Постанова

від 11.12.2013 по справі 911/2924/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 911/2924/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача1 - не з`явились;

від відповідача2 - Черевко В.М. (дов. №б/н від 14.10.2013 року).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Перемога»

на рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року

у справі №911/2924/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ,

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, с. Марлахівка,

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Перемога», Одеська область, м. Кілія,

про стягнення 2 223,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «СП «Перемога» про стягнення 2 223,33 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «СП «Перемога» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 643,75грн. інфляційних, 389,07грн. 3% річних, 1 199,51грн. пені та 1 720,50грн. судового збору на підставі договору поставки №КП251110/1 від 25.11.2010 року, угоди №15-11/12-92 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-29 від 21.12.2012 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «СП «Перемога» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що спір стосовно невиконання договірних зобов'язань по договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року, вже вирішено в господарському суді Одеської області, рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2011 року у справі №34/17-1652-2011 вступило в законну силу, а отже права та обов'язки позивача припиняються. Рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2011 у справі № 34/17-1652-2011 виконано, тому відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України вина відповідача відсутня, а отже і відсутні правові підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Крім того, скаржник зазначає, що у відповідності до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-92 від 15.11.2012 року, укладеної між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», до останнього перейшли тільки субсидіарні права, а оскільки у ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» відсутнє право вимоги сплати основного боргу, то і немає належних підстав для стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 08.11.2013 року, представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі №911/2924/13 апеляційну скаргу ТОВ «СП «Перемога» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Жук Г.А., Агрикова О.В. та призначено її розгляд на 27.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №911/2924/13 від 27.11.2013 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А. та Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі №911/2924/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А. та Чорногуз М.Г.

До початку судового засідання 26.11.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло додаткове обґрунтування апеляційної скарги.

У судове засідання 27.11.2013 року представники відповідача-1 не з'явились. Представник відповідача-2 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи №911/2924/13 на 11.12.2013 року.

До початку судового засідання 10.12.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі №911/2924/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 11.12.2013 року представник відповідача-2 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача-1 у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Матеріали справи містять копію реєстру поштового відправлення Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року, що свідчить про належне повідомлення відповідача-1.

Враховуючи належне повідомлення сторін, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та відповідача-1 за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.11.2010 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «СП «Перемога» був укладений договір поставки № КП251110/1 (надалі - договір) (а.с. 17-20).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «СП «Перемога» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року, у 2011 році ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «СП «Перемога» суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 30.11.2010 року по 28.03.2011 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2011 р. у справі №34/17-1652-2011 (а.с. 22-26) позовні вимоги ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» задоволено. Стягнуто з ТОВ «СП «Перемога» на користь ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ»

- 15 868,80 грн. суми основного боргу;

- 802,37 пені за період з 30.11.2010 року по 28.03.2011 року;

- 4 760,64 грн. штрафу;

- 428,57 грн. індексу інфляції за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року за невиконання відповідачем-2 основного зобов'язання за договором поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року. Вимоги щодо стягнення суми 3% річних не заявлялось.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем-2, зобов'язання останнього в частині сплати основного боргу в сумі 15 868,80 грн. було виконано 23.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2011 р. у справі № 34/17-1652-2011 (а.с. 27-29) затверджено мирову угоду, укладену між сторонами судового процесу щодо позовних вимог, що були предметом розгляду під час провадження у справі № 34/17-1652-2011 на умовах, що ТОВ «СП «Перемога» сплачує ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» суму боргу (15 868,80 грн.) у строк до 23.09.2011 року.

За умовами мирової угоди ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» відмовляється від вимог до ТОВ «СП «Перемога» в частині стягнення:

- пені у сумі 802,37 грн. за період з 30.11.2010 року по 28.03.2011 року;

- штрафу у сумі 4 760,64 грн.;

- індексу інфляції у сумі 428,57 грн. за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року.

15.11.2012 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду № 15-11/12-92 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) (надалі - угода) (а.с. 30-31).

Розділом 1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор (ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання ТОВ «СП «Перемога» зобов'язання щодо сплати 2 223,33 грн., з яких:

- пеня у сумі 1 199,51 грн. за період 29.03.2011 року по 22.09.2011 року;

- 3% річних за період з 30.11.2010 року по 22.09.2011 року;

- інфляційні витрати за період з березня 2011 року по вересень 2011 року, набутих ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» на підставі договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року за період з 29.03.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «СП «Перемога» грошового зобов'язання згідно договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року

В матеріалах справи наявні докази направлення повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні (а.с. 33), яке було направлене на адресу відповідача-2, що підтверджується чеком та описом вкладення про його надсилання (на виконання вимог п.4.1. угоди) (а.с. 34).

Посилання скаржника на те, що на момент укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-92 від 15.11.2012 року зобов'язання ТОВ «СП «Перемога» було виконано 23.09.2011 року, що свідчить про припинення зобов'язання сторін за вказаними вище договором поставки, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 8.1. договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

При цьому, ст. 599 Цивільного кодекс України встановлено загальний принцип припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо.

Таким чином, враховуючи той факт, що сплата суми основного боргу здійснена відповідачем-2 з простроченням строків встановлених договором, то не можна казати про належне виконання відповідачем-2 зобов'язання, та як наслідок, про його припинення. Сплата відповідачем суми основного боргу з простроченням, не звільняє його від відповідальності за порушення строків розрахунків за весь строк такого порушення. Наслідок прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних є способом захистом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 03.2011 року - 09.2011 року та 3% річних за період з 30.11.2010 року по 22.09.2011 року (по дату виплати суми основного боргу).

При цьому, колегія суддів зазначає, що основний борг, а також нараховані на основний борг пеня, 3% річних та інфляційні втрати, є подільними одна від одної вимогами. При цьому, норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням виконання основного грошового зобов'язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України у справі №8/079-11/14 від 14.08.2012 року.

Таким чином, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» набуло право вимоги до ТОВ «СП «Перемога» щодо нарахування пені згідно договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року за період з 29.03.2011 року (за який ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» не заявляло позовних вимог та який не був предметом розгляду у справі № 34/17-1652-2011 господарського суду Одеської області, у тому числі предметом розгляду мирової угоди) по 22.09.2011 року (дня оплати боргу у сумі 15 868,80 грн.);

- 3% річних за період з 30.11.2010 року по 22.09.2011 року

- інфляційних витрат за період з березня 2011 року по вересень 2011 року.

З огляду на те, що відповідач-2 прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутих розрахунків пені, інфляційних збитків та 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума пені за період з 29.03.2011 року по 22.09.2011 року складає 1 199,51 грн., сума інфляційних збитків за період з березня 2011 року по вересень 2011 року складає 634,75 грн. та сума 3% річних за період з 30.11.2010 року по 22.09.2011 року складає 389,07 грн. є обґрунтованими та арифметично правильними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-92 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 року, 21.12.2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (надалі - кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 21-12-2012-29 (надалі - договір поруки) (а.с. 35-36).

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «СП «Перемога» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та індексу інфляції у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору поруки.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-92 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 року, укладену згідно договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки:

Пункт 3.1. - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат у сумі 2 223,33 грн.

Пункт 4.1. - у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 27-29/12 від 27.12.2012 року (а.с. 37), котра була одержана відповідачем-1 29.12.2012 року.

09.01.2013 року відповідачем-1 було направлено на адресу позивача відповідь на вимогу вих. №86, якою відповідач-1 гарантував, що зобов'язання взяті згідно договору поруки 21-12-2012-29 від 21.01.2012 року будуть виконані в строк, до 31.02.2013 року. Проте, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи в суді вищевказані зобов'язання не були виконані.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що позивач отримав право на солідарне стягнення з відповідачів 643,75 грн. інфляційних втрат, 389,07 грн. 3% річних, 1 199,51 грн. пені на підставі договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року, угоди № 15-11/12-92 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки № 21-12-2012-29 від 21.12.2012 року.

Крім того, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу відхилення клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності з огляду на наступне.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України та керуючись п. 7.4. договору поставки, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що по вимозі про стягнення пені строк позовної давності встановлений сторонами три роки - п. 7.4. договору; по вимогам 3% річних та індексу інфляції три роки - ст. 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у зобов'язаннях відповідача-2, котрі витікають із договору поставки № КП251110/1 від 25.11.2010 року, в тому числі й в додаткових (субсидіарних) зобов'язаннях щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно договору поставки, мало місце переривання строку позовної давності, котре виразилось, по-перше, у зверненні ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» до господарського суду Одеської області із позовною вимогою до відповідача-2 про стягнення суми заборгованості, пені, штрафу та інфляційних, по-друге, у зв'язку із добровільним погашенням відповідачем-2 заборгованості про що сам відповідач визнає у гарантійному листі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що строк позовної давності переривався, а отже не є пропущений позивачем, що виключає застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Перемога» на рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №911/2924/13 залишити без змін.

3. Справу №911/2924/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

В.Г. Суховий