Рішення

від 07.11.2013 по справі 917/2032/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 р. Справа №917/2032/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", вул.Петровського, 16, м.Лубни, Полтавська область,37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини", вул.Старо-Троїцька, 4, м.Лубни, Полтавська область,37500

про стягнення 72070,94грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача : Соловйова В.В.

від відповідача: Якименко Д.Д., Бородавка Л.М., Жадовець Д.В.

У судовому засіданні 07.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором про поставку продукції №1 від 03.01.2012р. у розмірі 72070,94 грн. , з них основного боргу 69 810 грн. 01 коп, пені - 468 грн. 65 коп та 3% річних - 1792 грн.28 коп.

Позивач 28.10.2013 року подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 72255 грн. 17 коп. , з них основного боргу - 69810 грн. 01 коп., пені - 481 грн. 39 коп. та 3% річних - 1963 грн. 77 коп.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує,посилаючись на те, що: з урахуваннямст. 530 Цивільного Кодексу України термін виконання зобов'язання не настав; термін виконання грошового зобов'язання є 31.12.2013 року - останній день дії договору; наведене виключає можливість нарахування пені та штрафу.

У судових засіданнях 29.10.2013р., 29.10.2013р. та 05.11.2013р. оголошувалась перерва у розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладеного договір на поставку продукції № 1 від 03.01.2012 року, за яким Позивач зобов'язувався поставити та передати у власність Відповідача медичну продукцію (товар), а Відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна на одиницю товару,асортимент, загальна вартість кожної окремої заломленої партії продукції зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною до цього договору. (п.1.2.)

Згідно п.2.5 Договору оплата за отриманий товар проводиться на умовах вказаних у відвантажувальних документах.

Позивач умови договору № 1 від 03.01.2012 року виконав в повному обсязі, поставив продукцію Відповідачу за період з 03.01.2012 року по 31.05.2013 року назагальну суму 106 252 (сто шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 14 коп. Даний факт підтверджується матеріалами справи та не оспорюється Відповідачем.

В порушення своїх зобов"язань за Договором, частково оплатив вартість товару, а саме у розмірі - 36 442 (тридцять шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 13 коп.

На дату подання позову залишився неоплачений Товар за видатковими накладними: № РН-0000060 від 19.06.2012 року, № РН-0000065 від 25.06.2012 року, №РН-0000070 від 09.07.2012 року, № РН-0000074 від 16.07.2012 року, № РН-0000078 від 24.07.2012 року, № РН-0000082 від 07.08.2012 року, № РН-0000085 від 16.08.2012 року, № РН-0000094 від 27.08.2012 року, № РН-0000093 від 28.08.2012 року, № РН-0000098 від 06.09.2012 року, № РН-0000100 від 13.09.2012 року, № РН-0000103 від 18.09.2012 року, № РН-0000106 від 25.09.2012 року, № РН-0000108 від 26.09.2012 року, № РН-0000111 від 04.10.2012 року, № РН-0000117 від 15.10.2012 року, № РН-0000120 від 23.10.2012 року, № РН-0000124 від 31.10.2012 року, № РН-0000129 від 13.11.2012 року, № РН-0000130 від 15.11.2012 року, № РН-0000141 від 13.12.2012 року, № РН-0000004 від 15.01.2013 року, № РН-0000006 від 24.01.2013 року, № РН-0000010 від 29.01.2013 року, № РН-0000012 від 06.02.2013 року, № РН-0000017 від 12.02.2013 року, № РН-0000020 від 21.02.2013 року, № РН-0000024 від 21.02.2013 року, № РН-0000029 від 04.03.2013 року, № РН-0000032 від 11.03.2013 року, № РН-0000037 від 18.03.2013 року, № РН-0000041 від 25.03.2013 року, № РН-0000045 від 02.04.2013 року, № РН-0000048 від 10.04.2013 року, № РН-0000053 від 17.04.2013 року, № РН-0000058 від 22.04.2013 року та № РН-0000061 від 15.05.2013 року на загальну суму 69 810 грн. 01 коп. Дана сума боргу відаповідача підтверджується підписаними сторонами Актами звірки розрахунків від 01.04.2013 року та від 28.10.2013 року. Дані акти підписані сторонами, скріплені печатками, не заперечуються відповідачем

Відповідач надав суду докази часткового погашення основної суми боргу на час розгляду справи в суді на суму 4500грн. Позивачем дана обставина також підтверджується.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають міжсуб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положеньстатті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогцьогоКодексу інших актівцивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу Українивстановлено, щодоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншихправових актів, договору, а за відсутності конкретних вимогщодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певнихумовахзвичайноставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)всплатити за ньогопевнугрошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносинсторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другоїсторони (кредитора) певнудію (передатимайно, виконати роботу, надати послуги, сплатити грошітощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу Україн передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з накладних та актів звірки розрахунків від , підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень.

В судових засіданнях відповідач не заперечив факт основної заборгованості з урахуванням проведених оплат на час розгляду справи.

Доводи Відповідача щодо ненастання строку виконання грошового зобов'язання за договором через його невизначеність відсутність з боку Позивача вимоги про сплату у порядку статті 530 ЦК України, відхиляються судом як необґрунтовані на підставі наступного.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Тобто наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України , а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу у розмірі 4500грн.

Відповіднодо абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякіпитання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1частини першої статті 80 ГПК ), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплатасуми боргу, знищенняспірного майна, скасуванняоспорюваного акта державного чиіншого органу тощо), якщоміж сторонами у зв'язку з цим не залишилосяневрегульованихпитань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесірозглядусправи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4500грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Сума основного боргу у розмірі 65310,01 грн. є обгрунтованою та такою. що підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарськісанкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченнявиконання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше договором чи законом не встановлено.

У зв'язку з цим, суд здійснивши перерахунок пені дійшов висновку, щостягненню підлягає 481 грн. 39 коп. - пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та відсплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних нарахована правомірно , проте розрахунок проведений Позивачем є неточний, оскільки станом на 24.10.2013 року (дата нарахування 3% річних), відповідачем були проведено часткове погашення боргу.

У зв'язку з цим стягненню підлягає лише 1962 грн. 07 коп., в частині стягненя 1 грн. 70 коп - слід відмовити.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п.1-1 ст.80, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" (вул.Старо-Троїцька, 4, м.Лубни, Полтавська область, 37500, р/р 2600612901 в відділенні ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, код 30131417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (вул.Петровського, 16, м.Лубни, Полтавська область, 37500, р/р 2600413096 в відділенні "Лубенського управління ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, код 32027112) суму основного боргу у розмірі 65310,01грн., пеню у розмірі - 481,39грн., 3% річних у розмірі - 1962,07грн. та 1720,45грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4500грн. - припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 11.11.13 р.

Суддя Кльопов І.Г.