Рішення

від 29.04.2009 по справі 3/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09                                                                                           Справа№ 3/71

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ВАТ „Укрнафта” в особі відокремленого підрозділу „Нафтогазовидобувного управління „Бориславнафтогаз”, м. Борислав

До відповідача: ТзОВ „Ярослав ЛТД”, с. Городище, Самбірський район

Про стягнення 10 498,45 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Гавдьо М.Т. –представник

від відповідача: Кав”як М.С. –директор, Гривняк Е.М. –представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством ВАТ „Укрнафта” в особі відокремленого підрозділу „нафтогазовидобувного управління „Бориславнафтогаз” до ТзОВ „Ярослав ЛТД” про стягнення 10 498,45 грн.

Позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення  8 498,45 грн., оскільки частково оплатив основну заборгованість в розмірі 2 000,00 грн.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 29.04.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

07.02.2000 року між НГВУ „Бориславнафтогаз” ВАТ „Укрнафта” (Орендодавець) та ТзОВ „Ярослав ЛТД” (Орендар) укладено договір про оренду основних фондів №1/03-11/7. За оренду основних засобів Городищанської дільниці відповідач зобов'язувався проводити оплату згідно умов договору, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши відокремленому підрозділу „Нафтогазовидобувного управління „Бориславнафтогаз” 7 843,26 грн.

Позивачем була направлена претензія №04-18п від 28.11.2008 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 843,26 грн.

Відповідно до п.9.3 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 582,39 грн. та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано три відсотки річних в розмірі 72,80 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно умов договору №1/03-11/7 в 2008 року відповідач орендував у позивача основні засоби Городищанської дільниці, орендна плата яких становила 1 271,66 грн.

Пунктів 3.1 та 3.2 Договору №1/03-11/7 передбачено, що за володіння та користування Орендованим майном Орендар щоквартально сплачує Орендодавцю орендну плату, яка перераховується Орендодавцю на розрахунковий рахунок, авансовим перерахуванням, не пізніше 10 числа першого поточного місяця квартала.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 7 843,26 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 72,80 грн. підлягають до сплати.

Пунктом п.9.3 Договору №1/03-11/7 передбачено, що за несвоєчасне внесення Орендарем орендної плати він сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової кредитної ставки НБУ, що складає та підлягає до стягнення в сумі 582,39 грн.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення 8 498,45 грн., про що свідчить письмова відповідь на позовну заяву.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 104,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ярослав ЛТД” (81477, Львівська область, Самбірський район, с. Городище, код ЄДРПОУ 22378555) на користь ВАТ „Укрнафта” в особі відокремленого підрозділу „Нафтогазовидобувного управління „Бориславнафтогаз” (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Карпатська Брама, 26, код ЄДРПОУ 00136544) –7 843,26 грн. –основного боргу, 72,80 грн. –трьох відсотків річних, 582,39 грн. –пені, 104,98 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2 000,00 грн. провадження у справі –припинити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.04.2009 року

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.