Рішення

від 09.12.2013 по справі 364/1563/13-ц

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1563/13-ц

Провадження № 2/364/513/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

при секретарі Сіваченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт»

третя особа на стороні відповідача: відділ Держземагенства у Володарському районі Київської області;

Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області

про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсною та скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки власнику,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04 листопада 2013 року звернувся до Володарського суду Київської області із позовом до ТОВ «Зеніт» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсною та скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки власнику, посилаючись на те, що він успадкував після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,676 га, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером 3221686400:04:001:0012 та земельну ділянку площею 4,676 га, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером 3221686400:04:001:0006. Вказує, що він є власником вище зазначених земельних ділянок, додаючи до позову витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що приєднані до матеріалів справи. Позивач зазначає, що 14.12.2012 року між померлою ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт» строком на 10 років укладено два договори оренди землі, предметом оренди яких являються дві належні йому на праві власності земельні ділянки. Посилаючись на те, що в оспорюваних договорах оренди землі відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», та відсутні додатки до договорів, що є невід'ємною частиною договору згідно до вимог чинного законодавства позивач просить суд, визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001691; визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001913; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001691; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001913. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (код ЄДРПОУ 19409944) повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 належні йому на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області: площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3221686400:04:001:0012; площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровим номером 3221686400:04:001:0006, які розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що не згоден з позицією позивача та представника позивача щодо оспорюваних обставин по справі. Обґрунтовував це тим, що додатком до одного договору є державний акт, та довідка про присвоєння кадастрового номера, а до іншого договору додано державний акт, в якому зазначено кадастровий номер. Звертав увагу суду на те, що у названих договорах зазначено, що умова про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки визначається відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що договори, укладені із орендодавцем відповідають Закону України «Про оренду землі» та не порушують права позивача як власника земельних ділянок.

Представник третьої особи на стороні відповідача відділ Держземагенства у Володарському районі Київської області в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обґрунтування, зазначені у письмовому запереченні (а.с. 65-66) та у судовому засіданні зазначив, що підставами для визнання недійсними договорів оренди позивач посилається на відсутність в договорах відомостей про кадастровий номер, невизначеність умови про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Він з цією позицією не погоджується, оскільки вважає, що відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Земельним ділянкам ОСОБА_2 були присвоєні кадастрові номери, відомості про них містяться в документах доданих до оспорюваних договорів оренди. Ст. 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач орендує саме земельні ділянки, які позивач набув в порядку спадкування, договір оренди та документи, які містяться при договорі, місять всю інформацію, для ідентифікації земельної ділянки. Щодо істотної умови - обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, то вона зазначена у відповідному розділі договору - пункти 28-35 (а.с.5;12).

Представник третьої особи реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції в судове засідання не з’явились, подавши до суду письмову заяву, в якій просять суд справу розглядати без їх участі на підставі наявних у ній матеріалів, вимоги визнають в повному обсязі (а.с.24).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2, яка померла 18.02.2013 року, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом та є власником:

-земельної ділянки площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером 3221686400:04:001:0012, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №012663, виданого 07.03.2002 року Рогізнянською сільською радою Володарського району Київської області на підставі розпорядження Володарської РДА Київської області №69 від 04.03.2002 року, зареєстрований 07.03.2002 року у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №68. Право власності на вище вказану земельну ділянку ОСОБА_1 стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.09.2013 року, індексний номер 8865373 (а.с.10);

- земельної ділянки площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області з кадастровим номером 3221686400:04:001:0006, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №511730, виданого 26.04.2006 року Рогізнянською сільською радою Володарського району Київської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за №537 від 29.03.2005 року, зареєстрований 26.04.2006 року у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №68. Право власності на вище вказану земельну ділянку ОСОБА_1 стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.09.2013 року, індексний номер 8860403 (а.с.17).

За життя ОСОБА_2 між нею та ТОВ «Зеніт» 14.12.2012 року укладено два договори оренди (а.с.4-5; 11-12) на вище вказані земельні ділянки, розташовані в межах Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області, які були підписані сторонами. 21.12.2012 року названі договори були зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що в державному реєстрі земель здійснені відповідні записи (а.с. 5;12).

Відповідно до актів прийому-передачі земельних ділянок орендодавець передала належні їй земельні ділянки ТОВ «Зеніт» в оренду. Однак, судом встановлено, що в актах прийому-передачі земельних ділянок, що є додатками як до одного договору оренди так і до іншого договору оренди не вказано дату(а.с.6;13).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

3 березня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 220 затверджено Типовий договір оренди землі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким актом, в сфері правовідносин, що випливають з оренди землі, є Типовий договір оренди землі.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі, а типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст.18 Закону «Про оренду землі» набирає чинності.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Що стосується спірних договорів, вони складені без дотримання вимог, передбачених Типовим договором, Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України.

Позивач посилаючись на вище зазначене законодавство України, вказує, що всупереч вимогам закону в оспорюваних договорах оренди землі кадастрові номери земельних ділянок, які передані відповідачу, не зазначені взагалі. Положення договору про умови та строки передачі земельної ділянки не відповідають вимогам земельного законодавства. Так, п.22 договорів визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-ти денний трок після підписання цього договору за актом її приймання-передачі. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. В той же час, відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, що аж ніяк не узгоджується з умовою про строк передачі земельних ділянок, визначеного в оспорюваних договорах пунктом 22. А умова про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки не визначена взагалі, оскільки мітить загальне формулювання «…встановлено обмеження (обтяження)…згідно вимог чинного законодавства». Позивач вважає, що якщо існує обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, то має бути чітко визначено, яке саме, або умова про відсутність такого обмеження (обтяження).

Суд перевіривши обставини, зазначені позивачем, прийшов до висновку, що вони обґрунтовані і дійсно встановлено судом, що у спірних договорах відсутні наступні істотні умови, а, саме: в обох договорах, укладених між ОСОБА_2І та ТОВ «Зеніт» 14 грудня 2012 року не зазначено об’єкт оренди - кадастровий номер земельних ділянок. Не дотримано вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», згідно якого однією з істотних умов договору оренди землі є: існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки та не зазначено у даних договорах оренди які встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, або їх відсутність на момент укладення договору.

За таких обставин, суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо наявності всіх істотних умов у вказаних договорах, які він обґрунтовує тим, що не зазначення кадастрового номеру у договорі не є недотриманням вимог закону, оскільки ці номери містяться у додатках до договорів. Натомість, суд звертає увагу на те, що закон чітко визначає, що однією з істотних умов є об’єкт оренди (кадастровий номер), який повинен бути зазначений саме в договорі оренди, а не в додатках до договору чи в інших документах. Окрім цього, судом встановлено, що в додатках до договорів, які містяться у примірнику позивача та примірнику відповідача та третьої сторони, є розбіжності. Оскільки в додатках до одного з оспорюваних договорів, які приєднує до матеріалів справи позивач не має довідки про присвоєння кадастрового номеру, разом з тим у копіях додатків до договору, що надав суду представник відповідача, така довідка наявна, що стверджено матеріалами справи.

Ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Натомість судом встановлено, що до підписаних сторонами договорів не приєднані наступні документи, які, відповідно до вимог чинного законодавства України, є невід’ємними частинами договору:

-кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів,

-план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду,

-акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В судовому засіданні та з матеріалів справи вбачається, що до оспорюваних договорів оренди, додані акти приймання-передачі, однак у даних актах відсутні дати .

Посилання представника відповідача на те, що дату приймання-передачі земельних ділянок можна встановити із показів свідка ОСОБА_3, яка була за його клопотанням допитана в судовому засіданні, - судом не може бути взято до уваги, оскільки укладені договори та додатки до нього згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», укладаються в письмовій формі.

Ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією щодо недійсності правочинів, викладеною в постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року №6-104ц11 та від 18 липня 2012 року № 6-77цс12.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України - рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Щодо визнання договорі недійсними - то це можливо ставити питання тільки відносно тих, які пройшли державну реєстрацію та є укладеними.

Так, відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ЗК України й ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеними з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що державна реєстрація спірних договорів відбулась.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином, оскільки у встановленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони є укладеними, а отже, оспорюваними та за рішенням суду можуть бути визнані недійсними.

За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, що в обох договорах оренди землі, укладених за життя ОСОБА_2 між нею та ТОВ «Зеніт» від 14.12.2012 року, відсутні істотні умови договору оренди, а, саме: не вказано умови про об’єкт оренди - кадастровий номер, та не визначені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Окрім того, судом встановлено, що до договорів не приєднано матеріали, які, відповідно до вимог чинного законодавства, є невід’ємними частинами договору оренди землі. Оцінюючи зібрані по справі докази, враховуючи вище викладене, та те, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону, суд вважає що позовні вимоги про визнання таких правочинів недійсними та скасування їх державної реєстрації підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.

Беручи до уваги вище викладене, та з огляду на те, що ч. 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" чітко визначає спосіб судового захисту прав особи, яка бажає повернути ділянку у зв'язку із відсутністю у договорі оренди землі істотних умов, а, саме - шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, передбачених ст.216 ЦК України, суд вважає, що вимоги позивача про витребування ділянок, переданих відповідачу, на умовах оренди підлягають задоволенню, поскільки ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 229,40 гривень.

Керуючись ст.ст.182,203,215,216,321,373,386,1216 ЦК України, 125 Земельного Кодексу України, ст.ст.14,15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 10,11,60,88,209,213-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» третя особа на стороні відповідача: відділ Держземагенства у Володарському районі Київської області, Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсною та скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки власнику - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року за №1, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001691.

Визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року за №2, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001913.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року за №1, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001691.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року за №2, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 22160004001913.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (код ЄДРПОУ 19409944) повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 належні йому на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області:

- площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3221686400:04:001:0012;

- площею 4,676 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровим номером 3221686400:04:001:0006,

які розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. Л. Моргун