Рішення

від 12.12.2013 по справі 915/1789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 915/1789/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск", а/я 170, Корабельний район, м. Миколаїв, 54052

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС", вул. Космонавтів, 81/12, м. Миколаїв, 54056

про стягнення заборгованості за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 149 762, 21 грн., в тому числі 109 610, 63 грн. - пені та 40 151, 58 грн. - 3 % річних.

за участю представників сторін

від позивача П'ятковський Павло Миколайович, довіреність № 24 від 16.08.2013 року;

від відповідача Луук Анастасія Валеріївна, довіреність б/н від 14.10.2013 року

Державне підприємство "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" про стягнення заборгованості за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 178 436, 97 грн., в тому числі 135 822, 25 грн. - пені; 42 614, 72 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 22.10.2013 року.

В судовому засіданні 22.10.2013 року оголошено перерву до 24.10.2013 року.

В судовому засіданні 24.10.2013 року оголошено перерву до 14.11.2013 року.

В судовому засіданні 14.11.2013 року оголошено перерву до 26.11.2013 року.

25.11.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (том VІ, арк. справи 63), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 236 233, 97 грн., в тому числі 195 768, 10 грн. - пені; 40 465, 87 грн. - 3% річних. До поданої заяви додано докази доплати судового збору в розмірі 1 155, 96 грн. (том VІ, арк. справи 69).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2013 року заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.12.2013 року.

10.12.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 149 762, 21 грн., в тому числі 109 610, 63 грн. - пені та 40 151, 58 грн. - 3 % річних (том VІ, арк. справи 99). До вказаної заяви позивачем долучено розрахунок пені та 3% річних (том VІ, арк. справи 100-104).

10.12.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов контррозрахунок заборгованості, який долучено судом до матеріалів справи (том VІ, арк. справи 105-113).

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.2013 року, судом встановлено наступне.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2013 року просив суд прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану тим, що позивачем неправильно застосовано подвійну облікову ставку НБУ при здійсненні попереднього розрахунку, а саме не враховано умови п. 5.1 Додаткової угоди № 2 від 15.04.13 року до Договору.

Представник відповідача не заперечував проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме: предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 149 762, 21 грн., в тому числі 109 610, 63 грн. - пені та 40 151, 58 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні 12.12.2013 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позивачем також подано суду письмові пояснення до позовної заяви (том VІ, арк. справи 59). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.

27.12.2012 року між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (далі - Порт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТС" (далі - Експедитор, відповідач) було укладено Договір № 112П від 27.12.2012 року (далі - Договір).

Договір визначає порядок та умови перевалки через Порт зовнішньоторгових вантажів вантажовласників, експедитором яких є відповідач, які надходять до Порту для відправлення на експорт, імпорт, транзит. Варіанти вантажних операцій, супутні послуги, їх вартість, об'єм робіт та інше, відносно вантажів окремої номенклатури, приводяться у Доповненнях до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахунках позивача, для вантажів, вантажовласником яких є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", - протягом 15 банківських днів після закінчення обробки судна і дати виставлення рахунку. Для інших вантажовідправників (експортні, імпортні, транзитні вантажі) відповідач здійснює остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів після закінчення обробки судна і дати виставлення рахунку.

Позивачем умови Договору виконано в повному обсязі, з грудня 2012 року по вересень 2013 року включно було виконано вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання вантажу, а також надано додаткові послуги, про що свідчать складені та підписані коносаменти, акти виконаних робіт, рахунки та банківські виписки.

Оплата рахунків відповідачем була здійснена у повному обсязі, але з порушенням строків оплати, встановлених п. 3.3 Договору.

Датою виконання робіт (надання послуг) для відповідача є дата підписання коносамента та акту виконаних робіт - при відвантаженні вантажів з Порта на морський (річковий) транспорт (п. 3.5 Договору).

Представник позивача в поясненнях до позовної заяви також вказав, що відповідно до п. 3.4 Договору оригінали рахунків, виставлені позивачем, відповідач зобов'язаний одержати в бухгалтерії Порту на протязі 3 банківських днів після закінчення надання портом послуг. На отримання рахунків, від імені відповідача, були уповноважені представники ТзОВ МА «Ісма» на підставі довіреності б/н від 27.12.12 року. У журналі обліку видачі рахунків контрагентам, зафіксовані дати отримання рахунків відповідачем та представниками ТзОВ МА «Ісма» вже з порушенням визначеного пункту. Представник позивача вказав, що 3 банківських дні, які надаються відповідачу на отримання оригіналів рахунків, виставлених позивачем, починають відлік з дати закінчення надання послуг позивачем. Датою закінчення надання послуг є дата підписання коносаменту та акту виконаних робіт. Тобто, ці 3 банківські дні вже включені в 15 банківських днів, які надаються відповідачу для проведення розрахунків з позивачем.

Із посиланням на умови Договору та приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 509, 526, 549, 550, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору № 112П від 27.12.2012 року в сумі 109 610, 63 грн., а також 3% річних за неналежне виконання умов договору № 112П від 27.12.2012 року в сумі 40 151, 58 грн. Детальний розрахунок пені та 3 % річних наявний в матеріалах справи (том VІ, арк. справи 99-104).

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2013 року позов визнав частково. На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано суду письмовий відзив по суті спору (том VІ, арк. справи 45-47). Крім того, відповідачем подано суду доповнення до відзиву на позовну заяву (том VІ, арк. справи 58).

В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачем при розрахунку пені не враховано дати фактичного отримання відповідачем рахунків на оплату. Розрахунок пені та 3 % річних позивачем здійснено починаючи від дати складання (формування) рахунку, тобто позивачем не враховано, що відповідно до п. 3.3 Договору початок відліку 15-денного строку на оплату рахунку визначається двома подіями: закінченням обробки судна та виставленням рахунку. Відповідач вважає, що датою виставлення рахунку є дата фактичного отримання оригіналу рахунку відповідачем, що підтверджується відповідними записами в журналі Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск», а не дата складання (формування) рахунку. Посилаючись на судову практику, відповідач вказує, що рахунок вважається виставленим, якщо він був отриманий контрагентом для сплати (постанови ВГСУ від 16.06.10 року по справі 31/351-47/277, від 23.01.12 року по справі 5019/1080/11, від 03.04.12 року по справі 5017/177/2012).

Відповідачем подано суду контррозрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір пені складає 44 229, 79 грн., розмір 3 % річних складає 17 915, 21 грн. (том VІ, арк. справи 105-113).

14.11.13 року відповідачем подано суду клопотання, в якому він просить суд зменшити розмір пені до 10 000,00 грн. в порядку ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України (том VІ, арк. справи 57). На обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем також 26.11.13 року подано суду Додаткові пояснення до клопотання з додатками (том VІ, арк. справи 70-93).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27.12.2012 року між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (далі - Порт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТС" (далі - Експедитор, відповідач) було укладено Договір № 112П від 27.12.2012 року з урахуванням доповнень (далі - Договір) (том І, арк. справи 8-17).

Договір визначає порядок та умови перевалки через Порт зовнішньоторгових вантажів вантажовласників, експедитором яких є відповідач, які надходять до Порту для відправлення на експорт, імпорт, транзит. Варіанти вантажних операцій, супутні послуги, їх вартість, об'єм робіт та інше, відносно вантажів окремої номенклатури, приводяться у Доповненнях до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1, 1.2 Договору).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахунках позивача, для вантажів, вантажовласником яких є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", - протягом 15 банківських днів після закінчення обробки судна і дати виставлення рахунку. Для інших вантажовідправників (експортні, імпортні, транзитні вантажі) відповідач здійснює остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів після закінчення обробки судна і дати виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3.4 Договору оригінали рахунків, виставлені Портом, відповідач зобов'язаний отримати в бухгалтерії Порта протягом 3-х банківських днів після закінчення надання послуг Портом.

Відповідно до п. 3.5 Договору датою виконання робіт (надання послуг) для відповідача є дата підписання коносамента (штурманської розписки, накладної) та акту виконаних робіт - при відвантаженні вантажів з Порта на морський (річковий) транспорт.

Відповідно до п. 8.1 Договору Договір набирає чинності з 01.01.2013 року і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами фінансових зобов'язань.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем умови Договору виконано в повному обсязі, з грудня 2012 року по вересень 2013 року включно було виконано вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання вантажу, а також надано додаткові послуги, про що свідчать складені та підписані коносаменти (том ІV, арк. справи 78-256; том V, арк. справи 1-242), акти надання послуг (том І, арк. справи 36-260), рахунки (том ІІ, арк. справи 1-250; том ІІІ, арк. справи 1-194) та банківські виписки (том ІІІ, арк. справи 195-238; том ІV, арк. справи 1-77).

