Рішення

від 05.12.2013 по справі 911/757/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 911/757/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс",

19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер",

08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А

про стягнення 509 976,14 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер",

08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс",

19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова,53А

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Чакалов А.К. (довіреність від 15.01.2013 № 15/01/13);

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" (далі - відповідач) про стягнення 509 976,14 грн., з яких: 403 101,74 грн. - основний борг, 4 136,17 грн. - 3% річних, 1 437,11 грн. - інфляційні втрати, 80 620,35 грн. - штраф та 20 680,77 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3.

Позивачем, разом із позовом, подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахунковому рахунку відповідача у межах ціни позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.03.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 розгляд справи відкладено на 09.04.2013.

21.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7993 від 21.03.2013) надійшов відзив на позовну заяву.

21.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7994 від 21.03.2013) надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3.

21.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7994 від 21.03.2013) відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М. на договорі купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3 та видаткових накладних № БС - 0002281 від 04.09.2012, № БС - 0002322 від 07092012, № БС - 0002320 від 07.09.2012, № БС - 0002367 від 13.09.2012, № БС - 0002371 від 13.09.2012, № БС - 0002383 від 13.09.2012, № БС - 0002428 від 20.09.2012, № БС - 0002550 від 04.10.2012, № БС - 0002724 від 19.10.2012, № БС - 0002725 від 19.10.2012, № БС - 0002726 від 19.10.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним у справі № 911/757/13-г.

22.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8112 від 22.03.2013) позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

09.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9228 від 09.04.2013) надійшли оригінали документів, які містять підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М. для проведення почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 09.04.2013 представник відповідача за первісним позовом навів доводи щодо призначення судової експертизи та наголосив на обов'язковості її призначення, у зв'язку з тим, що підписи на договорі купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3 та спірних видаткових накладних не належать директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силці Е.М.

У судовому засіданні 09.04.2013 судом відібрано експерементальні зразки підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 розгляд справи відкладено на 18.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 зупинено провадження у справі № 911/757/13-г та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

23.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11903 від 23.05.2013) супровідним листом від 17.05.2013 № 3744/3745/13-32 надійшло клопотання судового експерта Ковальчук З.О. про надання матеріалів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи у справі, а саме: оригіналу гарантійного листа від 30.11.2012 № 2 на адресу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" Юрченка А.В. (копія якого наявна в матеріалах справи і є об'єктом експертного дослідження).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2013 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2013 та зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо наявності або відсутності у них оригіналу гарантійного листа від 30.11.2012 № 2 та можливості або неможливості надання його в матеріали справи.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13085 від 11.06.2013) подано письмові пояснення відповідача за первісним позовом щодо відсутності у нього оригіналу гарантійного листа від 30.11.2012 № 2 та неможливості надання його в матеріали справи.

Позивач за первісним позовом письмових пояснень щодо наявності у нього документу, що витребуваний судовим експертом, не надав, участі представника у судовому засіданні 11.06.2013 не забезпечив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2013 провадження у справі зупинено до проведення експертизи за наявними матеріалами справи та отримання висновку експерта.

25.11.2013 супровідним листом від 21.11.2013 № 3744/3745/13-32 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на адресу господарського суду Київської області повернуто матеріали справи № 911/757/13-г без виконання, відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз в системі Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у зв'язку з несплатою відповідачем за первісним позовом вартості судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 05.12.2013.

05.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25124 від 05.12.2013) позивачем за первісним позовом подано заяву про відкликання заяви про зменшення розміру позовних вимог, що подано до господарського суду Київської області (вх. № 8112 від 22.03.2013) та підтримано в повному обсязі первісні позовні вимоги.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 509 976,14 грн., з яких: 403 101,74 грн. - основний борг, 4 136,17 грн. - 3% річних, 1 437,11 грн. - інфляційні втрати, 80 620,35 грн. - штраф та 20 680,77 грн. - пеня.

У судовому засіданні 05.12.2013 представник первісного позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у первісному позові, представник первісного відповідача у судове засідання не з'явився, пояснення стосовно несплати вартості судової почеркознавчої експертизи не подав, позовні вимоги не підтримав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача за первісним позовом, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" (далі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбер" (далі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, покупець) укладено договір купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки (далі - товар), відповідно до рахунків-фактур і видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

У даному провадженні розглядається первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" про стягнення коштів за спірним Договором, а також зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" про визнання недійсним спірного Договору.

З метою об'єктивного вирішення спору, перед розглядом майнового спору, судом розглядається зустрічний позов про визнання недійсним спірного Договору.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбер" обґрунтовує частинами 2, 3 статті 203, статтею 215 Цивільного кодексу України та посилається на те, що спірний договір поставки підписано не уповноваженою особою, оскільки підпис на ньому здійснено не директором товариства Силкою Е.М., а іншою особою, а, у подальшому, товариством не вчинено будь-яких дій, які б свідчили про наступне схвалення вказаного правочину, оскільки видаткові накладні, які подані на підтвердження передачі товару за спірним Договором, також підписані не уповноваженою особою, часткові оплати за спірний товар здійснено не від імені позивача за зустрічним позовом, а печатку, якою засвідчено підписи на Договорі та видаткових накладних у 2012 році, виявлено позивачем за зустрічним позовом лише у 2013 році, викрадено, з приводу чого директором Силкою Е.М. подано до Ірпінського МВ ГУ МВС України заяву про вчинення злочину по даному факту (копію повідомлення про досудове розслідування вказаного злочину долучено до матеріалів справи).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.

Відповідно до частин 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, судом враховано, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, а, зважаючи на статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

21.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7994 від 21.03.2013) позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М. на договорі купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3 та видаткових накладних № БС - 0002281 від 04.09.2012, № БС - 0002322 від 07092012, № БС - 0002320 від 07.09.2012, № БС - 0002367 від 13.09.2012, № БС - 0002371 від 13.09.2012, № БС - 0002383 від 13.09.2012, № БС - 0002428 від 20.09.2012, № БС - 0002550 від 04.10.2012, № БС - 0002724 від 19.10.2012, № БС - 0002725 від 19.10.2012, № БС - 0002726 від 19.10.2012.

У судовому засіданні 09.04.2013 представник позивача за зустрічним позовом навів доводи щодо призначення судової експертизи та наголосив на обов'язковості її призначення у зв'язку з тим, що підпис на договорі купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3 та спірних видаткових накладних не належить директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силці Е.М., від імені якого його здійснено.

У постанові Верховного Суду України від 07.06.2005 у справі № 36/286 вказано, що судам слід врахувати твердження сторони про підробку документу, перевірити та дослідити їх належним чином за для чого призначити відповідну судову експертизу.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на матеріали справи, пояснення у судових засіданнях представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання позивача за зустрічним позовом підлягає задоволенню і в справі має бути призначена судова почеркознавча експертиза підпису.

З метою вирішення питання, чи дійсно Договір підписано не директором позивача за зустрічним позовом Силкою Е.М., а іншою особою з наслідуванням підпису Силки Е.М., ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) чи виконано підпис на договорі купівлі-продажу від 29.08.2012 № 333-3, видаткових накладних № БС - 0002281 від 04.09.2012, № БС - 0002322 від 07092012, № БС - 0002320 від 07.09.2012, № БС - 0002367 від 13.09.2012, № БС - 0002371 від 13.09.2012, № БС - 0002383 від 13.09.2012, № БС - 0002428 від 20.09.2012, № БС - 0002550 від 04.10.2012, № БС - 0002724 від 19.10.2012, № БС - 0002725 від 19.10.2012, № БС - 0002726 від 19.10.2012 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер» Силкою Е.М. чи іншою особою? 2) чи виконано підпис на гарантійному листі від 30.11.2012 № 2 особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер» Силкою Е.М. чи використано факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису?

Проведення судової почеркознавчої експертизи ухвалою суду від 18.04.2013 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобов'язано позивача за зустрічним позовом здійснити оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку.

Однак, супровідним листом від 21.11.2013 № 3744/3745/13-32 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз в системі Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, на адресу господарського суду Київської області повернуто матеріали справи № 911/757/13-г без виконання, у зв'язку з несплатою позивачем за зустрічним позовом вартості судової почеркознавчої експертизи.

Позивач за зустрічним позовом письмових пояснень щодо поважності причин несплати витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи суду не надав, у судове засідання 05.12.2013 явку представника не забезпечив.

При вирішенні питання подальшого розгляду справи, судом враховано правову позицію, що викладено в пункті 23 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4, в якому зазначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому, в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв'язку з тим, що судову експертизу призначено за клопотанням позивача за зустрічним позовом, що обґрунтоване ним необхідністю встановлення обставин підробки підпису, що здійснений від його імені та є підставою зустрічного позову, з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на статтю 75 Господарського процесуального кодексу України та пункт 23 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши спірний Договір, судом встановлено, що Договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" підписано директором та скріплено печаткою позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підстави зустрічного позову про те, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М. на Договорі є підробкою і виконано іншою особою, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними доказами, не зважаючи на те, що судом надано стороні можливість для реалізації свого процесуального права та отримання належного і допустимого доказу вказаних обставин - висновку судового експерта.

Відповідно до частин 2, 3 статті 92 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.01.2013 № 15725086 (Т.1, а.с. № 74) судом встановлено, що Силка Єдуард Миколайович є керівником позивача за зустрічним позовом, крім того, встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено відомостей щодо наявності обмежень його повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У матеріалах справи також відсутні докази підробки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер", передачі печатки від керівника іншій особі та докази того, що будь-яку особу притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер". Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів, що на Договорі проставлено відтиск підробленої печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер".

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби могли своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-яких доказів, крім звернення позивача за зустрічним позовом до правоохоронних органів, в підтвердження втрати печатки на момент підписання спірного Договору, суду не надано. Також не надано обвинувального вироку суду, який би вказував на те, що особу притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" та підписання від його імені документів.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконного вибуття печатки позивача за зустрічним позовом із володіння директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М., а також відсутні докази того, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" Силки Е.М. на Договорі є підробкою, суд приходить до висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що Договір недійсний, з підстав, що визначені у зустрічній позовній заяві, безпідставні та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не підтвердив належними доказами, що в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені частинами 2-3 статті 203 Цивільного кодексу України, що визначені підставами зустрічного позову, тобто не довів обставин, в силу яких спірний договір мав бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим, вимоги позивача за зустрічним позовом є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Судовий збір, що сплачений позивачем за зустрічним позовом при поданні зустрічного позову, в розмірі 1 147,00 грн., відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

Щодо вимог позивача за первісним позовом, судом враховано наступне.

Підставою первісного позову є порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення коштів за спірним Договором з відповідача за первісним позовом.

Згідно з пунктом 6.1. Договору покупець зобов'язаний перерахувати повну 100% оплату за товар на поточний рахунок продавця в розмірі, визначеному в рахунках-фактурах протягом 14 днів з моменту їх виставлення.

На підтвердження виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань за Договором з поставки товару, несплата вартості якого стала підставою звернення до суду, зокрема, того, що позивач за первісним позовом протягом періоду з вересня по жовтень 2012 року поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв товар, надано видаткові накладні (Т.1, а.с.№№ 23-52 вибірково), які підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін на суму 539 878,34 грн.

Дослідивши зазначені первинні документи, суд дійшов висновку, що вони складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копії рахунків-фактур, що складені уповноваженим представником та скріплені відбитками печаток позивача за первісним позовом, в яких зазначено, що підставою їх складання є спірний Договір.

Судом враховано, що підписання сторонами видаткових накладних фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, на що, зокрема, звернуто увагу у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію від 16.11.2012 № 456/12 з вимогою погасити заборгованість за Договором у сумі 403 103,19 грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом, 30.11.2012 за № 2, від відповідача за первісним позовом надійшов гарантійний лист, який підписаний директором Силкою Е.М., підпис якого скріплений відбитком печатки товариства, в якому гарантується сплата заборгованості. Натомість, оригіналу вказаного листа до матеріалів справи не подано, тому його копія, як доказ визнання відповідачем за первісним позовом наявності боргу за спірним Договором, судом не приймається, з огляду на приписи статті 36 Господарського процесуального кодексу України. При відсутності оригінала документа відсутні можливості для перевірки відповідності йому його копії, відтак, не може бути засвідчено про відповідність оригіналу такій копії.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За результатами аналізу фактичних обставин справи, оцінки доказів, що надані сторонами в матеріали справи, з урахуванням усних пояснень представників сторін, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач визначає зміст позовних вимог, обставини на яких вони ґрунтуються, докази, що їх підтверджують.

За змістом позовної заяви, позивач за первісним позовом вимагав стягнення з відповідача за первісним позовом коштів, які являються грошовим зобов'язанням відповідача за Договором, виникнення якого пов'язано з виконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором, що обґрунтовано наданими суду первинними бухгалтерськими документами та зазначенням обставин щодо часткового виконання грошового зобов'язання відповідачем за первісним позовом.

Проте, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог спірні видаткові накладні не містять реквізитів спірного Договору, а в графі «замовлення» вказано: Договір від 03.09.2012 № 333-3.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими, у даному випадку, виступають видаткові накладні.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 вказаного Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Проте, з огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги заперечення відповідача за первісним позовом, суд не може не звернути увагу на те, що у спірних видаткових накладних зазначено реквізити іншого договору, ніж того, стягнення заборгованості за яким є предметом спору.

Натомість, як зазначається представником позивача за первісним позовом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом частково оплачено товар на суму 136 806,05 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Проте, у зв'язку з тим, що у графі «призначення платежу» не вказано як підставу платежу спірний Договір, відсутні підстави для прийняття вказаних часткових оплат як доказів оплати боргу саме за спірним Договором. Разом з тим, у графі «призначення платежу» зазначено підставу: рахунок-фактура № БС-0003577 від 07.09.2012, який суд також не може врахувати як доказ оплати саме за спірним Договором, з огляду на те, що рахунок-фактура, який міститься в матеріалах справи і який, зі слів позивача за первісним позовом, переданий відповідачу за первісним позовом у межах спірного Договору, не містить реквізитів спірного Договору, в ньому зазначено про його складання на підставі видаткової накладної, яка, в свою чергу, як вже зазначено вище, містить реквізити іншого Договору.

Суд звертає увагу позивача за первісним позовом на те, що підставою позову ним визначено невиконання грошових зобов'язань за договором поставки від 29.08.2012 № 333-3, тоді як фактично спір виник у зв'язку з несплатою вартості товару, що отриманий на підставі договору від 03.09.2012 № 333-3, тобто з інших підстав, що виключає можливість задоволення первісних позовних вимог.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що товар за спірними видатковими накладними поставлено позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом саме на підставі спірного Договору.

Стягнення вартості товару за видатковими накладними можливе лише в межах договору від 03.09.2012 № 333-3, а, у разі відсутності такого Договору, у межах вимог статті 181 Господарського кодексу України - укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом у тексті позовної заяви та у судовому засіданні від 05.12.2013 наполягає на стягненні з відповідача за первісним позовом суми позову, виключно у зв'язку з невиконанням умов Договору та на підставі Договору, суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи, що позивачем за первісним позовом не доведено факт поставки відповідачеві за первісним позовом товару саме на підставі спірного Договору, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена належними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, а тому, позовна вимога про стягнення 403 101,74 грн. основного боргу безпідставна та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 4 136,17 грн. 3% річних, 1 437,11 грн. інфляційних втрат, 80 620,35 грн. штрафу та 20 680,77 грн. пені, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

У зв'язку з тим, що в даному провадженні встановлювався факт порушення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання за Договором та суд дійшов висновку про недоведеність такого порушення, позовні вимоги про стягнення 4 136,17 грн. 3% річних, 1 437,11 грн. інфляційних втрат, 80 620,35 грн. штрафу та 20 680,77 грн. пені, що нараховані позивачем за первісним позовом на вказане грошове зобов'язання відповідача за первісним позовом, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем за первісним позовом подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом у межах ціни позову.

За змістом пункту 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову можуть бути зазначені в резолютивній частині рішення суду.

Відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову, суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається із заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, вказана вимога ґрунтується на припущеннях позивача, в ній не наведено обставин, які могли б стати підставами для вжиття таких заходів та не надано жодного доказу на підтвердження вказаної вимоги, відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими законодавство пов'язує застосування вищевказаних заходів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Судовий збір, що сплачений позивачем за первісним позовом при поданні позову у розмірі 10 199,52 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук