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 15.05.2013 року № 1355 (т.1 а.с.155) та направлення на перевірку від 15.05.2013 року №001328/1311 (т.1 а.с.156), виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Бойко Л.М. з 17.05.2013 року по 22.05.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СЕКО-ПАК» (код ЄДРПОУ 31097313), з питань взаємовідносин з ТОВ "Пост Експрес Одеса" (код ЄДРПОУ 34606975) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ "Інвест-Пак" (код ЄДРПОУ 36835671) за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

Підприємство отримало повідомлення про проведення перевірки та наказ на її проведення 17.05.2013 року, про що свідчить підпис позивача про отримання на цих документах.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313 (т.1 а.с.21-39), яким встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36, п.п.14.1.178, п.п.14.1.181 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено у серпні 2011 року від'ємне значення по рядку 20 декларації за серпень 2011 року на загальну суму 13 грн. та занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за серпень 2012 року у розмірі 18467,00 грн., а також встановлено порушення вимог п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток: за 2-3 квартали 2011 року у розмірі 15,00 грн., за три квартали 2012 року у розмірі 19391,00 грн.

Судом встановлено, що не погодившись із висновками акту перевірки позивач надав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення на цей акт від 10.06.2013 року №14 (т.1 а.с.87-89).

За розглядом вказаних заперечень позивача, листом від 14.06.2011 року № 23332/10/22-11/15 відповідач надав відповідь, в якій зазначено, що висновки акту перевірки від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313 відповідають чинному законодавству (т.1 а.с.90-92).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001492240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 24254,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19406 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4848 грн. (т.1 а.с.40) та податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001502240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 23084,00 грн., у тому числі за основним платежем - 18467 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4617 грн. (т.1 а.с.41). Разом з цим, до вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем складено розрахунок фінансових санкцій (т.1 а.с.42).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в адміністративному порядку звернувся з первинною скаргою до ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.07.2013 року №16 про скасування цих податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.100-102).

Рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.07.2013 року №348/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги (т.1 а.с.103-109) первинну скаргу товариства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, що оскаржувались - без змін, та разом з цим, за розглядом вказаної скарги товариства, останньому збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 13 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на 4623 грн., а також збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на суму 4847 грн.

Вказане рішення ГУ Міндоходів в Одеській області в частині збільшення грошових зобов'язань та сум штрафних санкцій обґрунтовано тим, що за результатами розгляду скарги встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 18480 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "Пост Експрес Одеса" (код ЄДРПОУ 34606975) на суму ПДВ 13,33 грн. у серпні 2011 року та по взаємовідносинам з ТОВ "Інвест-Пак" (код ЄДРПОУ 36835671) на суму ПДВ 18467,28 грн. у серпні 2012 року, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті платником до бюджету на загальну суму 18480 грн., а не до заниження ПДВ у сумі 18467 грн., як вказано у акті перевірки. Водночас, зазначено, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС попереднім актом документальної перевірки від 24.02.2012 року №1093/23-1/31097313 за період з 01.04.2009 встановлено заниження TOB «СЕКО-ПАК» податку на додану вартість на загальну суму 17696 грн. за період березень-червень 2011 p.p., про що ДПІ було складено відповідне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року №0002552310 та за заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 32355 грн. ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року №0002562310.Таким чином, як вказано в рішенні, на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України до ТОВ «СЕКО-ПАК» за заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року необхідно застосувати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9695 грн. (19391 грн. х 50%), а не 4848 грн., як зазначено у податковому повідомленні-рішенні та за заниження податку на додану вартість у сумі ПДВ 18480 грн. необхідно застосувати штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 9240 грн. (18480 грн. х 50% (серпень 2011 року, серпень 2012 року), а не 4617 грн., як зазначено у податковому повідомленні-рішенні.

Водночас, за результатом розгляду скарги позивача до Міністерства доходів і зборів України на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001492240, №0001502240 та на рішення про результати розгляду первинної скарги, останнє своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги від 27.08.2013 року №3684/6/99-99-10-01-15 (т.1 а.с.111-116) залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу товариства - без задоволення.

Враховуючи викладене, на підставі акту перевірки від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313, та рішення ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.07.2013 року №348/10/15-32-10-02-07 і рішення Міністерства доходів і зборів України від 27.08.2013 року №3684/6/99-99-10-01-15, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000442210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4636 грн., з яких: за основним платежем - 13,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4623,00 грн. (т.1 а.с.199) та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0000432210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4847 грн., з яких: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4847 грн. (т.1 а.с.198).

Не погодившись з висновками податкового органу та податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2013 року №0001492240, №0001502240 та від 05.09.2013 року №0000442210, № 0000432210, позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001492240 та від 05.09.2013 року №0000432210 базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у перевіряємому періоді. В свою чергу, спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001502240 та від 05.09.2013 року №0000442210 винесені за порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.178, п.п.14.1.181 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Так, в п.п.2.9, 2.10 акту перевірки зазначено, що при проведенні перевірки ТОВ «СЕКО-ПАК» щодо підтвердження відносин з питань взаємовідносин з ТОВ "Пост Експрес Одеса" за період з 01.08.2011 року, ТОВ "Інвест-Пак" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року використано:

- по взаємовідносинам з ТОВ "Пост Експрес Одеса" в серпні 2011 року: договір про надання послуг кур'єрського зв'язку від 18.05.2011 року №0/118; податкову накладну від 25.08.2011 року №181 на загальну суму з ПДВ 80,00 грн.; акт від 25.08.2011 року №ДО-0000182; витяг із виписки банку від 25.08.2011 року;

- по взаємовідносинам з ТОВ "Інвест-Пак" в серпні 2012 року: договір поставки товару від 20.02.2012 року №143; податкову накладну від 01.08.2012 року №6 на загальну суму з ПДВ 69094,08 грн.; видаткову накладну від 01.08.2012 року №РН-0001070 на загальну суму 69094,08 грн.; податкову накладну від 28.08.2012 року №166 на загальну суму з ПДВ 41709,60 грн.; видаткову накладну від 28.08.2012 року №РН-0001222 на загальну суму 41709,60 грн.(а.с.17).

З акту перевірки також вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем було взято до уваги:

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 30.08.2012 року №717/22-225/34606975 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Пост Експрес Одеса" (код ЄДРПОУ 34606975) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ТРЕЙДПОСТАЧ-ТС (код ЄДРПОУ 36556942) за вересень, жовтень, грудень 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ "ЕКОВЕНТ 2000" (код ЄДРПОУ 36678355) за травень 2011 року, ТОВ "ЛОГОКОМП" (код ЄДРПОУ 36677058) за серпень, жовтень, листопад 2011 року та контрагентами-покупцями" (т.1 а.с.158-170).

- акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 20.02.2013 року № 150/22-1453/36835671 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Інвест-Пак" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період серпень 2012 року" (т.1 а.с.171-186).

При цьому, доходячи висновку про встановлені з боку позивача порушення вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.п.14.1.178, п.п.14.1.181 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, перевіряючий в акті перевірки зазначає, що в результаті проведеної перевірки позивачем до складу витрат 3 кварталу 2011 року віднесено вартість кур'єрських послуг у розмірі 67,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Пост Експрес Одеса", які підтверджені актами приймання-передачі, проте їх неможливо визначити як витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки до перевірки не надані первинні документи, якими визначено час, дату, адресат отриманої кореспонденції, вид відправленої кореспонденції, не визначена мета відправлення кореспонденції.

Водночас, в акті перевірки, з урахуванням даних акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 30.08.2012 року №717/22-225/34606975, акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 20.02.2013 року № 150/22-1453/36835671 зазначено, що ТОВ "Пост Експрес Одеса", ТОВ "Інвест-Пак" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Пост Експрес Одеса", ТОВ "Інвест-Пак" по ланцюгу постачання з ТОВ «СЕКО-ПАК».

Суд, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Пост Експрес Одеса" та ТОВ "Інвест-Пак", їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність віднесення спірних сум до валових витрат, зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось позивачем, у спірний період видом діяльності позивача за КВЕД було 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «СЕКО-ПАК» (замовник або абонент), з метою здійснення своєї господарської діяльності, уклав із ТОВ "Пост Експрес Одеса" (виконавець або оператор) договір про надання послуг кур'єрського зв'язку від 18.05.2011 року №0/118 (т.1 а.с.9). Згідно п.1.1 Договору абонент замовляє, а оператор надає абоненту послуги кур'єрського зв'язку згідно замовленого об'єму. Пунктом 1.2 Договору визначено, що невід'ємною частиною договору є діючі тарифи на послуги кур'єрського зв'язку. Умовами договору визначено, що вартість послуг визначається на підставі тарифів, діючих на час надання послуг. Підставою для оплати за надані послуги є рахунок. Рахунок та акт здачі-приймання наданих послуг оператор направляє абоненту на протязі 10 робочих днів наступного місяця (п.41, 4.2, 4.3 Договору). Строк дії договору до 01.01.2012 року (п.6.2 Договору).

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором позивач надав до суду в копіях: податкову накладну від 25.08.2011 року №181 на загальну суму з ПДВ 80,00 грн., ПДВ - 13,33 грн. (т.1 а.с.11); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.08.2011 року №ДО-0000182 (т.1 а.с.10, 223); банківську виписку по рахунку (т.1 а.с.12, 220-222); рахунок №190 від 04.08.2011 року із розшифровкою до нього (т.1 а.с.218); платіжне доручення №529 від 25.08.2011 року про сплату коштів ТОВ "Пост Експрес Одеса" за кур'єрські послуги (т.1 а.с.219); накладні на доставку за кур'єрськими послугами (т.1 а.с.224-225).

Вищевказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента відповідно до договору, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року (т.1 а.с.231-239).

Суму податку на додану вартість відповідно до вищевказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за період - серпень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком №5 до неї по контрагенту ТОВ "Пост Експрес Одеса" (т.1 а.с.226-230) та суми витрат на отримання послуг від ТОВ "Пост Експрес Одеса" за вищевказаною господарською операцією за вказаний період позивач відніс до податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року (т.1 а.с.242-243).

Також, судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність з оптової торгівлі ТОВ «СЕКО-ПАК» (покупець) уклав з ТОВ "Інвест-Пак" (постачальник) договір поставки товару від 20.02.2012 року №143 (т.1 а.с.13), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари, визначені в рахунку та накладній, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Пунктом 1.2 Договору визначено, що ціна, кількість, асортимент товару визначаються в рахунках і накладних, які є невід'ємною частиною договору, оригінали яких надаються покупцю в момент відвантаження товару. Пунктом 5.1 Договору визначено умови поставки товару, а саме передбачено, що товар поставляється на підставі письмової або усної заявки покупця, яку він направляє постачальнику не пізніше, ніж за 7 календарних днів до дати поставки. Строк дії договору до 31.12.2012 року (п.6.1 Договору).

Так, згідно, наданих позивачем копій заявок від 25.07.2012 року та від 16.08.2012 року вбачається, що позивач здійснював заявки на поставку товару (скотча) письмово, і відповідно заявка від 16.08.2012 року направлялись електронною поштою на адресу співробітників ТОВ "Інвест-Пак" із зазначенням очікуваної дати поставки (т.2 а.с.61-63). При цьому, як зазначила представник позивача, інша заявка також була направлена на адресу контрагента, проте станом на момент розгляду цієї адміністративної справи у позивача не збереглися докази її направлення.

