Постанова

від 28.04.2009 по справі 26/32-09-812

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/32-09-812

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" квітня 2009 р. Справа № 26/32-09-812

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Бойко О.І. - по довіреності;

від відповідача —не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р.

по справі №26/32-09-812

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР”

до Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк”

про стягнення 1086123,29грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 28.04.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У лютому 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” (надалі —Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” (надалі —Банк, відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 1086123,29грн., з яких 1070000,00грн. - кошти, що підлягали зарахуванню на банківський рахунок позивача в Одеській обласній філії “Райффайзен Банк Аваль” згідно укладеного 25.12.2008р. між сторонами договору №10.3-07/016 на збирання (інкасацію) грошової виручки (надалі —договір на інкасацію); 16123,29грн. - збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), завдані незарахуванням відповідачем грошових коштів у розмірі 1070000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача, які підлягали подальшому перерахуванню на його депозитний рахунок в Одеській обласній філії “Райффайзен Банк Аваль” з метою отримання процентів згідно з умовами договору №021/3-0-1/019 “Про вклад депозитний “Поточний” для корпоративних клієнтів” від 09.09.2008р. (надалі —депозитний договір). Позивач також просив на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України стягнути з відповідача судові витрати по держмиту у сумі 10861,23грн., 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 54306,16грн. витрат на юридичні послуги.

          В якості правового обґрунтовування своїх вимог позивач послався на ст.ст.22, 526, 612, 623 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.03.2009р.).

          Рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму своєчасно неперерахованих коштів в розмірі 1070000,00грн., збитки в розмірі 16123,29грн., державного мита в сумі 10861,23грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118грн.; в решті позову відмовлено ( в частині стягнення 54306,16грн. витрат на юридичні послуги).

          Рішення суду вмотивоване положеннями ст.ст.525, 526, 610, 611 ЦК України, ст.224 ГК України; прийняттям відповідачем 29.12.2008р. грошових коштів у сумі 1070000,00грн. від позивача та невиконанням Банком зобов'язання з зарахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок Товариства в Одеській обласній філії “Райффайзен Банк Аваль” всупереч п.2.1., п.2.8. договору на інкасацію; простроченням станом на 17.02.2009р. виконання Банком зобов'язання щодо зарахування вказаної суми на 50днів; заподіянням позивачеві діями Банку збитків у вигляді неотриманих процентів за депозитним договором в розмірі, що згідно обґрунтованого розрахунку позивача склали 16123,29грн. (1070000,00грн. х 11% х 50днів); наявністю двостороннього акту звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідачем визнано заборгованість у розмірі 1070000,00грн.; відсутністю підстав для стягнення з відповідача витрат за надані позивачу юридичні послуги, оскільки договір про надання юридичних послуг укладений позивачем не з адвокатом, а з фізичною особою та ці витрати не входять до складу судових згідно змісту ст.44 ГПК України.

          Частково не погодившись з рішенням суду, Закрите акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області в частині стягнення збитків в розмірі 16123,29грн. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в цій частині.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на наступне: з 23.02.2009р. Постановою НБУ №81 від 19.02.2009р. в ЗАТ “АКБ “Одеса-Банк” призначено тимчасову адміністрацію та введено тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності з положеннями ст.ст.2, 73, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст.319 ЦК України, отже обмеження прав клієнтів на розпорядження їх активами є таким, що передбачене законом; суд в порушення ст.ст.4-2, 4-3, 77 ГПК України не відклав розгляд справи, незважаючи на відповідне клопотання Банку, заявлене з підстав виклику до прокуратури його представника (єдиного уповноваженого тимчасовим адміністратором представляти інтереси відповідача в судах та інших органах на час розгляду справи), та позбавив відповідача можливості ознайомитись з заявою про уточнення позовних вимог, якою змінено підставу позову щодо стягнення збитків; відповідно до ст.ст.511, 629 ЦК України правовідносини сторін по договору інкасації не можуть стосуватись правовідносин позивача з іншими особами; зобов'язання Банка за договором на інкасацію обмежувались перерахуванням коштів на поточний рахунок, на якому відсотки не нараховуються; згідно з п.9.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах для отримання відсотків з грошової суми, позивач повинен був перерахувати їх на депозитний рахунок; суд всупереч положенням ст.ст.218, 224 ГК України не встановив всіх елементів складу правопорушення, зокрема причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та нанесеними позивачу збитками, оскільки навіть при належному виконанні Банком свого зобов'язання з перерахування коштів, ініціювання позивачем дій з перерахування їх на депозитний рахунок є лише припущенням.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” не погоджується з її доводами, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на таке: запровадження тимчасового мораторію на задоволення вимог кредиторів не є перешкодою для розгляду господарським судом позову кредитора до Банку, крім того заявлена до стягнення заборгованість виникла до введення мораторію; заяву про відкладення розгляду справи подано відповідачем за безпідставно стислий період часу до початку судового засідання, з наданням переваги виклику до прокуратури, та з неповажної підстави, оскільки недостатня кількість представників Банку не є причиною для неявки до господарського суду (з урахуванням визнання судом обов'язкової явки сторін), а видача однієї довіреності не може бути перешкодою для здійснення господарського судочинства та свідчить про недобросовісне використання відповідачем своїх процесуальних прав; подаючи до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи, відповідач не подав витребуваний судом відзив на позов; позивач не змінював предмет та підстави позову, а надав більш детальне їх обґрунтування заявою про уточнення позовних вимог, з якою представник Банку мав можливість ознайомитись; позивачем доведено факт неотримання доходу від розміщення неперерахованих відповідачем коштів на підставі депозитного договору внаслідок дій відповідача, що підтверджується наявністю депозитного рахунку, яким користується позивач згідно доданої до апеляційної скарги довідки ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

          У засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

          Представник ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” в засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, незважаючи на те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами по справі 25.12.2008р. був укладений договір на збирання (інкасацію) грошової виручки №10.3-07/016, предметом котрого є надання Банком послуг з проведення власними силами і засобами в погоджені дні і години збирання грошової виручки Товариства (Клієнта) та доставка її в касу Банку, а також приймання Банком грошової виручки Клієнта, обробка та своєчасне зарахування на рахунок Клієнта №26000118372 в Одеській обласній філії “Райффайзен Банк Аваль” м. Одеси, МФО 328351; Клієнт сплачує Банку за надані послуги комісію у розміри і в строки, передбачені цим договором.

          Відповідно до п.2.8. договору на інкасацію Банк зараховує суму інкасованої грошової готівки на рахунок Клієнта не пізніше 12:00год. наступного операційного дня Банку.

          29.12.2008р. за супровідною відомістю №012 та супровідною відомістю №013 позивачем було передано інкасатору відповідача для зарахування на рахунок ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” грошові кошти у сумі 556000грн. та 514000грн. відповідно, всього 1070000грн., що підтверджується підписом інкасатора та печаткою Банку на копіях згаданих супровідних відомостей та не заперечується відповідачем.

          В порушення п.п.2.1., 2.8. договору на інкасацію, згідно яких одержані грошові кошти до 12год. 00 хвил. 30.12.2008р. повинні були бути зараховані на банківський рахунок позивача в Одеській обласній філії “Райффайзен Банк Аваль”, відповідач не зарахував 1070000грн. на цей рахунок і станом на 05.02.2009р. та на дату вирішення спору в суді першої інстанції це зобов'язання відповідачем не було виконано.

          Вказана обставина підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.02.2009р., підписаним сторонами, і не заперечується ЗАТ “АКБ “Одеса-Банк”.

          У зв'язку з викладеними обставинами Товариство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 1070000грн. грошових коштів, вчасно не зарахованих Банком на його банківський рахунок в ООФ “Райффайзен Банк Аваль”, та  16123,29грн. збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок неотримання процентів (11% річних) за період з 30.12.2008р. до 17.02.2009р. (50 днів) від розміщення на депозитному рахунку в ООФ “Райффайзен Банк Аваль” вкладу у сумі 1070000грн. згідно договору №021/3-0-1/019 від 09.09.2008р. “Про вклад депозитний “Поточний” для корпоративних клієнтів” з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

          Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1070000грн. неперерахованих  грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР”  №26000118372 в ООФ “Райффайзен Банк Аваль”, застосувавши до спірних відносин ст.526 ЦК України.

          Колегія суддів зауважує, що застосуванню до спірних правовідносин в даній справі поряд зі ст.526 ЦК України підлягали положення п.5 ч.2 ст.16, ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України, за якими позивач вправі вимагати, а суд —задовольнити позовну вимогу Товариства про зобов'язання Банку зарахувати 1070000грн. грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок позивача в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” №26000118372, позаяк позивач як кредитор відповідно до умов договору на інкасацію вправі був вимагати від Банку як боржника виконання його обов'язку в натурі згідно із змістом зобов'язань сторін за цим договором, тобто виходячи із змісту п.п.2.1., 2.8. договору на інкасацію.

          Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги згоду скаржника з рішенням суду в цій частині та досягнення за цим рішенням бажаного для позивача кінцевого результату (надходження 1070000грн. грошових коштів на рахунок №26000118372 в ООФ “Райффайзен Банк Аваль”, як і передбачено умовами договору на інкасацію), констатує правильність рішення суду першої інстанції в цій частині, перевіряючи його законність та обґрунтованість в повному обсязі відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України.

          Перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо підстав скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 16123,29грн. неодержаного доходу, колегія суддів погоджується з ними з огляду наступного.

          Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Отже умовою покладення на порушника зобов'язання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заподіяних, зокрема, простроченням виконання (невиконанням) зобов'язання за ст.ст.610, 611 ЦК України, є встановлення наявності складу цивільного правопорушення, а саме, наявності збитків та обґрунтованості позивачем їх розміру, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) боржника та заподіяними збитками, вини заподіювача збитків.

          Суд першої інстанції задовольнив вимогу ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” і присудив до стягнення з ЗАТ “АКБ “Одеса-Банк” 16123,29грн. неодержаних доходів, спираючись на обставину укладення позивачем і ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної філії договору №021/3-0-1/019 від 09.09.2008р. “Про вклад депозитний (поточний) для корпоративних клієнтів” (Депозитний договір) та пославшись на подальше зарахування 1070000грн. грошових коштів, одержаних Банком від позивача і не зарахованих на рахунок №26000118372 в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, на депозитний рахунок ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” №26158113118372 в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (депозитний рахунок) як на доведену обставину і подію, що мала відбутися.

          Проте останнє є суттєвою обставиною, що має вирішальне значення для справи в цій частині позовних вимог, яку місцевий господарський суд визнав встановленою всупереч її недоведеності позивачем згідно з вимогами ст.33, 34 ГПК України належними доказами, тобто доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

          Виходячи із змісту п.1.2.5.; п.2.1.; п.3.1. Депозитного договору від 09.09.2008р. та наголошення позивачем про користування депозитним рахунком згідно депозитного договору, слід вважати, що станом на 09.09.2008р. позивач мав зарахувати вклад на депозитний рахунок у сумі 500000грн., а станом на 30.12.2008р. мінімальна сума вкладу не повинна була бути меншою ніж 100000грн.

          Згідно п.п.2.2. депозитного договору відкриття Депоненту поточного рахунку в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” №26000118372 згідно п.1.2.9. депозитного договору (на який Банк повинен був зарахувати грошові кошти позивача) та проведення по ньому Депонентом (позивачем) розрахункового обслуговування є обов'язковою умовою при укладанні Депозитного договору.

          За п.3.1. Депозитного договору сума вкладу може збільшуватись шляхом здійснення Депонентом безготівкових додаткових внесків з Поточного рахунку (йдеться про поточний рахунок з реквізитами, визначеними у п.1.2.9.), або інших поточних рахунків Депонента, на Депозитний рахунок. Сума вкладу визначається як фактичний залишок грошових коштів на Депозитному рахунку, що підтверджується завіреною Банком випискою по Депозитному рахунку (п.3.2. Депозитного договору).

          Таким чином, стверджуючи про те, що 1070000грн. підлягали зарахуванню з Поточного рахунку на Депозитний рахунок в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, позивач повинен був довести, що він мав намір (або був вимушений виходячи з певних обставин та міркувань) 30.12.2008р. здійснити безготівковий додатковий внесок з Поточного рахунку на Депозитний рахунок усієї суми 1070000грн. грошових коштів, а не залишити їх на Поточному рахунку для здійснення розрахункових операцій в інших господарських цілях.

          Далі, доказуючи спричинення йому збитків у вигляді 16123,29грн. неодержаних  від нерозміщення цих коштів  на Депозитному рахунку 11% річних за 50 днів до 17.02.2009р., позивач також повинен був довести, що вказана сума грошових коштів у період з 30.12.2008р. по 17.02.2009р. (термін нарахування процентів по вкладу) складала би середньоденний залишок коштів на Депозитному рахунку, позаяк за п.1.2.4. Депозитного договору проценти сплачуються ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в залежності від середньоденного залишку коштів на Депозитному рахунку, який може змінюватись у зв'язку з реалізацією Депонентом права витребувати частину вкладу (повернення частини вкладу) згідно з п.п.3.1., 3.2. Депозитного договору.

          Відповідно до п.2.4. Депозитного договору проценти за користування вкладом нараховуються щомісячно на середньоденний залишок суми вкладу на Депозитному рахунку за кожний календарний день зберігання вкладу починаючи з дня, наступного за днем зарахування вкладу на Депозитний рахунок (на суму додаткових внесків у випадку їх здійснення —з дня зарахування додаткового внеску на Депозитний рахунок) та включно по день, який передує поверненню вкладу або його частини.

          Всупереч викладеному, твердження позивача про те, що 1070000грн. підлягали зарахуванню з Поточного рахунку в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на Депозитний рахунок в цьому ж банку, а не використовувались би на Поточному рахунку для проведення розрахункового обслуговування Депонента, є цілковитим припущенням і не знаходить об'єктивного підтвердження в матеріалах справи.

          Водночас, ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” взагалі не згадує, що мало намір внести додатковий вклад на Депозитний рахунок у сумі 1070000грн. та не зменшувати його за рахунок витребування частки вкладу протягом 50 днів, внаслідок чого середньоденний залишок коштів весь цей період був би не меншим цієї суми, що є передумовою для нарахування ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 11% річних на 1070000грн. Депозитного вкладу.

          За цих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач безпідставно заявляє про неодержаний дохід у сумі 16123,29грн. 11% річних у зв'язку з  незарахуванням відповідачем 30.12.2008р. 1070000грн. на Поточний рахунок в ООФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, а наявність та розмір  цих збитків є недоведеними ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР”.

          Також виходячи з гіпотетичного характеру тверджень про зарахування цієї суми на Депозитний рахунок, не вбачається і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неможливістю одержати доход від нерозміщення коштів на Депозитному рахунку позивача.

          Таким чином, навіть якщо б відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором на інкасацію і вчасно зарахував 1070000грн. на Поточний рахунок позивача в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, одержання ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” процентів у розмірі 11% річних від вкладу залежало від подальших дій самого Депонента (позивача) по розпорядженню цими коштами в власних господарських цілях і не може вважатись доведеним фактом.

          Враховуючи вищевикладене, для стягнення неодержаного доходу за ст.224 ГК України, ст.ст.611, 623 ЦК України з ЗАТ “АКБ “Одеса-Банк” як особи, що порушила договірні зобов'язання, не вбачається законних підстав, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав  встановленими, і неповним з'ясуванням судом обставин справи, з ухваленням нового рішення про відмову у позові ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” в частині стягнення збитків у сумі 16123,29грн.

          Суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з незадоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки ст.77 ГПК України зобов'язує суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою сторони, якщо справу неможливо розглянути в даному судовому засіданні.

          Крім того, зважаючи на належне повідомлення відповідача про судове засідання 10.03.2009р., наголошене скаржником порушення ст.ст.4-2, 4-3, 77 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту згідно з ч.3 ст.104 ГПК України.

          Судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються згідно ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Витрати скаржника по держмиту за подачу ним апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на ТОВ “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР”.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

     1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” задовольнити.

          2.          Рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. по справі №26/32-09-812 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” 16123,29грн. збитків.

          У задоволенні позову в цій частині відмовити.

          3.          В іншій частині рішення залишити без змін, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

          “Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” 1070000,00грн. грошових коштів; 10644грн. держмита та 115,64грн. на ІТЗ судового процесу.”.

                    4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖЕРМАН-АВТОЦЕНТР” на користь Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Одеса-Банк” 80,62грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                  Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                             Сидоренко М.В.

                                                                                                                Таценко Н.Б.