Рішення

від 10.12.2013 по справі 901/3302/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2013 Справа № 901/3302/13 За позовом Приватного підприємства «Інтер-Гум»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенир»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство «Аф-Ти»

про стягнення 13570,93 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Ключко І.П., довіреність б/н від 01.10.2013, юрисконсульт;

від відповідача - Крукович О.А., директор, протокол зборів засновників №2 від 28.10.2004;

від третьої особи - Ключко І.П., довіреність б/н від 26.11.2013, юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Інтер-Гум» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенир» суми дебіторської заборгованості за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 за оренду нежилого приміщення у розмірі 12243,00 грн, заборгованості за комунальні послуги у розмірі 822,50 грн, пені у розмірі 413,14 грн, 3% річних у розмірі 92,29 грн, а також 1720,50 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та комунальних послуг, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму заборгованості з орендної плати у розмірі 12243,00 грн, суму заборгованості за комунальні послуги у розмірі 822,50 грн, пеню у розмірі 413,14 грн та 3% річних у розмірі 92,29 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенир» було проведено службове розслідування, за результатами якого відповідач вважає, що договір суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 є недійсним з моменту його підписання, у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано вимог п. 2 ст. 769 та ст. 775 глави 58 Цивільного кодексу України, а саме - не повідомлено відповідача про права третіх осіб на річ, яка здається в найм. Норма ст. 769 Цивільного кодексу України є суттєвою та імперативною, а тому повинна бути виконана належним чином в спосіб, який мав би знімати в майбутньому всі можливі непорозуміння сторін відносно якості речі, наданої в оренду та взагалі не провокувати не правових дій та обставин відносно сторін цих правовідносин. Згідно п. 6 ст. 762 глави 58 Цивільного кодексу України відповідач вважає за обставину, яка заважала використовувати найману річ за весь термін несплати, саме невиконання позивачем своїх обов'язків згідно п. 2 ст. 769 глави 58 Цивільного кодексу України. Блокада приміщень надає відповідачу всі правові підстави для несплати оренди та комунальних послуг, пов'язаних з договором суборенди за весь термін несплати за обставин, які не залежать від відповідача, оскільки останній був позбавлений можливості використовувати річ згідно договору суборенди.

Третьою особою надано суду письмові пояснення згідно яких вона вважає, що позивачем права третіх осіб не порушено, а заперечення відповідача є необґрунтованими. У поясненнях зазначається, що приміщення належать ПП «Аф-Ті» на праві приватної власності на нерухоме майно, згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №130 від 28.01.2005 та зареєстрованого Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації за №9861411 від 11.02.2005. Згідно п. 6.2 розділу 6 договору Орендар має право здавати майно або його частину в суборенду без узгодження з Орендодавцем. Крім того третя особа вказує на п. 1.1 договору суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012, у якому вказано, що приміщення знаходяться у володінні та користуванні Орендаря згідно договору оренди №08-11/АФ/С від 01.10.2011, укладеного між позивачем та ПП «Аф-Ті», тобто відповідачу було відомо про права третіх осіб щодо предмету оренди з часу підписання договору.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 між Приватним підприємством «Інтер-Гум» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сувенир» (Суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С (а. с. 8).

Відповідно до п. 1.1 орендовані приміщення знаходяться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності з договором оренди №08-11/АФ/С від 01.10.2011, укладеного між Орендарем та ПП «Аф-Ті».

Нежилі приміщення являють собою складське приміщення за адресою: м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16А, 2 поверх, літер «В» (п. 1.2, 1.3 договору).

Орендований об'єкт використовується Суборендарем у якості складського приміщення (п. 2.1 договору).

Пунктами 3.5, 3.6 договору передбачено, що при передачі орендованого об'єкта складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії та є невід'ємною частиною даного договору. Орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Договір оренди діє з 01.03.2012 по 31.12.2013 (п. 4.2 договору).

У розділі 5 договору визначено умови, що стосуються орендної плати та порядку розрахунків. Так, розмір орендної плати визначається сумою, вказаною у Додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. До настання 7-го числа кожного поточного календарного місяця суборенди майна Орендар виставляє Суборендарю рахунок за суборенду майна за поточний календарний місяць. Суборендар зобов'язан самостійно отримати у Орендодавця оформлений рахунок. Суборендар зобов'язан протягом 3 днів з моменту прийняття орендованого об'єкту перерахувати суборендну плату за поточний місяць.

Відповідно до додатку №1 від 01.03.2012 (а. с. 9) до договору суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 розмір орендної плати за орендоване приміщення - склад загальною площею 185,5 кв. м, який знаходиться на 2 поверсі будівлі, розташованої за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16А, літер «В» - складає: склад - 22,00 грн за 1 кв. м з урахуванням ПДВ. Загальна місячна сума оренди з урахуванням ПДВ складає 4081,00 грн.

Згідно наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі приміщень від 01.03.2012 (а. с. 10) Орендар передав, а Суборендар прийняв нежиле приміщення площею 185,5 кв. м - склад, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16А.

