Рішення

від 11.12.2013 по справі 642/5724/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/790/8137/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 642/5724/13-ц - Бегунц А.О.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленка В.М., Тичкової О.Ю.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Український прогресивний Альянс»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український прогресивний Альянс» про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 22 грудня 2011 року між нею та ТОВ «Український прогресивний Альянс», було укладено договір за № П 001598 про надання послуг, відповідно до умов якого, товариство зобов'язалося організувати та провести Асигнаційні заходи, здійснити оплату товару (нерухомості), вартість якого складає 175000 грн., на користь замовника (позивача) або надати йому відповідну суму у позику.

Позивачка зазначила, що вона відповідно до положень вказаного Договору та Додатків до нього сплатила у встановлений строк Гарантійний платіж, що був першим щомісячним платежем і включав у себе суму Чистого внеску та Адміністративних витрат за перший місяць, у розмірі 5687,50грн. Згодом, вона на вимогу адміністрації товариства здійснила ще один платіж у розмірі 2381,94 грн. Проте, відповідач, в порушення умов Договору та Закону, у вказані строки не надав позивачу ні товар ні відповідну суму позики. Неодноразові звернення позивача до представників ТОВ «Український прогресивний Альянс» бажаного результату не принесли.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним укладений між ТОВ «Український прогресивний Альянс» та ОСОБА_2 договір № П 001598 про надання послуг від 22 грудня 2011 року; стягнути з ТОВ «Український прогресивний Альянс» на користь ОСОБА_2 8069,44 грн. та судові витрати, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано недійсним договір № П 001598 про надання послуг від 22 грудня 2011 року, стягнути з ТОВ «Український прогресивний Альянс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8069,44 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 114,70 грн., а всього стягнуто 8 184 грн. 14 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено та судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Український прогресивний Альянс» звернулося на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано достатні докази на підтвердження того, що вказаний договір було укладено, внаслідок обману позивача з боку відповідача, що відповідно до ст. 230 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Однак, із таким висновком районного суду погодитися не можна, оскільки цей висновок не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на законі.

Так, по справі достовірно встановлено, що 22 грудня 2011 року між нею та ТОВ «Український прогресивний Альянс», було укладено договір за № П 001598 про надання послуг, відповідно до умов якого, товариство зобов'язалося організувати та провести Асигнаційні заходи, здійснити оплату товару (нерухомості), вартість якого складає 175000 грн., на користь замовника (позивача) або надати йому відповідну суму у позику.

Позивачка ОСОБА_2, відповідно до положень вказаного Договору та Додатків до нього 22 грудня 2011 року сплатила Гарантійний платіж, що був першим щомісячним платежем і включав у себе суму Чистого внеску та Адміністративних витрат за перший місяць, у розмірі 5687,50 грн. Відповідно до квитанції від 01 лютого 2012 року ОСОБА_2 сплатила щомісячний чистий внесок згідно вказаного договору здійснила ще один платіж у розмірі 2381,94 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що знайшло своє закріплення у положення ст. 627 ЦК України. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено матеріалами цивільної справи, у своєму Договорі № П 001598 від 22 грудня 2011 року сторони дійшли згоди стосовно того, що Адміністратор (відповідач) здійснює виконання своїх обов'язків, на умовах діяльності Програми «VIPфінанси», одним з двох способів : здійснює оплату товару на користь учасника або надає відповідну суму у позику (пп. б) п. 1.1. Договору).

Відповідно до положень ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Послідовність, строки і порядок виконання зобов'язань, Сторони погодили підписуючи Додаток №2 до Договору. Адміністратор (відповідач) організує Асигнаційний захід (захід по розподілу Фонду групи), коли фонд групи є достатнім. Захід проводиться не рідше одного разу на два місяці (п.4.1. Додатку № 2 до договору). За результатами Асигнаційного заходу видається Дозвіл (право на отримання товару на підставі якого Адміністратор проводить оплату Товару, організує його передачу у власність Учасника, чи надає відповідну суму у позику для придбання Товару самим учасником). Підписуючи Договір сторони повністю розуміють значення, мову та умови договору його правові наслідки та те, що Договір не носить характер фіктивного або удаваного правочинну. Підписання договору є свідченням того, що сторони дійшли повного розуміння і визначили, що договірні умови є зрозумілими і обов'язковими для виконання сторонами (п.4.5. Договору).

Позивач ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами вказаного Договору Програми «VIPфінанси» та Додатками до нього та отримала всі коректно викладені відповіді від продавця-консультанта, про що свідчить підписана позивачем заява від 22.12.2011 року.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_2 погодилася з вказаними умовами договору, підписавши його та додатки до нього.

Укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український прогресивний Альянс» оскаржуваний Договір, який не є договором споживчого кредиту, а є договором послуг, метою якого є надання безвідсоткової позики.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про захист споживачів» (далі - Закон) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно ч.2, п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Наведене положення Закону немає ніякого відношення до правочину, укладеному між позивачем та відповідачем, оскільки сам учасник приймає на себе обов'язок надати кошти, що обумовлені та викладені у документі, який підписується сторонами одночасно з договором і є його невід'ємною частиною. Зокрема, прийнявши участь у заході по розподілу Фонду групи, учасник має право отримати кошти у позику, а Адміністратор має право вимагати від учасника, що отримав кошти, виконання своїх обов'язків, тим самим забезпечуючи права інших учасників Фонду.

Посилання відповідача на те, що діяльність відповідача заборонена відповідно з п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто забороняються як такі, що вводять в оману, створення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, є безпідставними і таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ані Договір, ані додатки до нього не передбачають отримання компенсації споживачем за рахунок залучення нових учасників. Також доводи позивача стосовно того, що отримання позики (або придбання товару) можливе лише за умови залучення нових учасників теж не відповідає дійсності, оскільки умови участі у програмі передбачають, що позику отримають всі учасники групи, а учасник, який отримав позику зобов'язаний і надалі вносити чисті внески, для погашення своєї заборгованості. Спірний договір передбачає, що учасник програми отримує позику та у період участі в програмі повертає до фонду групи таку ж саму суму грошей. Отже, учасник який отримав позику, не отримує ніяких компенсацій від інших учасників програми, і тим більш не отримує компенсації за залучення нових учасників. Після закінчення терміну дії договору загальна сума сплачених учасником чистих внесків дорівнює сумі отриманої позики. З урахуванням вказаних обставин, спірний договір не може бути віднесеним до пірамідальних схем.

За таких обставин, вимога про визнання правочину недійсним на підставі ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів використання нечесної підприємницької практики суду не надавалося.

Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду, стосовно того, що ОСОБА_2 було доведено факт вчинення правочину під впливом обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти договір на вкрай невигідних для неї умовах. Оскільки на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману позивачем не доведений. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією з сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2013 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим більш - справедливим, судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, ст.307, 309, 314, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український прогресивний Альянс» - задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український прогресивний Альянс» про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: