Постанова

від 12.05.2009 по справі 20/177-08-3491

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/177-08-3491

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р. Справа № 20/177-08-3491

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                         Суддів:  Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Калинович В.А.

Від  відповідача: Ніколенко Г.В.

Від РВФДМ: Десятова Н.А

Від Міністерства: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”

на рішення господарського суду Одеської області

від 18.03.2009 року

у справі № 20/177-08-3491

за позовом Спеціалізованого санаторію Міністерства охорони здоров'я України „Приморський”

до Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  

1.          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

2.          Міністерство охорони здоров'я України

про зобов'язання звільнити приміщення

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2008 року Санаторій „Приморський” Міністерства охорони здоров'я України (далі - Санаторій) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Центру поштового зв'язку № 6 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про зобов'язання звільнити займане нежитлове приміщення загальною площею 54,0 кв. м., яке належить Санаторію за інвентарним № 101162 та розташоване за адресою: Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Курортне.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що зазначене нежитлове приміщення використовується Центром поштового зв'язку № 6 без будь –яких належних на то підстав, чим порушуються права та інтереси Санаторію.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року замінено Центр поштового зв'язку № 6  належним відповідачем -  Українським державним підприємством поштового зв'язку „Укрпошта” (далі –„Укрпошта”) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство охорони здоров'я України (далі - Міністерство).

          В процесі розгляду даної справи Санаторій заявою від 06.03.2009 року уточнив свої позовні вимоги і на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 19, 391 ЦК України та ч. 3 ст. 137 ГК України просив господарський суд зобов'язати „Укрпошту” усунути перешкоди у здійсненні Санаторієм права користування своїм майном шляхом звільнення займаного нежитлового приміщення загальною площею 54,0 кв. м., яке належить Санаторію за інвентарним № 101162, яке розташоване за адресою: Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Курортне.

          „Укрпошта” заперечувала проти позову посилаючись на те, що на теперішній час Одеською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” здійснено всі необхідні дії щодо укладення договору оренди з позивачем і виселення відповідача із фактично займаного ним приміщення призведе до значного погіршення рівня надання послуг.

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області позовні вимоги підтримало в повному обсязі вказуючи на те, що в порушення нормативно - правових актів, які регулюють відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, до регіонального відділення не надходила заява від відповідача про бажання укласти договір оренди спірного майна, користування „Укрпоштою”  зазначеним майном, що належить до державної власності, відбувається в порушення вимог чинного законодавства України, за відсутності договірних орендних відносин та в порушення процедури укладення договорів оренди державного нерухомого майна, що спричиняє матеріальні збитки державі.  

          Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.2009 року у справі (суддя – Щавинська Ю.М.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Судове рішення мотивовано тим, що будь –якого чинного договору щодо користування спірним приміщенням між сторонами не укладено, відповідач в порушення вимог ст. 33 ГПК України належних доказів, що підтверджують законність підстав знаходження у спірному приміщенні, не надав, а тому суд керуючись статтями 387 та 391 ЦК України, ст. 137 ГК України, якими передбачені способи захисту права власності і права оперативного управління, позов задовольнив.

          В апеляційній скарзі „Укрпошта” вважаючи зазначене рішення незаконним і необґрунтованим просить його скасувати та винести нове рішення, відповідно до якого відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Скаржник зазначає, що на теперішній час Одеською дирекцією УДППЗ „Укрпошта” здійснені всі необхідні дії щодо укладення договору оренди з позивачем і та обставина, що такий договір не укладений викликана лише зволіканням з боку Міністерства.

          Відзиви на апеляційну скаргу від позивача та третіх осіб не надходили.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до статутних положень Санаторію „Приморський”, майно Санаторію є державною власністю, яке закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

          Спірне нежитлове приміщення загальною площею 54,0 кв. м. під інвентарним № 101162, яке займає відповідач, є державною власністю і знаходиться на балансі позивача, що підтверджується довідкою Санаторію від 12.08.2008р. та ніким із учасників судового процесу не заперечується.

          Наявне у справі листування між сторонами свідчить про те, що протягом 2006- 2008 років  позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо укладення договору оренди зазначеного приміщення згідно з процедурою передбаченою Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та попереджав, що у противному разі буде вимушений звернутися до суду з позовом щодо його виселення із незаконно займаного приміщення, проте під надуманими причинами відповідач всіляко ухилявся від укладення такого договору оренди. Жодного належного доказу, який би підтверджував правомірність його знаходження у спірному нежитловому приміщенні відповідачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

          Частинами 1, 3 ст. 137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

          Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

          Посилання відповідача на договір оренди  спірного приміщення, строк дії якого закінчився 31.12.2005 року, слід визнати недоведеними, оскільки такого договору, укладеного сторонами, у справі не міститься.

          Твердження відповідача про те, що на теперішній час Одеською дирекцією УДППЗ „Укрпошта” здійснені всі необхідні дії щодо укладення договору оренди з позивачем, об'єктивно нічим не підтверджено. Окрім того, як правильно визначив господарський суд, зазначена обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки підставою для визнання знаходження відповідача правомірним у спірному приміщенні може бути лише укладений договір оренди.

          Таким чином, на момент вирішення даного спору відповідач займає спірне нежитлове приміщення без  будь –яких правових підстав, а тому позовні вимоги Санаторію є обґрунтованими і правильно були задоволені місцевим господарським судом.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.   

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2009 року у справі № 20/177-08-3491 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

Судді                                                                             Мирошниченко М.А.

                                                                                                    Шевченко В.В.