Рішення

від 09.12.2013 по справі 13/553

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/553 09.12.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

До Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району», м. Київ

Про стягнення 119 791,69 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Цурка Н.О. - дов. від 06.02.2013р.

Від відповідача Адаменко І.І. - дов. від 01.03.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі - 119 791,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2009р. порушено провадження у справі №13/553 та судовий розгляд призначено на 14.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. зупинено провадження у справі, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаних з даною справ № 8/131 та № 8/588.

24.09.2013р. судом було направлено лист сторонам щодо надання письмової відповіді про наявність чи відсутність обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі.

Станом на 29.11.2013р. від сторін не надійшла відповідь на лист суду.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд адміністративних справ № 8/131 та 8/588 завершено.

Щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначено наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 року № № 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 року № № 1780, 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Компанія ФАХ" на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ" набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18.04.2011 року без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року - без змін.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2007 року N 640, від 30.05.2007 року N 641, від 30.05.2007 року N 642, від 30.05.2007 року N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.2009 року касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа - АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2013р. було поновлено провадження у справі № 13/553 та призначено судовий розгляд на 09.12.2013р.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник позивача надав клопотання про заміну найменування організаційно-правової форми юридичної особи позивача.

Так, відповідно до вимог та положень Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011р. здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В підтвердження викладеного, позивач надав суду копію довідки АБ № 152345, витяг зі статуту та копію свідоцтва серія А01 № 769840.

Враховуючи викладене суд визнав клопотання про зміну найменування позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зміну найменування - Комунального підприємства «ЖЕО-112» Голосіївської районної в м. Києві ради на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району», а також зазначив, що станом на день розгляду спору заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію відсутня, в підтвердження чого надав акт звірки розрахунків від 31.08.2012р.

Враховуючи викладене, суд визнав клопотання про зміну найменування відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з проведенням оплати боргу відповідачем, та просив суд стягнути з відповідача 9 444,92 грн. - збитків від інфляції, 2 263,47 грн. - 3% річних, 10 656,84 грн. пені та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. було припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі - 97 426,46 грн., відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача уточнені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення уточнених позовних вимог заперечував, посилаючись на добровільне погашення боргу та ненастання для позивача негативних наслідків.

В судовому засіданні 09.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між сторонами було укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 530193.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Заступником директора Гончаровим Є.Д., який діяв на підставі «Положення про Департамент Енергозбуту» та від відповідача - Директором Пивницькою І.О., яка діяла на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

В пункті 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 8.4. Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п. 2.3. Договору, абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2, відповідно до якого, за теплову енергію, яка використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію, яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2008р. по 01.11.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 97 426,46 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану теплову енергію у розмірі - 97 426,46 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі - 97 426,46 грн., що підтверджується, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 10 656,84 грн.

Відповідно до п. Додатку № 4 до Договору, за несвоєчасне виконання умов Договору, передбачається пеня, яка нараховується абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією» в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач також просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 2 263,47 грн. - 3% річних та 9 444,92 грн. - збитки від інфляції

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та, у зв'язку з припиненням провадження у справі щодо суми боргу у розмірі - 97 426,46 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 10 656,84 грн. пені, 2 263,47 грн. трьох відсотків річних та 9 444,92 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, пеню у розмірі - 10 656 (десять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 84, три відсотка річних у розмірі - 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі - 9 444 (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 10 грудня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук