Постанова

від 12.12.2013 по справі 922/3504/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 922/3504/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лучнікової Л.В., довіреність № 5 від 19.07.2013

Ільєнко В.М., директор

відповідача - Горобинської Н.М., довіреність № 65/0/90-13 від 19.01.2013

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків (вх. №3614 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.13 у справі № 922/3504/13

за позовом Приватного підприємства "Авазіс плюс", м. Харків

до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Харкові

про стягнення 476915,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року по справі № 922/3504/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь Приватного підприємства "Авазіс Плюс" основний борг в розмірі 403310,80 грн. та судовий збір в розмірі 8066,29 грн.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 403310,80 грн. та витрат по сплаті судового збору, у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині просить рішення залишити без змін.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, посилаючись на те, що грошові кошти з бюджету надійшли 27.06.2013 і в цей же день відповідач виконав всі необхідні дії для оплати зобов'язання в повному обсязі, надавши до казначейства відповідні документи. Відповідач вказує на те, що казначейством проведено платіжне доручення відповідача №304 від 27.06.2013 р. на суму 200 000 грн., інші платіжні доручення не були оплачені казначейством з невідомих відповідачу підстав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що саме відповідач є відповідальним за вчасну та коректну оплату платіжних доручень наданих управлінню Державної казначейської служби у м. Харкові, вважає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Управління Державної казначейської служби України у місті Харкові Харківської області відзив на апеляційну скаргу не надало, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалось, про час та місце судового розгляду справи було повідомлено належним чином.

В судовому засіданні 10.12.2013 оголошено перерву до 12.12.2013.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством "АВАЗІС ПЛЮС" та Департаментом житлового господарства Харківської міської ради був укладений договір підряду (далі договір) № 1-87-12 від 19.03.12 р. (а.с. 15-17), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач зобов'язався своїми силами і засобами, на свій ризик, з використанням власних матеріалів, устаткування та обладнання, відповідно до кошторису та кошторисної документації. Робочого проекту, повністю виконати за завданням замовника (відповідача) вказану ним роботу та здати її замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну повністю виконану роботу: капітальний ремонт житлового будинку по вул. Державінській, 2.

Ціна договору складає 603 310,80 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, термін дії договору: початок - 19.03.2012 року, закінчення - 31.12.2012 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно п. 3.1 договору, акт приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), підписаний замовником і підрядником, є підставою для розрахунків між підрядником та замовником за цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, у 30.11.2012 р. позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 603 310,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт КБ-2в (а.с. 86-93), які були підписані уповноваженими представникам позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, визнав встановленим факт виконання робіт позивачем. Оскільки відповідач в порушення вимог статей 526, 837, 875 ЦК України свої зобов'язання не виконав, доказів сплати 403 310,80 грн. заборгованості до суду не надав, аргументованих заперечень не представив, тому суд визнав позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 73 604,22 грн., нарахованої позивачем на підставі абзацу 3 ст. 231 ГК України, суд першої інстанції виходив з того, що розділом 7 договору сторони погодили відповідальність підрядника (позивача) у разі неналежного виконання зобов'язань по договору у вигляді нарахування пені та штрафу, відповідальність замовника (відповідача) умовами договору не передбачена.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що умовами договору не передбачено відповідальності відповідача у вигляді пені, господарський суд вважав, що підстави для нарахування пені позивачем відсутні, в зв'язку з чим в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 73 604,22 грн. судом відмовлено.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду замовник зобов'язується прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договором (п. 3.2) передбачено, що розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України.

Згідно з п. 3.3 договору, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником на свій рахунок коштів з міського бюджету на оплату повністю виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 5.2.2. договору, відповідач повинен прийняти та оплатити повністю виконану роботу, зазначену у розділі 1 цього договору, у сумі та у терміни, відповідно до цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору, розрахунок за договором здійснюється відповідачем після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі прийняття недоліків і надання замовнику повного комплекту документів (акти приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в, КБ-3 з відповідними розрахунками).

Позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 603 310,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт КБ-2в (а.с. 86-93) від 30.11.12 р., які були підписані уповноваженими представникам позивача та відповідача, але борг оплатив лише частково, а саме у розмірі 200 000,00 грн.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 403 310,80 грн. заборгованості не сплатив.

При цьому, відповідач в обґрунтування відсутності своєї вини у невиконанні зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, посилається на те, що грошові кошти з бюджету надійшли 27.06.2013 і в цей же день відповідач виконав всі необхідні дії для оплати зобов'язання в повному обсязі, надавши до казначейства відповідні документи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 року №1068/13 із змінами затверджено кошторис витрат на виконання "Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2014 р.р." по Департаменту житлового господарства за рахунок коштів міського бюджету міста Харкова на 2013 рік на капітальний ремонт житлового фонду комунальної власності за рахунок коштів спеціального фонду по КТКВ 100102 "Капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади" у розмірі 73 649 000грн. (пункт 4.1 Кошторису).

Як було з'ясовано під час судового розгляду, 26.06.2013 року з бюджету м. Харкова перераховані кошти на погашення кредиторської заборгованості за зобов'язаннями за рахунок коштів спеціального фонду в рамках Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2014 р.р.

27.06.2013 року Департаментом житлового господарства міської ради направлений до Державної казначейської служби України у м. Харкові пакет документів: реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів від 27.06.2013 року №70, реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів від 27.06.2013 року №39, договір від 19.03.2013 року №1-87-12, акти виконаних робіт форми КБ-2в та платіжні доручення №453 від 27.06.2013 року на суму 397 979,2 грн., №305 від 27.06.2013 року на суму 5 331,6 грн., та №304 від 27.06.2013 року на суму 200 000 грн.

Вищевказаний пакет документів наданий в орган державного казначейства відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 р., яким не передбачено надання розпорядником бюджетних коштів "листів".

16.07.2013 року Казначейством проведено платіжне доручення відповідача №304 від 27.06.2013 р. на суму 200 000 грн. Інші платіжні доручення не оплачені Казначейством з невідомих підстав.

01 серпня 2013 року в порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 51, в якій повідомив відповідача про наявність боргу перед позивачем у розміру 403 310,80 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач направив позивачу лист - відповідь від 09.08.2013 р. вих. № 4925/0/90-13, в якому зазначено, що у червні було виділені грошові кошти на рахунок Департаменту житлового господарства на погашення кредиторської заборгованості за 2012 рік та надано пакет документів з платіжними дорученнями № 453, №№ 305-306 від 27.06.2013 до Державної казначейської служби у м. Харкові.

25.10.2013 року відповідач повторно надав до Державної казначейської служби України у м. Харкові платіжні доручення про сплату позивачу грошових коштів в повному обсязі, які на цей час також не проведені Казначейством.

Таким чином, на час винесення рішення у справі відповідач не провів оплату виконаних позивачем робіт за договором в розмірі 403 310,80 грн.

Як вже було зазначено договором підряду передбачено (пункт 3.2), що розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного Кодексу України. Розділ 8 Бюджетного кодексу України "Виконання державного бюджету України" містить статтю 49 "Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань".

Відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, конкретні строки проведення розрахунків договором не встановлені, визначена тільки умова за якою такий розрахунок можливий, а саме - розрахунок здійснюється за повністю виконані роботи, передбачені договором.

Також, в рішенні Харківської міської ради від 27.02.2013 року №1068/13 «Про затвердження кошторисів витрат на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011 - 2014 р.р.» зазначено відповідача головним розпорядником коштів.

Крім того, рішенням № 1284/13 від 25.09.2013 на 22 сесії 6 скликання міської ради було прийнято «Про затвердження кошторисів витрат на виконання «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011 - 2014 р.р.» за рахунок коштів бюджету міста Харкова на 2013 рік, в якому зазначено відповідача головним розпорядником коштів.

Так, у п. 4.2 вказаного рішення були виділені кошти у розмірі 1005708,00 грн. з загального фонду на погашення кредиторської заборгованості за 2012 рік за поточний ремонт житлового фонду комунальної власності.

Таким чином, враховуючи, що розпорядником коштів з бюджетними призначеннями на проведення робіт, пов'язаних з ремонту житлового фонду комунальної власності визначено відповідача - Департамент житлового господарства Харківської міської ради, саме він має виконувати зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт за договором підряду № 1-87-12 від 19.03.2012.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і в даному випадку не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань.

Вказане відповідає правовій позиції, виїденій в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012, в постанові Вищого господарського Суду України № 15/5027/715/2011 від 23.08.2012.

За таких обставин, посилання відповідача на невиконання Держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за виконані позивачем роботи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок надати докази по сплаті за виконані роботи та докази в підтвердження невиконання фінансовою установою своїх зобов'язань по проведенню за платіжним дорученням платника операцій із здійснення платежу. В той же час, це є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

На підставі викладеного, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором підряду № 1-87-12 від 19.03.2012, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 403 310,80 грн. боргу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року по справі № 922/3504/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.