Рішення

від 14.11.2013 по справі 161/14151/13-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14151/13-ц

Провадження № 2/161/4129/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

при секретарі - Селюкові Р.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивує тим, що з 31 березня 2000 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу є донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу у спільну сумісну власність було набуто майно, яке складається з квартири в с. Підгайці Луцького району, земельної ділянки в с. Підгайці, грошових коштів, автомобіля марки КІА СЕЕD та сертифіката іменних акцій. Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2013 року шлюб між ними розірвано та частково вирішено питання щодо поділу майна. В зв'язку із перебуванням спірного майна на території Луцького району питання поділу квартири та земельної ділянки судом вирішено не було. Згоди щодо добровільного поділу спірного майна не досягнуто. Оскільки донька проживає разом з нею, перебуває на її утриманні, вважає що можливе відступлення від принципу рівності часток у спільному майні, а тому просить виділити у власність та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 106 600 гривень, а також визнати право власності на земельну ділянку в с. Підгайці Луцького району Волинської області площею 0,0076 га для будівництва індивідуального гаража, кадастровий номер 0722884800:01:001:2665, вартістю 13 072 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримала з викладених в уточненій позовній заяві підстав. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Визнання позову представником відповідача не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 31 березня 2000 року. Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6)є Рішення суду набрало законної сили.

Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування в шлюбі, 29 січня 2002 року відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).

З копії технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що вона належить в цілому на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 9)

Крім того, з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 081482 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0076 га розташованої в с. Підгайці Луцького району.

Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2013 року було розірвано шлюб між сторонами та частково вирішено спір про поділ майна. А саме: виділено у власність ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300 000 грн. У власність ОСОБА_3 передано та визнано за нею право власності на автомобіль КІА вартістю 80 000 грн., сертифікат іменних акцій ЗАТ «Демидівська спеціалізована пересувна механізована колона №3» в кількості 6 190 шт. номінальною вартістю 3 095 грн.

Відповідно до ст. 22, 23 КпШС України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. При укладенні угод одного з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

А тому, вказана квартира та земельна ділянка є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 ч. 1 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК ).

Позивач вважає, що оскільки донька після розірвання шлюбу залишилась проживати з нею, перебуває на її повному утриманні, основним місцем їхнього проживання є спірна квартира, іншого житла немає, а тому для забезпечення належних умов проживання неповнолітньої доньки просить суд, при вирішенні даного спору відступити від рівності часток подружжя та визнати за нею право власності квартиру АДРЕСА_1.

Беручи до уваги факт визнання представником відповідача заявлених позивачем вимог, враховуючи інтереси неповнолітньої ОСОБА_5, яка залишилася на проживанні та утриманні позивачки суд використовує надану процесуальну можливість відступлення від засади рівності часток подружжя при вирішенні питання поділу квартиру як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

Оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід виділити у власність та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 106 600 гривень, а також визнати право власності на земельну ділянку в с. Підгайці Луцького району Волинської області площею 0,0076 га для будівництва індивідуального гаража, кадастровий номер 0722884800:01:001:2665, вартістю 13 072 грн.

Розмір задоволених позовних вимог майнового характеру щодо відповідача ОСОБА_4, а саме вартість спірної квартири та земельної ділянки, становить 119 672 грн.

А тому, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати виходячи з вартості присудженого майна, а саме: 1 196,72 грн. Решту витрат слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 174, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. 52, 368 ЦК України, ст.ст. 22, 23 КпШС України, ст.ст. 57, 61, 69, 70, 71, 74 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Провести поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, наступним чином: виділити у власність ОСОБА_3 наступне майно:

1) квартиру АДРЕСА_1, вартістю 106 600 гривень;

2) земельну ділянку площею 0,0076 га для будівництва індивідуального гаража в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:2665, вартістю 13 072 грн. (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №081482, виданий 31.05.2005 року на підставі рішення Підгайцівської сільської ради від 29.03.2005 року № 20-3, зареєстрований за №1760).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на:

1) квартиру АДРЕСА_1;

2) земельну ділянку площею 0,0076 га для будівництва індивідуального гаража в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:2665 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №081482, виданий 31.05.2005 року на підставі рішення Підгайцівської сільської ради від 29.03.2005 року № 20-3, зареєстрований за №1760).

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 1 196 (одну тисячу сто дев'яносто шість) гривень 72 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій