Постанова

від 19.12.2013 по справі 917/2032/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 917/2032/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лук'янова Ю.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3550 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.13 р. у справі № 917/2032/13

за позовом ТОВ "Медфармсервіс", Полтавська обл.,

до ТОВ "Фармація Полтавщини", Полтавська обл.,

про стягнення 72 070,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про поставку продукції № 1 від 03.01.2012 р. у розмірі 72070,94 грн., з них основного боргу 69810,01 грн., пені 468,65 грн., 3% річних у сумі 1792,28 грн.

Рішенням господарського суду Полтавсьої області від 07.11.2013 р. по справі № 917/2032/13 ( суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 653110,01 грн. основного боргу, пеню у розмірі 481,39 грн., 3% річних у розмірі 1962,07 грн. та 1720,45 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 4500 грн. припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області в частині стягнення основного боргу,пені та річних не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цієї частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних відмовити повністю.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на ненастання його обов'язку щодо оплати за отриманий товар, у зв'язку з відсутністю встановленого строку оплати у договорі.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника відповідача.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання, так як відповідач як юридична особа, мав можливість надіслати в судове засідання іншого представника для надання відповідних пояснень.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що строк виконання зобов'язання по виконанню грошового зобов'язання за договором № 1 від 03.01.2012 настав з моменту отримання товару відповідно до ст. 692 ЦК України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, між позивачем та відповідачем укладеного договір на поставку продукції № 1 від 03.01.2012 року, за яким позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача медичну продукцію (товар), а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна на одиницю товару, асортимент, загальна вартість кожної окремої заломленої партії продукції зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною до цього договору. (п.1.2.)

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата за отриманий товар проводиться на умовах вказаних у відвантажувальних документах.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором № 1 від 03.01.2012 року виконав в повному обсязі, поставив продукцію відповідачу за період з 03.01.2012 року по 31.05.2013 року на загальну суму 106 252 (сто шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 14 коп, відповідач товар отримав, але свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив . На дату подання позову залишився неоплачений Товар за видатковими накладними: № РН-0000060 від 19.06.2012 року, № РН-0000065 від 25.06.2012 року, №РН-0000070 від 09.07.2012 року, № РН-0000074 від 16.07.2012 року, № РН-0000078 від 24.07.2012 року, № РН-0000082 від 07.08.2012 року, № РН-0000085 від 16.08.2012 року, № РН-0000094 від 27.08.2012 року, № РН-0000093 від 28.08.2012 року, № РН-0000098 від 06.09.2012 року, № РН-0000100 від 13.09.2012 року, № РН-0000103 від 18.09.2012 року, № РН-0000106 від 25.09.2012 року, № РН-0000108 від 26.09.2012 року, № РН-0000111 від 04.10.2012 року, № РН-0000117 від 15.10.2012 року, № РН-0000120 від 23.10.2012 року, № РН-0000124 від 31.10.2012 року, № РН-0000129 від 13.11.2012 року, № РН-0000130 від 15.11.2012 року, № РН-0000141 від 13.12.2012 року, № РН-0000004 від 15.01.2013 року, № РН-0000006 від 24.01.2013 року, № РН-0000010 від 29.01.2013 року, № РН-0000012 від 06.02.2013 року, № РН-0000017 від 12.02.2013 року, № РН-0000020 від 21.02.2013 року, № РН-0000024 від 21.02.2013 року, № РН-0000029 від 04.03.2013 року, № РН-0000032 від 11.03.2013 року, № РН-0000037 від 18.03.2013 року, № РН-0000041 від 25.03.2013 року, № РН-0000045 від 02.04.2013 року, № РН-0000048 від 10.04.2013 року, № РН-0000053 від 17.04.2013 року, № РН-0000058 від 22.04.2013 року та № РН-0000061 від 15.05.2013 року на загальну суму 69810 грн.01 коп. Дана сума боргу відповідача підтверджується підписаними сторонами Актами звірки розрахунків від 01.04.2013 року та від 28.10.2013 року. Дані акти підписані сторонами, скріплені печатками, не заперечуються відповідачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині 4500 грн. на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, так як відповідач надав суду докази часткового погашення основної суми боргу на час розгляду справи у сумі 4500грн.

Отже, залишок заборгованості відповідача за спірними накладними складає 65310,01 грн.

Посилання відповідача на відсутність строків оплати, не направлення позивачем вимоги про оплату та ненастання строків платежу безпідставно та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками, тощо. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежності від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 65310,01 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленими договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше договором чи законом не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано зробив перерахунок пені та стягнув пеню в сумі 481 грн. 39 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням оплати отриманого товару господарський суд правомірно стягнув з відповідача 3% річних у розмірі 1962,07 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2013 р. по справі № 917/2032/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 19.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.