Постанова

від 06.05.2009 по справі 24/548

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/548

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.05.2009                                                                                           № 24/548

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Калатай  Н.Ф.

 суддів:            Пашкіної С.А.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Бойко Н. В. – представник за довіреністю від 14.04.2009

 від відповідача -не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком груп"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2009

 у справі № 24/548 (суддя Смілянець В.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛО Лтд"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком груп"

 про                                                   стягнення 12466,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6000 грн. за поставлений за договором на поставку товару № 1096 від 24.07.2008 року, але неоплачений товар, пені в сумі 240 грн. та 6226,98 грн. плати за користування товарним кредитом.

Під час розгляду справи в суді позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір в зв'язку із сплатою відповідачем  основного боргу в повному обсязі. З урахуванням вказаних уточнень, позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 240 грн. та 6226,98 грн. плати за користування товарним кредитом.

При цьому, з документальних доказів, доданих до уточнень до позовної заяви, вбачається, що станом на 02.12.2008 року, дату звернення позивача до суду, сума основного боргу відповідача дорівнювала 5000 грн., а не 6000 грн., як було заявлено у позові, адже 01.12.2008 року відповідач перерахував на рахунок позивача 1000 грн., які у розрахунку суми позову враховані не були.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару, поставленого йому позивачем за договором на поставку товару № 1096 від 24.07.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва  від 04.03.2009 року у справі № 24/548 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6000 грн. припинено, решта позовних вимог задоволена.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов'язку по оплаті товару, отриманого за умовами спірного Договору

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 року у справі № 24/548 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ним в період з 12.09.2008 року по 23.12.2008 року здійснено повну оплату отриманого товару, з чого слідує, що на момент винесення спірного рішення заборгованості по його оплаті не було, а отже, суд мав відмовити у позові повністю.

Ухвалою від 30.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком Груп” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням В.о. Голови суду №01–23/1/2 від 05.05.2009 року справу №24/548 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Пашкіної С. А., Поляк О. І.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення без змін.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача , з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

24.07.2008 року позивач та відповідач уклали договір на поставку товару № 1096 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача пакувальні матеріали (далі Товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товару проводиться окремими партіями.

Відповідно до п. 2.3 Договору кількість та асортимент Товару в партії визначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 19830,26 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № ЄЛ-09/0317 від 11.09.2008 року (далі Накладна).

Факт поставки Товару за вказаною накладною відповідачем не заперечується.

Згідно п. 4.1.1 Договору, сторони дійшли згоди про оплату партії Товару з відстрочкою платежу 21 календарний день від дати поставки Товару.

Отже, оплата Товару, поставленого за зазначеною Накладною, мала бути проведена відповідачем в строк до 02.10.2008 року, про що було зазначено також в самій накладній.

Відповідач свої зобов'язання з оплати Товару, поставленого за Накладною, виконав з порушенням встановленого строку, внаслідок чого станом на 01.12.2008 року, дату складання позовної заяви, за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 6000 грн.

          У період з 02.12.2009 р. по 23.12.2008 р., під час розгляду справи судом першої інстанції, Товар, отриманий за Накладною, відповідач оплатив в повному обсязі, з урахуванням чого позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення розміру позовних вимог, яким зменшив заявлені майнові вимоги на суму основного боргу і просив стягнути лише пеню та відсотки.

Щодо вимог про стягнення пені та плати за користування товарним кредитом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання по оплаті Товару, поставленого за Накладною, відповідачем виконані з порушенням встановленого Договором терміну.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої  договором відповідальності.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку затримання строків платежу, вказаних в видаткових накладних позивача, відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона нараховується, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.

До позовної заяви доданий розрахунок пені за період з 03.10.2008 року по 01.12.2008 року (60 календарних днів) виходячи з розміру заборгованості 6000 грн.

Позивач за вказаний період нараховує відповідачу пеню в сумі 240 грн., проте пеня в даному випадку дорівнює 236,07 грн., оскільки позивачем в його розрахунку невірно визначено кількість днів в 2008 році, в якому нараховується пеня.

6000/100*24/366*60=236,07

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 236,07 грн., і, відповідно, спірне рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору, у випадку не надходження грошових коштів за поставлену партію Товару на розрахунковий рахунок позивача у вказаний строк (п.4.1.1 Договору), з 22 дня від дати поставки розрахунок оплати за Товар проводиться на умовах товарного кредиту з обов'язковою оплатою відсотків за користування товарним кредитом в наступному порядку:

- у випадку перевищення відповідачем строків оплати Товару не більше, ніж не 10 календарних днів – плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування відсотків в розмірі 0,1 % від основної суми, яка належить до сплати, за кожний день користування товарним кредитом, починаючи з дня, наступного за останнім днем строку оплати партії Товару, встановленого в п. 4.1.1 Договору;

- у випадку перевищення відповідачем строків оплати Товару більше, ніж не 10 календарних днів – плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування відсотків в розмірі 1 % від основної суми, яка належить до сплати, за кожний день користування товарним кредитом, починаючи з одинадцятого дня, перевищення строку оплати Товару, визначеного згідно п. 4.1.1 Договору.

До позовної заяви позивачем доданий розрахунок плати за користування товарним кредитом, яка дорівнює 6226,98 грн.

Розрахунок виконаний у відповідності до зазначених умов Договору, проте, перевірка розрахунків показала наявність помилок, що їх припустився позивач при здійсненні розрахунку, які не виправив суд першої інстанції, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування товарним кредитом підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 6226,84 грн., рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

19830,26*0,1%*10=198,30

19830,26*1%*8=1586,42

18729,40*1%*2=374,59

16729,40*1%*4=669,18

14729,40*1%*2=294,59

12729,40*1%*6=763,76

11000*1%*3=330

10000*1%*5=500

9000*1%*7=630

8000*1%*5=400

6000*1%*8=480

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 236,07 грн. пені та 6226,84 грн. плати за користування товарним кредитом.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Згідно п. 10.1 Договору Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 року. По закінченню строку дії Договору, його умови залишаються діючими по відношенню до всіх партій товару, який поставлений за період його дії. Також, сторони не звільняються від зобов'язання по заміні товару, по відношенню до якого своєчасно пред'явлені рекламації.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, твердження відповідача, що зі сплатою основного боргу за Договором припиняється його обов'язок по сплаті штрафних санкцій та відсотків, до уваги колегією суддів не приймається як таке, що суперечить вимогам закону та умовам укладеного сторонами Договору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування наведених на підтвердження вимог та заперечень обставин, покладається на сторону.

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 6000 грн., слід зазначати наступне.

          Суд першої інстанції провадження у справі в цій частині припинив, що, на думку колегії суддів, в даному випадку є невірним з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Вказана правова позиція викладена у п. 17 листа Вищий господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" від 20.10.2006 № 01-8/2351.

Така ж правова позиція викладена в п. 6 листа Вищого господарського суду "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008, № 01-8/482, в якому зауважується на тому, що факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, і що будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, суд першої інстанції при винесенні рішення мав виходити з нової ціни позову, а саме 6466,98 грн., і взагалі не розглядати вимоги про стягнення основного боргу як такі, що на розгляд суду не передані.

За таких обставин, рішення суду в частині припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу підлягає скасуванню.

Згідно роз'яснень Пленуму  Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва  від 04.03.2009 року по даній справі підлягає зміні, позов в частині стягнення пені та плати за користування товарним кредитом підлягає частковому задоволенню, в частині припинення провадження щодо вимог про стягнення основного боргу – скасуванню. Апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, на відповідача покладаються судом  витрати позивача на державне мито за заявлену вимогу про стягнення основного боргу в сумі 5000 грн., оскільки саме така сума була погашена відповідачем  після звернення позивача до суду.

Щодо витрат відповідача на подачу апеляційної слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 04.03.2009 у справі № 24/548 господарським судом міста Києва провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6000 грн. припинено та стягнуто з відповідача на корить позивача державне мито за вказану позовну вимогу.

Частина з вказаної суми, а саме 1000 грн., відповідачем позивачу була перерахована до звернення останнього з позовом до суду, а отже, покладення державного мита за вказану вимогу на відповідача суперечить чинному законодавству.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі.

Отже, витрати відповідача на подачу апеляційної скарги щодо 1000 грн. основного боргу слід покласти на позивача.

Крім того, враховуючи зменшення розміру присуджених до стягнення з відповідача на корить позивача пені та відсотків за користування товарним кредитом та зміну рішення суду першої інстанції в цій частині, з позивача на користь відповідача слід стягнути 0,02 грн. витрат на подачу апеляційної скарги.

Отже, загалом з позивача на користь відповідача належить стягнути 5,02 грн. судових витрати на подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком Груп” на рішення господарського суду міста Києва  від 04.03.2009 року у справі № 24/548  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від 04.03.2009 року у справі № 24/548   змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 року у справі 24/548 в наступній редакції:

          „ 1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком Груп”  (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 169, ідентифікаційний код 31564058, р/р 26008300032006 в АКБ „Форум” у м. Києві, МФО 322948, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛО Лтд”  (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 19241539, р/р 260001120 у ВАТ „Український професійний банк, МФО 300205)  пеню в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 07 коп., плату за користування товарним кредитом в сумі  6226 (шість тисяч двісті двадцять шість) грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 64 коп. та  108 (сто вісім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

           3. В  решті позову відмовити.

           4. Видати наказ.”

4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛО Лтд”  (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 19241539, р/р 260001120 у ВАТ „Український професійний банк, МФО 300205, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком Груп”  (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 169, ідентифікаційний код 31564058, р/р 26008300032006 в АКБ „Форум” у м. Києві, МФО 322948)  5 (п'ять)  грн. 02 коп. витрат на подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 24/548.

 Головуючий суддя                                                                      Калатай  Н.Ф.

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

                                                                                          Поляк О.І.

 08.05.09 (відправлено)