На підтвердження факту поставки товару за вказаним договором, а також товарності операції з ТОВ "Інвест-Пак" позивачем надані до суду засвідчені копії:

- видаткової накладної від 01.08.2012 року №РН-0001070 на загальну суму 69094,08 грн.(т.1 а.с.14), видаткової накладної від 28.08.2012 року №РН-0001222 на загальну суму 41709,60 грн.(т.1 а.с.17) на поставку скотча в упаковках різного асортименту, із зазначенням у цих накладних відповідальних осіб за здійснення господарської операції з боку постачальника та одержувача - ТОВ «СЕКО-ПАК»;

- товарно-транспортних накладних від 01.08.2012 року №0000659 (т.1 а.с.15) та від 28.08.2012 року № 0000678 (т.1 а.с.18) на перевезення товару (скотча) у тієї кількості, яка зазначена у видаткових накладних, підписаних представниками сторін договору, які відвантажували та отримували товар із проставленням печаток цих товариств, а також підписаних водієм. Водночас, у вказаних ТТН зазначено, що з вантажем слідує документ № РН-0001070 від 01.08.2012 року та №РН-0001222 від 28.08.2012 року, а також вказано, що автопідприємством, замовником (платником) та вантажовідправником є ТОВ "Інвест-Пак", а вантажоодержувачем - ТОВ «СЕКО-ПАК» (пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Моторна, 2);

- податкової накладної від 01.08.2012 року №6 на загальну суму з ПДВ 69094,08 грн., ПДВ - 11515,68 грн. (а.с.16), податкової накладної від 28.08.2012 року №166 на загальну суму з ПДВ 41709,60 грн., ПДВ - 6951,60 грн.(а.с.19), виданих ТОВ "Інвест-Пак", які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість;

- рахунків-фактур №СФ-0001229 від 17.08.2012 року та № СФ-0001094 від 27.07.2012 року на товар (скотч) у тій кількості та асортименту, що зазначені у видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.245-246);

- платіжних доручень: №678 від 03.09.2012 року, №689 від 06.09.2012 року, №695 від 07.09.2012 року, № 704 від 11.09.2012 року, №793 від 05.10.2012 року, №780 від 01.10.2012 року та витягу з банківської виписки про сплату ТОВ «СЕКО-ПАК» коштів ТОВ "Інвест-Пак" за поставлений товар (скотч) на підставі рахунків №СФ-0001229 від 17.08.2012 року та № СФ-0001094 від 27.07.2012 року (т.1 а.с.20, 248-253).

При цьому, з урахуванням положень п.44.6 ст.44 ПК України судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних під час перевірки, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вказані документи були надані на адресу відповідача разом із запереченнями на акт перевірки.

На підтвердження наявності приміщень для зберігання придбаного товару за адресою, яка була зазначена в ТТН як пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Моторна, 2, позивачем надано до суду: копію договору позички №ОД-2205 від 01.01.2008 року із додатками до нього (т.2 а.с.19-24), згідно якого «Позикодавець» - ДСК «ЧМП» передає, а «Користувач» - ТОВ «СЕКО-ПАК» приймає позичку в тимчасове платне користування у вигляді нежитлових приміщень, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 2, та копію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.04.2012 року, згідно якого Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Одеській області (Орендодавець) передає, а ТОВ «СЕКО-ПАК» (Орендар) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно у вигляді приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 2, з метою розміщення складів та офісних приміщень (т.2 а.с.25-27).

Вищевказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2012 року (т.2 а.с.7-15).

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за період - серпень 2012 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком №5 до неї по контрагенту ТОВ "Інвест-Пак" (т.2 а.с.1-6) та суми витрат на придбання товарів від ТОВ "Інвест-Пак" за вищевказаними господарськими операціями за вказаний період позивач відніс до податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2012 року (т.2 а.с.16-18).

На підтвердження того, що позивачем був придбаний вищевказаний товар (скотч) з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності позивача - для подальшої реалізації (продажу) з метою отримання прибутку, останнім надано до суду копії договорів поставки, укладених ТОВ «СЕКО-ПАК» як постачальником із контрагентами-покупцями; видаткових та товарно-транспортних накладних на поставку, в тому числі, скотча, довіреностей на отримання товару від ТОВ «СЕКО-ПАК» уповноваженими особами з боку покупців за договорами (т.2 а.с.28-60).

Тобто, вказане підтверджує фактичність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Інвест-Пак" та свідчить про те, що позивачем отримані від його контрагента товари в межах здійснення позивачем господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та включення спірних сум до витрат підприємства, надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки та інші супутні документи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до наданих позивачем документів по взаємовідносинам із ТОВ "Пост Експрес Одеса" як до доказів фактичного отримання позивачем послуг кур'єрського зв'язку з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності позивача та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем вимог податкового законодавства по вказаному контрагенту, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеним з контрагентом договором, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій із ТОВ "Пост Експрес Одеса" щодо надання послуг кур'єрського зв'язку. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надала зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності витрат на зазначені послуги, а також, стосовно призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що на підтвердження отримання позивачем послуг за укладеним із ТОВ "Пост Експрес Одеса" договором від 18.05.2011 року №0/118, позивачем надано до суду копії: податкової накладної від 25.08.2011 року №181; банківської виписки по рахунку; рахунку №190 від 04.08.2011 року із розшифровкою до нього; платіжного доручення №529 від 25.08.2011 року; накладних на доставку за кур'єрськими послугами; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.08.2011 року №ДО-0000182. При дослідженні в судовому засіданні наданого позивачем акту приймання робіт, встановлено, що в зазначеному документі в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів робіт, внаслідок чого неможливо визначити перелік конкретних наданих робіт, їх об'єм, яким чином визначено вартість наданих робіт, не можливо визначити одиницю виміру таких робіт для розрахунку їх вартості. Вид, наданих згідно з актом виконання послуг, носить загальний характер і фактично відтворює назву договору та містить загальну вказівку про надання таких послуг.

Інші, первинні документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підтвердження здійснення операції з контрагентом ТОВ "Пост Експрес Одеса", позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

Аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податок, сплачений у ціни придбаних товарів та послуг та спірних сум до валових витрат, суд вважає, що вказаними документами не підтверджено, що понесені ТОВ «СЕКО-ПАК» витрати на послуги кур'єрського зв'язку пов'язані саме з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності позивача.

Водночас, суд зазначає, що надані з боку представника позивача у якості доказів виконання з боку контрагента позивача відповідних послуг за договором, - копії накладних на кур'єрські послуги зроблені у такому вигляді, що з вказаних документів не вбачається можливим визначити та встановити реквізити цих документів в повному обсязі та їх належність до наданих позивачем податкової накладної та акту виконаних робіт по контрагенту ТОВ "Пост Експрес Одеса".

Щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів використання цих послуг безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності до суду з боку представника позивача, на неодноразову пропозицію суду, не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Таким чином, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме послуги (зміст цих послуг), в якому обсязі, були надані контрагентом позивача, яким чином визначено вартість цих робіт, та не доведено зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а отже суд вважає, що позивачем документально не доведено фактичного отримання позивачем послуг кур'єрського зв'язку від ТОВ "Пост Експрес Одеса" з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності позивача, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у розмірі 15,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат суми у розмірі 67,00 грн. та порушення п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту у сумі 13,33 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в серпні 2011 року у сумі 13,00 грн. по вказаній господарській операції позивача із ТОВ "Пост Експрес Одеса".

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що період, у якому позивач мав господарські відносини із ТОВ "Пост Експрес Одеса" вже було перевірено та відповідно порушень по цьому контрагенту з боку позивача виявлено не було, про що свідчить акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1093/23-1 від 24.02.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕКО-ПАК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року» (т.1 а.с.53-85), оскільки як зазначено на останній сторінці цього акту, при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог ст.78 ПК України. Водночас, перевірка позивача, яка оформлена актом від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313, проведена у зв'язку із отриманням відповідачем акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 30.08.2012 року №717/22-225/34606975 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Пост Експрес Одеса" (код ЄДРПОУ 34606975) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ТРЕЙДПОСТАЧ-ТС (код ЄДРПОУ 36556942) за вересень, жовтень, грудень 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ "ЕКОВЕНТ 2000" (код ЄДРПОУ 36678355) за травень 2011 року, ТОВ "ЛОГОКОМП" (код ЄДРПОУ 36677058) за серпень, жовтень, листопад 2011 року та контрагентами-покупцями" та враховуючи ненадання позивачем на запит відповідача усіх підтверджуючих первинних документів по операціям позивача із ТОВ "Пост Експрес Одеса".

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд не погоджується із встановленими відповідачем порушеннями по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Інвест-Пак", виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та включення спірних сум до валових витрат підприємств за перевіряємий період були надані отримані від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи та інші супутні документи, відповідно до договору на кількість придбаного товару за договором поставки. Крім того, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, та не заперечувалось відповідачем.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання від його контрагента товарів (скотча) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності позивача для отримання прибутку.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Під час розгляду справи з боку відповідача не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач та його контрагент у спірний період не були платниками ПДВ та не мали статусу юридичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Проте, як вже встановлено судом право позивача на віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства поставлено в залежність від даних про наявність порушень з боку контрагента позивача та інших суб'єктів господарювання, з якими мав господарські відносини саме контрагент позивача, що відображені в акті ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 20.02.2013 року № 150/22-1453/36835671 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Інвест-Пак" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період серпень 2012 року" із посиланням на те, що неможливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ "Шоковіта" з ТОВ "Інвест-Пак" за серпень 2012 року на суму ПДВ 109012 грн. та відповідно вбачається нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "Інвест-Пак" з контрагентами - покупцями.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі №804/1271/13-а за позовом ТОВ "Шоковіта" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо визнання протиправними дій відповідача, позов задоволено частково шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012р., з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП "Сура" ( код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) у податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року та шляхом зобов'язання Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року. (т.1 а.с.93-99). Так, вказана постанова суду вмотивована тим, що висновки, які викладені в акті перевірки від 21.12.2012 р. за №7206/229/33421689 зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215,228 ЦК України відносно того, що укладені ним у 2011 - 2012 рр. угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, їх безтоварності, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачу його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесені спірні суми до валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в межах виконання угоди, яка суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Водночас, суд зазначає, що позивачем на підтвердження того, що його контрагент є добросовісним платником податків надано до суду копії:

- листа ТОВ «Інвест-Пак» від 01.03.2013 року №708 на адреси керівників підприємств - партнерів ТОВ «Інвест-Пак» (т.1 а.с.86), в якому зазначається, що продукція, яка поставляється клієнтам, виробляється на потужностях ТОВ «Інвест-Пак», які розташовані в м.Запоріжжя, та включають в себе виробничі площі, обладнання, кваліфікаційний персонал, а сировина, яка постачається для виробництва продукції офіційно імпортована з дотриманням законодавчо встановленого порядку, що підтверджується вантажно-митними деклараціями. Також, у вказаному листі зазначено, що на протязі двох останніх років у відношенні ТОВ «Інвест-Пак» не було винесено жодного податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань або про зняття податкового кредиту;

- постанови слідчого з ОВС 2-го відділу кримінальних розслідувань СУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області про закриття кримінального провадження від 10.09.2013 року (т.1 а.с.201-204), в якій зазначено, що під час досудового розслідування не здобуто доказів, які підтверджують факти порушення вимог податкового законодавства, та відповідно не доведено наявність складу злочину в діях службових осіб ТОВ «Інвест-Пак», а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.

При цьому, при розгляді справи необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 29.05.2013 року №3096/22-4/31097313, з урахуванням висновків акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Інвест-Пак" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період серпень 2012 року" щодо встановлених з боку ТОВ "Інвест-Пак" порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально.

Отже, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки в частині порушень по контрагенту ТОВ «Інвест-Пак», суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інвест-Пак», та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність і товарність господарських операції щодо отримання позивачем товарів (скотча), а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Інвест-Пак» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, за податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що ТОВ «СЕКО-ПАК» правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 18467 грн. та правомірно включено суму у розмірі 19391 грн. до складу валових витрат у цьому періоді.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суми за отримані товари за вищевказаним договором, укладеним із ТОВ «Інвест-Пак», до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «СЕКО-ПАК» сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень, є також протиправним.

Згідно акту перевірки та розрахунку фінансових санкцій, який наявний в матеріалах справи вбачається, що по контрагенту ТОВ «Інвест-Пак» позивачу визначено заниження суми податку на додану вартість у розмірі 18467 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25% від цієї суми, яка складає 4617 грн., що відображено у податковому повідомленні-рішенні від 19.06.2013 року №0001502240. У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку, що ТОВ «СЕКО-ПАК» правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 18467 грн., вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Водночас, по контрагенту ТОВ «Інвест-Пак» згідно акту перевірки та розрахунку фінансових санкцій, який наявний в матеріалах справи (т.2 а.с. 74), визначено заниження суми податку на прибуток у розмірі 19391 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25% від цієї суми, яка складає 4848 грн., при цьому, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001492240, винесено на суму основного платежу - 19406 грн.(з яких, 19391 грн. - по ТОВ «Інвест-Пак», 15 грн. - по ТОВ "Пост Експрес Одеса") та на суму штрафних (фінансових санкцій) - 4848 грн. (по ТОВ «Інвест-Пак»). Водночас, з розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення вбачається, що штрафні санкцій по сумі основного платежу 15 грн. не нараховувались, оскільки відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом від 07.07.2011 року № 3609-VI, не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001492240 підлягає частковому скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств по основному платежу у розмірі 19391 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4848 грн.

З цих же підстав підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000432210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток у розмірі 4847,00 грн. (по ТОВ «Інвест-Пак»).

Разом з тим, згідно акту перевірки та розрахунку фінансових санкцій, який наявний в матеріалах справи вбачається, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000442210, воно винесено на суму збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4636 грн., з яких 13 грн. - за основним платежем (по ТОВ "Пост Експрес Одеса"), та 4623 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, з яких: 6,5 грн. - по ТОВ "Пост Експрес Одеса" та 4616,5 грн. - по ТОВ «Інвест-Пак».

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що судом встановлено недоведеність правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями ТОВ "Пост Експрес Одеса", вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині донарахованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4616,5 грн. (згідно наданого розрахунку).

Крім того, суд зважає на те, що позивач, посилаючись в позовній заяві на те, що посадові особи відповідача не виїжджали за місцезнаходженням платника податків для проведення позапланової перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Пост Експрес Одеса" та ТОВ «Інвест-Пак», в обґрунтування вказаних тверджень не надає відповідних доказів, а отже вказані твердження ґрунтуються на непідтверджених належними засобами доказування даних, і за таких обставин не приймаються судом до уваги при розгляді справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ "Інвест-Пак".

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що адміністративний позов товариства з обмеженою «СЕКО-ПАК» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень підлягає частковому задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001502240 та від 05.09.2013 року № 0000432210, а також шляхом часткового скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001492240 та від 05.09.2013 року № 0000442210, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001502240.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001492240 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 19391 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4848 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.09.2013 року №0000442210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4616,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.09.2013 року № 0000432210.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 13.12.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001502240.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.06.2013 року №0001492240 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 19391 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4848 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.09.2013 року №0000442210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4616,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.09.2013 року № 0000432210.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

13 грудня 2013 року