Акт підписаний керівниками обох підприємств та скріплений відповідними печатками. Стан майна визнано обома сторонами договору придатними для використання Суборендарем у відповідності до мети, вказаної у договорі оренди.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не сплачуються орендні платежі за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 а також не компенсовано вартість спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 12243,00 грн та заборгованість за комунальні послуги у розмірі 822,50 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію від 23.08.2013 (а. с. 12) з вимогою оплатити суму основної заборгованості, пені та 3% річних, однак будь-якої відповіді або відповідного виконання позивач не отримав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 12243,00 грн та заборгованості з комунальних послуг у розмірі 822,50 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Отже відповідач, уклавши договір суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012, прийняв на себе певні зобов'язання щодо виконання умов вказаного договору.

Зокрема, п. 5.5 договору визначено, що Суборендар повинен уплатити суборендну плату протягом трьох банківських днів с дати отримання рахунку, однак у будь-якому випадку не пізніше сьомого числа поточного місяця. У разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату суборендної плати з будь-яких причин Суборендар зобов'язан оплатити суборендну плату у вказаний у даному пункті строк на підставі даного договору, у розмірі суборендної плати за попередній місяць, однак з урахуванням змін, оформлених за згодою сторін у відповідності до п. 5.4 даного договору.

Пунктом 5.6 договору визначено, що окрім орендної плати, вказаної у п. 5.1 даного договору, Суборендар компенсує Орендарю витрати пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією та теплопостачанням. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств - постачальників комунальних послуг та складеного Орендарем розрахунку споживання Суборендарем вказаних послуг, згідно виставлених до оплати рахунків. Суборендар сплачує (компенсує) комунальні послуги протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку. Суборендар зобов'язан самостійно отримати від Орендаря оформлений рахунок.

Згідно п. 7.1 Суборендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі, оплату за спожиту електричну енергію опалювальними приладами, оргтехнікою та іншим за рахунком, згідно спожитої потужності та у відповідності з діючим тарифом на електроенергію на момент оплати.

Позивачем належним чином виконувались обов'язки за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012, за період оренди з березня 2012 року по серпень 2013 року було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату орендної платні та комунальних послуг (а. с. 42-77).

Однак, відповідачем у порушення умов договору орендні платежі та платежі за отримані комунальні послуги в повному обсязі не сплачено. Як зазначається у позовній заяві Приватного підприємства «Інтер-Гум» відповідачем було сплачено лише 67139,35 грн орендної плати та комунальних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 12243,00 грн та заборгованість з комунальних послуг у розмірі 822,50 грн за період з червня 2013 року по вересень 2013 року.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач не представив суду доказів повної або часткової сплати вказаних сум заборгованостей, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 12243,00 грн та заборгованості з комунальних послуг у розмірі 822,50 грн.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань з 08.06.2013 по 30.09.2013 за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, розмір якої складає 413,14 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що у випадку прострочки з уплати орендних платежів Суборендар сплачує Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів та комунальних послуг своєчасно та у повному обсязі, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 08.06.2013 по 30.09.2013 у розмірі 413,14 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 413,14 грн враховуючи її розмір та період нарахування.

Також позивачем за період прострочення з 08.06.2013 по 30.09.2013 нараховано 3% річних у розмірі 92,29 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 щодо своєчасної оплати орендних платежів та комунальних послуг, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 92,29 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% у розмірі 92,29 грн, враховуючи розмір та період нарахування.

Заперечення відповідача щодо недотримання позивачем вимог ч. 2. ст. 769 Цивільного кодексу України, що дає відповідачу правові підстави дня несплати орендних платежів, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Так, статтею 769 Цивільного кодексу України передбачено, що передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

Суд вважає взагалі недоцільним застосування приписів ст. 769 Цивільного кодексу України у даному спорі, оскільки вказана стаття закону стосується майна власника, обтяженого правами третіх осіб, зокрема, сервітутом або заставою.

Будь-які докази існування обтяжень орендованого майна правами третіх осіб у матеріалах справи відсутні.

Крім того зміст вказаної норми закону не встановлює можливості відмови від виконання особою зобов'язань, які випливають з укладених договірних відносин.

Слід зазначити, що укладаючи з позивачем відповідний правочин, відповідач прийняв на себе певні зобов'язання у тому числі й здійснення сплати орендної плати в порядку, визначеному договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012.

Підстави відмови від виконання вказаних договірних зобов'язань з боку відповідача в односторонньому порядку договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 не встановлені.

Лише п. 10.1 вказаного договору визначено, що даний договір розірваню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує вимоги даного договору та свої зобов'язання.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено суду й про відповідне звернення до позивача з метою припинення договірних відносин у зв'язку з певними обставинами. Одноособова відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 суперечить умовам укладеного договору, нормам чинного законодавства та принципам ділового співробітництва.

