Рішення

від 13.05.2009 по справі 15/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ                 

13.05.2009                                                                                   Справа  № 15/22

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ергопак”, м. Боярка Київської області

до приватного підприємства „ЕДУ-АРТ”, м. Ужгород

про стягнення  19294,69 грн. боргу,

Суддя – Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Ергопак” заявлено позов до приватного підприємства „ЕДУ-АРТ” про стягнення 19294,69 грн. боргу.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Позивач надіслав на адресу господарського суду області лист Вих. №05/05/09 від 05.05.09, в якому виконав вимоги суду, долучивши належним чином завірені копії видаткових накладних №Ф09:РН-007292 від 07.04.08, №Ф09:РН-007353 від 11.04.08, №Ф09:РН-007570 від 19.05.08 та докази знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 01 квітня 2009 року за юридичною адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101, кв. 808.

Відповідач вимоги ухвал суду від 06.04.09 та 22.04.09 щодо подання витребуваних документів та забезпечення участі свого уповноваженого представника на засідання суду не виконав. Ухвали суду, надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на юридичну адресу відповідача, повернуто органом зв'язку з довідкою причини повернення „закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист ВГСУ 02.06.2006  N 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,            порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

СУД ВСТАНОВИВ:

 Між товариства з обмеженою відповідальністю „Ергопак” (продавець) та приватним підприємством „ЕДУ-АРТ” (покупець) 07 квітня 2008 року укладено договір купівлі-продажу №24/08, за яким продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність продавця матеріальні цінності (господарчі, побутові товари та інше), а покупець – прийняти та оплатити зазначений товар.

У відповідності до вказаного договору на підставі видаткових накладних №ФО9:РН-007292 від 07.04.08, №ФО9:РН-007353 від 11.04.08 та №ФО9:РН-007570 від 19.05.08 приватному підприємству „ЕДУ-АРТ” було поставлено товар на суму 75624,19 грн.

Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку (п.п. 2.7 договору).

Товар, що переданий покупцем, повинен бути повністю сплачений не пізніше 28 календарних днів з моменту фактичної передачі товару (п.п. 2.8 договору).

Актом звірки за період 01.01.08 по 19.08.08 (арк. спр. 20) сторони визначили основний борг відповідача в розмірі 70624,19 грн.

Відповідач частково оплатив та повернув поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками (арк. спр. 17 - 19)  та накладними на повернення товару №ФО9:ВзН-00093 від 20.08.08 на суму 20254,60 грн., №ФО9:ВзН-00094 від 29.08.08 на суму 8186,39 грн та №ФО9:ВзН-00092 від 29.08.08 на суму 14288,51 грн. ( арк. спр. 12 – 16).

На день подання позову (01.04.09) заборгованість склала 19294,69 грн. боргу.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 19294,69 грн., яку відповідач не спростував, отже, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 19294,69 грн. боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

СУД  ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

Стягнути з приватного підприємства „ЕДУ-АРТ”, вул. Гагаріна, буд. 101, кім. 808, м. Ужгород (п/р 2600901313408 в „ОТП” Банк, МФО 312657, код ЄДРПОУ 35045705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ергопак”, вул. 40 років Жовтня, 36, а/с 349, м. Боярка Київської області (п/р 2600901313408в КБ „Актив-Банк м. Київ, МФО 300852, код 3136122) суму 19294 /Дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири/ грн. 69 коп., а  також суму 192 /Сто дев'яносто дві/ грн. 94 коп. у відшкодування  витрат по оплаті державного мита та 118 /Сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.                

          2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                  Ващиліна Н.М.