Постанова

від 28.04.2009 по справі 24/492

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/492

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.04.2009                                                                                           № 24/492

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 За участю представників:

 від позивача         Скібіцька О.О. - дов. № 92/08 від 04.08.2008

від відповідача     Грищенко О.М. - дов. від 01.12.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 24/492 (суддя Смілянець В.В.)

 за позовом                               Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр"

 про                                                   стягнення 111915,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 111 915,22 грн. заборгованості за договором купівлі – продажу (на умовах відстрочки платежу) № 993 від 10.08.2007 та розірвання договору купівлі – продажу (на умовах відстрочки платежу) № 993 від 10.08.2007 на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, крім того, 1 119,15 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України 18.02.2009 позивач у судовому засіданні подав суду заяву від 18.02.2009 про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 110 915,22 грн. заборгованості, крім того, 1 109,15 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 позов Спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до                 Товариства з обмеженою відповідальність «АСКОНІ-ЦЕНТР» про стягнення 111 915,22 грн. та розірвання договору задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОНІ-ЦЕНТР» на користь Спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 110 915,22 грн. заборгованості, 1 109,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розірвано договір купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993 від 10.08.2007, укладений між Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКОНІ-ЦЕНТР».

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/492 мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо заборгованості за договором купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993 від 10.08.2007, у розмірі 110 915,22 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 110 915,22 грн. підлягають задоволенню. У зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993 від 10.08.2007, а саме щодо оплати товару, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України вищезазначений договір розірвано.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі                   № 24/492, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОНІ-ЦЕНТР» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми процесуального права, а саме не додержано повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин, що мають значення для справи; позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.  

У відзиві на апеляційну скаргу Спільне українсько-німецьке підприємство «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заперечує проти її доводів, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/492 просить залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила наступне:

10.08.2007 між Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКОНІ-ЦЕНТР» (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати у власність відповідача, за його заявками товари народного споживання належної якості, а останній зобов'язався, протягом дії договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед та після заміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.(пункт 1.2.Договору).

Ціна на товар вказана у накладній (специфікації) у національній валюті України (пункт 4.1. Договору). Загальна сума договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладній (пункт 4.2. Договору).  

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 599 948,94 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи  копіями видаткових накладних.

Згідно пункту 4.3. Договору відповідач перераховує кошти за поставлений товар один раз в 7 (сім) календарних днів за реалізований товар.

Відповідно до пункту 2.4. Договору відповідач раз на місяць пересилає відомості складських залишків непроданого товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, сплативши позивачу лише 489 033,72 грн., відомості щодо складських залишків непроданого товару позивачу не надіслав.

Згідно пункту 2.5. Договору у разі відмови відповідача провести звірку залишків непроданого товару в зазначений термін позивач має право рахувати всю партію товару реалізованою та вимагати її сплати.

09.06.2008 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 64/5 від 29.05.2008 про проведення звірки залишків непроданого товару, повернення нереалізованого товару для проведення його переоцінки; в разі відмови відповідача провести звірку залишків непроданого товару, проведення його переоцінки, зміни умов оплати, позивачем було запропоновано розірвати договір купівлі-продажу № 993 від 10.08.2007 та повернути нереалізований товар і провести розрахунок за реалізований товар. Про прийняте рішення позивач просив відповідача повідомити у 20-денний термін, однак відповіді  не отримав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 110 915,22 грн. заборгованості за поставлений позивачем, згідно договору купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу)             № 993  від 10.08.2007, товар є обґрунтованими, підтверджується наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення скаржника проте, що договір купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993 від 10.08.2007 є неукладеним колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору купівлі – продажу (на умовах відстрочки платежу) № 993 від 10.08.2007, сторонами при його укладанні були погоджені всі істотні умови договору, а саме: предмет (пункти 1.1., 1.2., 3.1. Договору), ціну (пункти 4.1.,4.2. Договору) та строк дії Договору (пункт 7.3. Договору).

Таким чином, договір купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993  від 10.08.2007 відповідає вимогам статті 180 Господарського кодексу України щодо наявності домовленості сторін з усіх істотних умов та вважається укладеним.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями пункту 4.3 Договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно перераховувати кошти за реалізований товар.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем істотно порушено положення договору купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 993  від 10.08.2007, а саме щодо оплати товару, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито, згідно пункту 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками,  встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви було сплачено державне мито у сумі 1 119,15 грн. (лише з вимоги майнового характеру), отже, не оплаченою митом залишається вимога немайнового характеру, а саме про розірвання договору.   

У зв'язку з задоволенням позовних вимог, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України підлягає сума недоплаченого державного мита.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальність «АСКОНІ-ЦЕНТР» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «АСКОНІ-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/492 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/492 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «АСКОНІ-ЦЕНТР» (04212,                м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19; код 31611370; рахунок 26007060051233 в філії «Розрахунковий центр ЗАТ КБ «Приватбанку» м. Київ, МФО 319092; рахунок 26008040970 в ВАТ «Банк «Український капітал» в м. Києві, МФО 320371; рахунок 260080114599271 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012; рахунок 260010005168 в ВАТ ТФБ «Контракт»            м. Київ, МФО 322465; рахунок 26007000000191 в Київській ФАБ «Факторіал-Банк» у м. Києві, МФО 380258; рахунок 26002016984001 в філії № 3 ВАТ АКБ «Капітал» у м. Києві, МФО 380407), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «АСКОНІ-ЦЕНТР» (04212,                м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19; код 31611370; рахунок 26007060051233 в філії «Розрахунковий центр ЗАТ КБ «Приватбанку» м. Київ, МФО 319092; рахунок 26008040970 в ВАТ «Банк «Український капітал» в м. Києві, МФО 320371; рахунок 260080114599271 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012; рахунок 260010005168 в ВАТ ТФБ «Контракт»            м. Київ, МФО 322465; рахунок 26007000000191 в Київській ФАБ «Факторіал-Банк» у м. Києві, МФО 380258; рахунок 26002016984001 в філії № З ВАТ АКБ «Капітал» у м. Києві, МФО 380407), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход державного бюджету України 37 (тридцять сім) грн. 08 коп. недоплаченого державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 24/492 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.