Щодо повідомлення відповідача з наявними інтересами третіх осіб відносно орендованого майна, то як вже зазначалось, п. 1.1 договору суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 вказано, що приміщення знаходяться у володінні та користуванні Орендаря згідно договору оренди №08-11/АФ/С від 01.10.2011, укладеного між позивачем та ПП «Аф-Ті».

І це було відомо відповідачу, який підписав, тобто прийняв до уваги та виконання умови вказаного договору.

Як зазначає відповідач, за результатами службового розслідування ним встановлено, що 12.06.2013 та 19.07.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сувенир» було блоковано доступ до орендованого ним приміщення за адресою м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16А, у зв'язку з чим керівництвом товариства прийнято рішення про недоцільність виконання умов договору суборенди в частині виконання зобов'язань зі сплати суборенди через недієздатність пунктів 5-7, 9 договору з причини недотримання Орендарем істотних умов згідно п. 2 ст. 769 Цивільного кодексу України.

Однак відповідачем не надано будь-яких судових рішень щодо встановлення недійсності договору суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 з вказаних ним підстав, а тому суд позбавлений можливості прийняти до уваги вказані твердження відповідача.

Щодо блокади доступу відповідача до орендованих ним приміщень 12.06.2013 та 19.07.2013 суд зазначає наступне.

Вказані обставини блокади підтверджуються відповідачем лише матеріалами службового розслідування, наявними у матеріалах справи. Висновки цього службового розслідування суд не може прийняти до уваги, оскільки воно проведено відповідачем в особі директора Крукович О.А. одноособово без залучення інших незалежних осіб, які б могли підтвердити викладені обставини, в тому числі, й за період, який минув, тобто подій 12.06.2013 та 19.07.2013. Зазначене службове розслідування було проведено директором підприємства відповідача Круковичем О.А. вже після подання даного позову, а не після подій 12.06.2013 та 19.07.2013.

Слід також зазначити, що директор ТОВ «Сувенір» Крукович О.А. не має відповідних повноважень щодо отримання будь-яких показань свідків у будь-яких осіб.

Враховуючи викладене суд не може прийняти матеріали вказаного службового розслідування директора ТОВ «Сувенір» Крукович О.А. як належний доказ, що підтверджує певні обставини.

Відповідно до пояснень позивача територія, на якій знаходиться орендоване відповідачем приміщення - земельна ділянка за адресою: м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16А, де розташовані нежилі приміщення, у тому числі й приміщення орендовані ТОВ «Сувенір», належать ПП «Аф-Ті» на праві користування земельною ділянкою, згідно догвору оренди земельної ділянки №848-Г, що укладений з Сімферопольською міською радою. Допуск на вказану територію здійснюється через 2 контрольно-пропускні пункти: для автотранспорту - належить ПП Аф-Ті», для робітників усіх підприємств - належить ПрАТ «Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика». 01.10.2012 ПрАТ «Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика» було укладено договір про надання охоронних послуг №01/10-2012 з ТОВ «Кобра-Крим», згідно запиту позивача ПрАТ «Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика» не надавало вказівок охороні про недопущення робітників ТОВ «Сувенір» на територію. ПрАТ «Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика» є власником нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16 і основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вказаним товариством надається в оренду нежитлові приміщення ПП «Піонер-Трейд», ПП «Піонер-Дрінк», ТОВ «Фірма «Піонер».

З матеріалів наданого відповідачем службового розслідування не вбачається, що саме позивачем було блоковано відповідачу доступ до орендованого приміщення, крім того відсутні й докази наявності прав третіх осіб саме на орендовані відповідачем нежилі приміщення.

Також слід зазначити, що у п. 1.1 договору суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 вказано, що приміщення знаходяться у володінні та користуванні Орендаря згідно договору оренди №08-11/АФ/С від 01.10.2011, укладеного між позивачем та ПП «Аф-Ті», тобто відповідачу було відомо з моменту підписання договору, що позивач не є власником орендованих приміщень, їх власником є ПП «Аф-Ті».

Слід зазначити, що відповідачем також не надано суду будь-яких доказів або відомостей про те, що він звертався або до позивача, або до правоохоронних органів, органів прокуратури або до керівництва ТОВ «Кобра-Крим» або до ПП «Аф-Ті» з будь-якими запитами або скаргами з приводу перешкоджання здійснення ним своєї діяльності в орендованих приміщеннях 12.06.2013 та 19.07.2013.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 10.12.2013.

Повне рішення складено 16.12.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенир» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, провулок Елеваторний, 16; код ЄДРПОУ 31368022; п/р 260033010016 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652) на користь Приватного підприємства «Інтер-Гум» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, провулок Елеваторний, 16; код ЄДРПОУ 32216188, п/р 26001325901 в ПрАТ «Марфін банк» м. Сімферополь, МФО 328168) суму заборгованості за договором суборенди нежилого приміщення №03-12/ИнГум/С від 01.03.2012 за оренду нежилого приміщення у розмірі 12243,00 грн, заборгованості за комунальні послуги у розмірі 822,50 грн, пеню у розмірі 413,14 грн, 3% річних у розмірі 92,29 грн та 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна