Постанова

від 21.04.2009 по справі 53/266-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/266-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2009 р.                                                                                    № 53/266-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В., Цвігун В.Л.,

розглянувши касаційну скаргу

Корпорації "Агропостач-Україна"

на постанову від 27 січня 2009

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 53/266-08 господарського суду Харківської області

за позовомВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1"

доКорпорації "Агропостач-Україна"

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2008 (суддя С.Прохоров) позов про стягнення попередньої оплати за договором № 54 від 18.01.2008 задоволені.

Рішення суду мотивовано тим, що поставлені відповідачем вироби умовам договору не відповідають, тому за приписами ст. 678 Цивільного кодексу України  покупець, якому переданий товар  неналежної  якості,  має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, покупець вправі відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Також місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (судді: Ю.Такмаков, С.Барабашова, О.Плужник) рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові в частині стягнення інфляційних та річних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без зміни.

Постанова апеляційної інстанції в частині скасування рішення про стягнення інфляційних та річних мотивована тим, що за умовами договору поставки  у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а є лише зобов'язання повернення передоплати, тоді як за нормою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник несе відповідальність у вигляді інфляційних та річних за невиконання грошового зобов'язання.

В решті апеляційна інстанція погодилася із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про повернення передоплати з тих же підстав.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати.

Скаржник вважає, що умовами договору не було передбачено вимог щодо комплектності та якості виробу, а відсутність сертифікату не є підтвердженням неякісності поставленого виробу, тому позивач не довів тих обставин, що поставлений виріб був не якісним. Позивач не виконав вимог щодо прийомки продукції по якості, визначених Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю № П-7 від 25.04.1966. Відповідач не брав участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, направивши апеляційній інстанції клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору № 54 від 18.01.2008 за умовами якого відповідач зобов'язався поставити продукцію, обумовлену п.1.1 договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (п. 1.2 договору).

Судом встановлено, що позивачем було здійснено передоплату продукції відповідно до умов п. 4.1 договору в сумі 48807 грн. 90 коп.

За умовами п. 2.1 якість товару повинна відповідати ГОСТу і паспортним даним.

Поставлену відповідачем продукцію позивач не прийняв з підстав її невідповідності  вимогам щодо якості.

Судом встановлено, що 24.06.2008 Позивач повідомив Відповідача про відмову від договору та заявив вимогу про повернення передоплати в повному обсязі.

Зазначена вимога була отримана відповідачем про що свідчить його відповідь від 07.07.2008.   

За правилами статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається із встановлених судом обставин відповідач був повідомлений про те, що поставлена продукція не відповідає вимогам щодо якості, не супроводжувалася необхідними документами як то паспортом, інструкцією з монтажу та експлуатації, на продукції відсутнє маркування, продукція не сертифікована.

Відповідних обставин відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом відмовитися від договору у зв'язку з неякісною продукцією та вимагати повернення передоплати, що з огляду на встановлені фактичні обставини обґрунтовано визнано судом правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі твердження про відсутність умов договору про якість продукції відхиляються як такі, що не відповідають договору та приписам зазначеного законодавства.

Інші твердження скаржника про не доведення обставин неякісності продукції через недотримання порядку прийомки за якістю відхиляються, оскільки встановлених обставин поставки продукції без необхідних супровідних документів, про які зазначалося вище, не спростовують, зводяться до необхідності встановлення інших обставин та оцінки доказів, що за приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Слід визнати правомірним висновок апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних та річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідних зобов'язань за умовами договору відповідач не несе, а за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.   

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 у справі       № 53/266-08 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                              В. Цвігун