Оплата рахунків відповідачем була здійснена у повному обсязі, але з порушенням строків оплати, встановлених п. 3.3 Договору, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення Експедитором (відповідачем) строків оплати, зазначених у Договорі, Порт (позивач) має право стягнути з Експедитора (відповідача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, діючої на період заборгованості.

Додатковою угодою № 2 від 15.04.13 року до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «За порушення Експедитором (відповідачем) строків оплати, зазначених у Договорі, Порт (позивач) має право стягнути з Експедитора (відповідача) пеню в розмірі 10 % облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, діючої на період заборгованості» (том І, арк. справи 16).

Додаткова угода № 2 від 15.04.13 року вступає в силу з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками та діє протягом всього строку дії Договору (п. 4 Додаткової угоди).

Додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін.

Отже, за порушення відповідачем строків оплати, зазначених у Договорі, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, діючої на період заборгованості, а з 15.04.2013 року - в розмірі 10 % облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, діючої на період заборгованості.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року в сумі 109 610, 63 грн. (таблиця розгорнутого розрахунку пені наявна в матеріалах справи) (том VІ, арк. справи 100-104).

Як вказано вище, відповідачем подано власний розрахунок, за яким сума пені за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року складає 44 229, 79 грн. (том VІ, арк. справи 106-113).

Перевіривши подані сторонами суду розрахунки, судом встановлено, що вони здійснені арифметично правильно, із правильним застосуванням облікової ставки НБУ по кожному окремому зобов'язанню в межах піврічного строку, встановленого ст. 232 ГК України. Однак, при здійсненні розрахунків у сторін виникли розбіжності щодо початку (дати) виникнення права на нарахування пені, зокрема, позивачем здійснено розрахунок пені по кожному окремому зобов'язанню з урахуванням 15 банківських днів з дня виставлення (формування) рахунку, натомість, відповідачем здійснено нарахування по кожному окремому зобов'язанню з урахуванням 15 банківських днів з дня отримання рахунку, оскільки, як вказує відповідач, дата виставлення рахунку не співпадає з датою фактичного отримання відповідачем рахунку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про правомірність та підставність здійснених відповідачем нарахувань з огляду на наступне.

Факт одержання відповідачем та уповноваженою ним особою рахунків підтверджується поданим до справи журналом обліку видачі рахунків контрагентам, в якому зафіксовані дати та номери отримання рахунків відповідачем та представниками ТзОВ МА «Ісма» (том VІ, арк. справи 8-34). Оригінал Журналу обліку видачі рахунків досліджувався судом в судовому засіданні 24.10.13 року , в якому встановлено відповідність поданих до матеріалів справи копій їх оригіналам, про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання. Наявність повноважень у ТзОВ МА «Ісма» на отримання у позивача від імені відповідача рахунків підтверджується поданою до матеріалів справи довіреністю б/н від 27.12.12 року, виданою директором ТзОВ «ІТС» на ім'я представників ТзОВ МА «Ісма» (том VІ, арк. справи 44).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, суд виходить з положень п. 3.3 Договору, яким сторони встановили, що розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахункам позивача, для вантажів ПАТ "АрселорМиттал Кривой Рог", - протягом 15 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку , для інших вантажовідправників - протягом 10 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку.

Суд дійшов висновку, що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт мало місце починаючи саме з 16 дня (після спливу 15 банківських днів) після фактичного виставлення відповідачу рахунків на оплату, а не з 16 дня з дати оформлення рахунків, як вважає позивач.

Вказаної правової позиції (рахунок вважається виставленим, якщо він був отриманий контрагентом для сплати) дотримується Вищий господарський суд України (постанови ВГСУ від 16.06.10 року по справі 31/351-47/277, від 23.01.12 року по справі 5019/1080/11, від 03.04.12 року по справі 5017/177/2012, від 09.10.13 року по справі № 915/569/13).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та правильність розрахунку відповідача, здійсненого відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. За таких обставин, підставним та обґрунтованим є нарахування пені в розмірі 44 229, 79 грн. за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року (період нарахування пені зазначено сукупний, однак розрахунок здійснено по кожному окремому зобов'язанню (по кожному окремому рахунку)).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року в сумі 40 151, 58 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року в сумі 40 151, 58 грн. без врахування фактичного отримання відповідачем рахунків.

Згідно поданого відповідачем контррозрахунку розмір 3 % річних за період з 09.02.2013 року по 04.10.2013 року складає 17 915, 21 грн.

Перевіривши контррозрахунок відповідача судом встановлено, що він є арифметично правильним, враховує дати фактичного отримання відповідачем рахунків. Період нарахування 3 % річних зазначено сукупний, однак розрахунок здійснено по кожному окремому зобов'язанню (по кожному окремому рахунку).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 17 915, 21 грн., тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 22 236, 37 грн. відмовити.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 10 000, 00 грн. в порядку ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, яке підтримано представниками відповідача в судовому засіданні 12.12.2013 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд, користуючись наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для його часткового задоволення та можливості зменшення розміру пені на 50 %, враховуючи наступні обставини:

1) основне зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт згідно договору № 112П від 27.12.2012 року виконане відповідачем добровільно та в повному обсязі, що не заперечується сторонами;

2) прострочення оплати по 91 платежу становило від 1до 21 дня, а по 12 платежах - від 21 до 53 днів, що свідчить про незначність прострочення виконання зобов'язання;

3) відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, в тому числі і позивачу, що не спростовано учасниками процесу;

4) доказів понесення позивачем додаткових витрат тощо суду не подано;

5) позитивні відгуки самого позивача про роботу відповідача, що вбачається з наявного в матеріалах справи листа позивача від 06.06.13 року № 18/16/728, в якому ДП «Спеціалізований порт «Октябрьск» вказує, що ТзОВ "ІТС" зарекомендував себе надійним експедитором, який своєчасно проводить платежі за виконані роботи та якісно виконує свої зобов'язання по експедируванню вантажів (том VІ, арк. справи 6);

6) майновий стан сторін, з якого вбачається, що позивач ДП «Спеціалізований порт «Октябрьск» є збитковим, що підтверджується Звітом про фінансові результати за І півріччя 2013 року (збиток становить 15 065), а прибуток відповідача ТзОВ "ІТС" зменшився в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року у 50 разів (з 441,4 до 8,8), що підтверджується Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за три квартали 2013 року (том VІ, арк. справи 39, 85-86);

7) проведення відповідачем оплати коштів (за рахунок коштів клієнта ПАТ "АрселорМіттал Кривий ріг") одразу після отримання коштів від ПАТ "АрселорМіттал Кривий ріг", що підтверджується поданими суду копіями банківських виписок (том VІ, арк. справи 88-93). Вказані обставини свідчать про причини неналежного виконання зобов'язання зі сторони відповідача, які додатково заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, а також інтереси сторін у даній справі, суд дійшов висновку, що розмір пені може бути зменшений на 50 %. Як встановлено вище, підставним та обґрунтованим є нарахування пені в розмірі 44 229, 79 грн. Відтак, до стягнення з урахуванням зменшення підлягає пеня в розмірі 22 114, 90 грн. В решті пені відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює випадки повернення судового збору. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до п. 5-5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Як вказано вище, заявою від 10.12.2013 року позивачем зменшено розмір позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. Предметом спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 112П від 27.12.2012 року у сумі 149 762, 21 грн., в тому числі 109 610, 63 грн. - пені та 40 151, 58 грн. - 3 % річних (том VІ, арк. справи 99).

Судовий збір з позовної вимоги майнового характеру в силу приписів Закону України «Про судовий збір» має становити 2 995, 24 грн. (149 762, 21 грн. х 2 % ).

Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір в розмірі 4 724, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3558 від 25.09.13 року на суму 3 568, 72 грн. (том І, арк. справи 5) та платіжним дорученням № 4518 від 25.11.13 року на суму 1 155, 96 грн. (том VІ, арк. справи 69).

За таких обставин, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1 729, 44 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розрахунку розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача, судом також враховано, що відповідно до п. 3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року № 18 з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю , без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 243, 02 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про судовий збір", ст. 22, 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (код ЄДРПОУ 19290012) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" (код ЄДРПОУ 23397431) про стягнення заборгованості за договором № 112П від 27.12.2012 року.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС", вул. Космонавтів, 81/12, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 23397431) на користь позивача Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск", а/я 170, Корабельний район, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 19290012):

- 22 114, 90 грн. (двадцять дві тисячі сто чотирнадцять грн. 90 коп.) - пені за неналежне виконання умов договору № 112П від 27.12.2012 року;

- 17 915, 21 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 21 коп.) - 3% річних за неналежне виконання умов договору № 112П від 27.12.2012 року;

- 1 243, 02 грн. ( одна тисяча двісті сорок три грн. 02 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в сумі 109 732, 10 грн. відмовити.

Повернути позивачу Державному підприємству "Спеціалізований морський порт "Октябрьск", а/я 170, Корабельний район, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 19290012) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 729, 44 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять грн. 44 коп.) у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш